Тема: Латинська Америка у другій половині 50-х – першій половині 60-х рр.

(2 години)

Питання для обговорення:

1. Ліві і реформістські рухи в 50 – 60-ті рр.

2. Реформістська альтернатива.(„Доктрина ЕКЛА”. Програма „Союз заради прогресу”).

3. Інтервенція США в Домініканській республіці 1965 р.

4. Мексиканський реформізм.

Тема реферату:

Повалення диктаторських режимів періоду 50-х – 60-х рр. ХХ ст.

Контрольні завдання до семінарського заняття:

1. Вказати на причини активізації боротьби за демократичні перетворення в регіоні в кінці 50-х – на початку 60-х рр.

2. В чому полягає суть „доктрини ЕКЛА”?

3. Проаналізуйте програму „Союз заради прогресу”. Яке вона мала значення?

4. Охарактеризуйте політику реформ у Мексиці на початку 60-х рр.

5. Коли і в зв’язку з чим відбулася інтервенція США в Домініканській республіці?

Методичні рекомендації:

Розпочати потрібно з того, що у другій половині 50-х – першій половині 60-х рр. в Латинській Америці спостерігалася криза залежного шляху капіталістичного розвитку. Не дивлячись на успіхи індустріалізації в 30-ті-50-ті рр., зберігалося периферійне, підлегле становище країн Латинської Америки в світовому господарстві як постачальників аграрно-сировинних товарів. Скорочувалися прибутки від зовнішньої торгівлі, зростала інфляція і дорожнеча, „демографічний вибух” – все це призвело до зростання лівих і реформістських рухів, а також до боротьби за демократичні перетворення. Зазначити, що разом з цим активізується визвольна боротьба і розпочинається процес деколонізації володінь Великобританії в Карибському басейні. Вказати на те, що теоретичним обґрунтуванням реформістської політики стала „доктрина ЕКЛА”, яка була розроблена в кінці 50-х рр. з метою подолання хронічного відставання і залежного становища регіону.

Література:

1. Горохов Ю.П. Доминиканская республика и американский империализм. – М., 1970.

2. Кремер Т.И. Доминиканская республика: очерк политической истории. (60 – 70-е годы). – М., 1980

3. Мексика: Капитализм и общество: Противоречия развития. – М., 1990.

4. Пестковсая Е.С. Эволюция классовой структуры Мексики в период стабильного развития (40 – 60-е гг. ХХ в.). – М., 1979.

5. Ревуненков В.Г. История стран Латинской Америки в новейшее время час. – М.: Высшая школа, 1963. – 458 с.

6. Строганов А.И. Латинская Америка в ХХ веке: Пособие для вузув. – М.: Дрофа, 2002. – 416 с.

7. Строганов А.И. Новейшая история стран Латинской Америки. – М.: Высшая школа, 1995. – 415 с.

8. Шульговский А.Ф. Мексика на крутом повороте своей истории. – М., 1967

9. Королев Ю.Н. Чили: проблемы единства демократических и антиимпериалистических сил. (1956 – 1970-е гг.). – М., 1973.

Змістовний модуль 3. Країни Латинської Америки у другій половині хх – на початку ххі ст.

Семінарське заняття № 9

(2 години)

Тема: Перетворення в Латинській Америці наприкінці 60-х – першій половині 70-х рр. Питання для обговорення:

1. Особливості соціально-економічного та політичного розвитку регіону.

2. Лівонаціоналістичні військові режими.

3. Уряд Народної єдності в Чилі.

4. Перемога пероністів в Аргентині.

5. Уряд Л.Ечеверрії в Мексиці.

6. Поразка лівих і реформістських сил.

Тема реферату:

Молоді країни Карибського басейну на початку 70-х рр.

Контрольні завдання до семінарського заняття:

1. Що стало новим політичним явищем в регіоні в кінці 60-х – на початку 70-х рр.?

2. Чому реформістська політика в рамках програми „Союз заради прогресу” не дала очікуваних результатів?

3. Яким було економічне становище латиноамериканського регіону в кінці 60-х – на початку 70-х рр.?

4. Дайте характеристику лівонаціоналістичним військовим режимам 60-х-70-х рр. в Перу, Панамі, Болівії.

Методичні рекомендації:

Готуючись до даного семінарського заняття слід з’ясувати, які результати дала реформістська політика в рамках програми „Союз заради прогресу” в різних країнах регіону (Чилі, Колумбія, Еквадор, Перу, Бразилія, Аргентина, Уругвай, Парагвай, Мексика, Болівія). Вказати на те, що інтеграційні процеси 60-х рр.. не виправдали першочергових сподівань, оскільки лібералізація внутрішньо зональної торгівлі розвивалася повільно. Далі слід зазначити, що в результаті декількох переворотів 1963 – 1966 рр. в Центральній Америці було встановлено військово-диктаторські режими (крім Коста-Ріки), а також в Бразилії, Аргентині, Болівії і Парагваї. Разом з тим продовжував розвиватися партизанський рух в Нікарагуа, Гватемалі, Венесуелі, Колумбії, Перу, в якому активно брали участь і ліворадикальні організації, які з’явилися в Латинській Америці під впливом Кубинської революції. Варто вказати на те, що ліві радикали намагалися пов’язати лівонаціоналістичні концепції з марксизмом і на цій основі виробити революційну теорію, яка б відповідала умовам розвитку латиноамериканського регіону. Детально охарактеризувати лівонаціоналістичні військові режими.

Література:

1. Альенде С. История принадлежит нам: Речи и статьи 1970 – 1973 гг. – М., 1974.

2. Галкина А.Д. Чили: Борьба за аграрную реформу. – М., 1972.

3. Квасов А.Г. Чилийские экономические реформы. – М., 1998.

4. Корвалан Л. Путь победы. – М., 1971.

5. Королев Ю.Н. Чилийская революция. – М., 1982.

6. Лаврецкий И. Р. Сальвадор Альенде. – М., 1975.

7. Островский В.И. Макроэкономические аспекты развития рыночной экономики: Опыт Чили (1973 – 1990 гг.). – М., 1997.

8. Строганов А.И. Латинская Америка в ХХ веке: Пособие для вузув. – М.: Дрофа, 2002. – 416 с.

9. Строганов А.И. Новейшая история стран Латинской Америки. – М.: Высшая школа, 1995. – 415 с.

10. Фрей Э. М. Будущее Чили внушает мне надежду: Избр. произведения. – М., 1998.

11. Чили: От диктатуры к демократии. – М., 1991

Семінарське заняття № 10