3. Методичні вказівки до написання рефератів

Написання рефератів. Навчальний реферат – це письмова робота, в якій у стислій формі на основі опрацювання наукової та методичної літератури розкривається конкретна проблема чи окремий аспект теми дисципліни.

Реферат складається з плану і таких складових частин: вступ, основна частина (включає розділи і підрозділи), висновки, список використаних джерел і літератури.

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, її значення для поглибленого опанування програмного матеріалу, визначається мета та дослідницькі завдання реферату, об’єкт дослідження, загальні методи розкриття теми.

Основна частина може складатися з кількох розділів. В одному з них, як правило, розглядаються рівень дослідженості, характеризуються різні точки зору на проблему. В інших розділах розкривається зміст обраної теми, лається опис та аналіз опрацьованого матеріалу, оцінка тих чи інших процесів і явищ, робляться узагальнення щодо окремих аспектів проблеми.

Важливою структурною частиною реферату є висновки. В них лаконічно, без аналізу і обґрунтування робляться узагальнення і формулюються результати виконаної роботи. Висновки засвідчують здатність студента до самостійних узагальнень.

В кінці реферату наводиться список використаної літератури та джерел. Студенти можуть використовувати рекомендовану викладачем літературу, а також самостійно добирати літературу до досліджуваної теми.

Оформлення реферату. Обсяг реферату 10 – 15 сторінок. Подається у друкованому вигляді. Розмір лівого поля до 30 мм, правого – не менше 10 мм, верхнього та нижнього – 20 мм.

3. Тематика рефератів і методичні рекомендації до них

1. Тема: „Католицька церква – важливий елемент колоніальної політики в країнах Латинської Америки”.

Методичні рекомендації:

Дослідження даної теми варто розпочати з короткої характеристики соціально-економічного та політичного розвитку латиноамериканського регіону в колоніальний період. Вказати на процес відкриття і завоювання Південної і Центральної Америки Європейцями і чітко зазначити хронологічні межі колоніального періоду (XVI – XVIII ст.). Варто звернути увагу на специфіку і особливості методів управління колоніями та структуру колоніального адміністративного апарату. Далі слід довести, що одним із важливих елементів колоніального апарату в країнах Латинської Америки була католицька церква, яка під виглядом „спасіння душ” індіанців насильницькими методами нав’язувало їм християнську релігію, використовуючи її як засіб поневолення корінного населення. Вказати на те, священики і ченці примушували індіанців працювати на них, обкладали їх непосильними податками. Церква взяла під свій контроль навчальні заклади, здійснювала цензуру, ввела інквізицію. Разом з тим духовенство володіло різними привілеями, зокрема не обкладалося податками. У висновках зазначити, яку роль відігравала католицька церква у житті населення латиноамериканського регіону.

2. Тема: „Хосе де Сан-Мартін – політичний портрет”.

Методичні рекомендації:

Працюючи над даною темою реферату, студент повинен з’ясувати, чому в латиноамериканському суспільстві часто згадують імена своїх героїв, таких як Сімон Болівар (на його честь навіть названо одну з держав регіону – Болівію), Че Гевара, а ім’я скромної людини, але грандіозної особистості, негерала Хосе де Сан-Мартіна на світовій арені з’являється не так часто. Проте у невеличкому містечку Сан-Мігель-де-Тукуман є невелика одноповерхова будівля, якою пишається кожен мешканець цього містечка – „Будинок незалежності”. Саме тут 9 червня 1816 року завдяки зусиллям генерала Хосе де Сан-Мартіна була офіційно проголошена незалежність від Іспанії Об’єднаних провінцій Ла-Плати, названих пізніше Аргентинською республікою (Тукуманський договір). Далі слід розглянути біографію генерала, прослідкувати основні події його життєвого шляху. Характерною рисою Сан-Мартіна було те, що він умів вибирати собі соратників по революційній боротьбі, при цьому нещадно ставився до ворогів визвольного руху. Важливою рисою характеру Хосе де Сан-Мартіна було й те, що він ніколи не втрачав віри у свій народ, у будь-який важкий момент свого життя він звертався до співвітчизників, простих людей, і вони ніколи його не зраджували.