П

Усний виклад як метод повідомлення нового матеріалу

овідомлення нового матеріалу здійснюється як самим викладачем, так і у формі діалогу з учнями, у процесі самостійної роботи з навчальною та спеціальною літературою, технічними засобами навчання, із дидактичними матеріалами, із застосуванням програмованого навчання. Найбільш поширеним методом повідомлення нового матеріалу є його усний виклад, який може здійснюватися у вигляді розповіді, бесіди, пояснення, лекції.

Перевагами усного викладу є:

• вплив слова викладача на керування пізнавальною діяльністю, вплив на думку і почуття учнів;

• вплив на свідомість учнів шляхом висловлення ставлення викладача до інформації, унаслідок чого з'являється можливість виховання через навчання;

• забезпечення системності у вивченні навчального матеріалу;

• рухливість, гнучкість, можливість включати різноманітні засоби і прийоми, враховувати різноманітність спеціальностей і спеціалізацій;

• можливість постійно використовувати нові дані, підходи, що не знайшли свого відображення в навчальній літературі, можливість здійснення в мовленні зв'язку теорії з практикою;

• економія часу на вивчення обов'язкового матеріалу шляхом виключення дублювання, а також не дуже важливого для формування практичних дій навчального матеріалу.

Ці методи мають низку недоліків, пов'язаних із неможливістю індивідуалізації пізнавальних процесів і пристосування до індивідуальних особливостей кожного з учнів.

Л

Лекцій як метод формування нових знань

екція як форма проведення заняття зазвичай використовується у вищих навчальних закладах. Для побудови її змісту, як правило, використовуються або другий, або третій тип навчання, оскільки в цьому разі можливе застосування тільки повної ООД.

Лекція складається з таких частин:

• вступу, у якому викладається значення розглядуваного питання, план пояснення, формується пізнавальний інтерес;

• теоретичний аналіз проблеми та її експериментальна апробація (ООД з усіма чотирма компонентами, які задані способом, прийнятним для обраного типу навчання);

• приклади, що ілюструють вияв визначеної закономірності в природі та техніці;

• технічне використання результатів і наслідків цього;

• перспективи подальшого розвитку теорії та практики.

Р

Розповідь як метод формування нових знань

озповідь є більш короткою, ніж лекція, і охоплює, як правило, тільки певну частину заняття. Вона присвячена менш широким, але більш емоційно насиченим питанням. У ній використовуються різні логічні методи мислення в поєднанні з живою оповіддю.

План розповіді довільний. Він не обов'язково повідомляється учням, багато в чому залежить від мети, обсягу матеріалу й рівня підготовленості учнів. У розповіді слід використовувати цитати, історичні відомості, аналогії, біографії відомих учених, інформацію про розвиток економіки та виробництва тощо.

Будь-яка розповідь обов'язково має сюжет і включає такі етапи або компоненти:

• вступ (порушується проблема, з'ясовуються розбіжності та їхня сутність, труднощі їхнього вирішення і використання накопиченого досвіду, формується активність та інтерес, збуджуються емоції, загострюється увага і бажання довідатися про головне);

• кульмінаційна частина, що містить пошук і вирішення проблеми (обґрунтування, опис і проведення дослідів, вивчення приладів, процесів, логічні міркування); між зав'язкою і кульмінацією немає чітких меж, обґрунтування проблеми поступово переходить у розкриття її сутності;

• закінчення, що є розкриттям наслідку, який випливає з проблеми: практичне використання результатів для подальшого розвитку науки, техніки і виробництва.