Тема 10

АНАЛІЗ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

1 Суть ділової активності та її оцінка.

2 Характеристика показників ділової активності підприємства.

3 Аналіз дебіторсько-кредиторської заборгованості.

4 Оцінка стійкості економічного зростання підприємства.

Контрольні запитання.

Питання для самостійного вивчення.

Практичні навчальні завдання.

Тестові завдання.

Література.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Ділова активність

Ділова активність

Рентабельність

Економічне зростання підприємства

Зовнішнє середовище підприємства

Внутрішнє середовище підприємства

Стійкість економічного зростання

10.1. Суть ділової активності та її оцінка

Світова практика господарювання пов'язує поняття ділової активності з поняттям інвестиційної привабливості підприємства. В усіх економічно розвинених країнах, де знаходяться світові фінансові центри, рівень ділової активності визначається за допомогою спеціальних агрегованих статистичних показників - так званих індексів ділової активності. В їх основу покладені варіювання курсів акцій компаній, рівень яких і є кінцевим виразником інвестиційної привабливості на ринку. Це пояснюється тим, що більшість наимогутніших світових корпорацій створені на основі акціонерного капіталу, швидкість руху якого і відбивається на курсах акцій таких компаній.

У США, наприклад, використовується такий агрегований показник ділової активності, який грунтується на динаміці середніх курсів акцій 65 наймогутніших корпорацій (ЗО промислових, 20 транспортних і 15 із сфери комунально-побутового обслуговування), а також на даних про ціну акцій на Нью-Иоркській фон­довій біржі.

З переходом на міжнародні стандарти обліку і звітності українські підприємства, засновані на акціонерному капіталі, у звітності також почали визначати прибутковість власних акцій. В Україні почали з'являтись окремі методики розрахунку інтегральних індексів ділової активності. Проте, через недостатню розвиненість корпоративного бізнесу в Україні ці показники не мають такого значення, як індекси ділової активності світових фінансових лідерів.

У широкому розумінні ділова активність означає весь спектр зусиль, спрямованих на просування фірми на ринках продукції. праці, капіталу. У вужчому розумінні ділова активність підприємства означає його виробничу та комерційну діяльність.

Ділова активність комерційної організації виявляється в:

- динаміці її розвитку,

- досягненні нею цілей, які відображають натуральні та вартісні показники;

- ефективному використанні економічного потенціалу;

- розширенні ринків збуту продукції.

Оцінка ділової активності на якісному рівні може бути отримана в результаті порівняння діяльності даного підприємства з однотипними за сферою використання підприємствами. Такими якісними критеріями є:

- широта ринків збуту продукції;

- наявність продукції, що експортується;

- наявність унікальної продукції, техніко-економічні параметри якої відповідають світовим аналогам;

- репутація підприємства;

- стійкість зв'язків з партнерами, клієнтами тощо.

Кількісна оцінка та аналіз ділової активностіможуть бути здійснені за двома напрямками:

- ступінь виконання плану за основними показниками, що забезпечують задані темпи їх зростання;

- рівень ефективності використання ресурсів.

Поглиблений аналіз ділової активності включає оцінку як зовнішніх, так і внутрішніх факторів, що впливають на підприємство та його ринкове оточення.

Зовнішні та внутрішні фактори, які впливають на діяльність підприємства, формують його бізнес-середовище, яке фактично визначає становище підприємства на ринку та його фінансове благополуччя.

У будь-якій державі ділова активність неможлива без втручання державних та інших органів регулювання; помітний вплив на діяльність підприємства здійснюють конкуренти та соціальне оточення, клієнти, постачальники, контрагенти.

Вплив зовнішнього середовища виявляється через дію певних факторів, основними з яких є:

- міжнародні (циклічність економічного розвитку, створення вільних економічних зон);

- національні (стан фінансової системи, податкова політика, ставлення держави до підприємництва);

- ринкові (конкурентоспроможність та якість продукції, рівень витрат виробництва).

Внутрішнє середовище підприємства - це сукупність агентів, які діють всередині підприємства, та їх відносин, що виникають у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства. До основних внутрішніх факторів відносять:

- конкурентну позицію підприємства ( репутація, кваліфікація робітників);

- принципи діяльності (форма власності, диверсифікація виробництва, інноваційна діяльність);

- маркетингову стратегію та політику (товарну, цінову, збутову політику, стратегічні цілі);

- фінансовий менеджмент (структура балансу, платоспроможність, ліквідність, фінансова стійкість, інвестиційна привабливість, рівень прибутковості);

- ресурси та їх використання (тривалість виробничого циклу, рівень виробничих запасів, оборотність коштів).