1. Католицька церква як важливий елемент колоніальної політики в країнах Латинської Америки

Методичні рекомендації:

Розгляд даного питання варто розпочати з короткої характеристики соціально-економічного та політичного розвитку латиноамериканського регіону в колоніальний період. Вказати на процес відкриття і завоювання Південної і Центральної Америки Європейцями і чітко зазначити хронологічні межі колоніального періоду (XVI – XVIII ст.). Варто звернути увагу на специфіку і особливості методів управління колоніями та структуру колоніального адміністративного апарату. Далі слід довести, що одним із важливих елементів колоніального апарату в країнах Латинської Америки була католицька церква, яка під виглядом „спасіння душ” індіанців насильницькими методами нав’язувало їм християнську релігію, використовуючи її як засіб поневолення корінного населення. Вказати на те, священики і ченці примушували індіанців працювати на них, обкладали їх непосильними податками. Церква взяла під свій контроль навчальні заклади, здійснювала цензуру, ввела інквізицію. Разом з тим духовенство володіло різними привілеями, зокрема не обкладалося податками. У висновках зазначити, яку роль відігравала католицька церква у житті населення латиноамериканського регіону.

Джерела:

1. Католицизм и свободомыслие в Латинской Америке в XVI – ХХ вв.: Документы и материалы / Отв ред И.Р. Григулевич. – М., 1980.

Література:

1. Альперович М.С., Слезкин Л.Ю. История Латинской Америки: С древнейших времен и до начала XX века. – М.: Высшая школа, 1991. – 285 с.

2. Альперович М.С., Слезкин Л.Ю. Новая история стран Латинской Америки: Учебное пособие. – М.: Высшая школа, 1970. – 384 с.

3. Мирошевский В.М. Освободительные движения в американских колониях Испании от их завоевания до войны за независимость (1492 – 1810 гг.). – М., 1946.

4. Латинская Америка: Энциклопедический справочник. – В 2-х т. – М., 1979 – 1982.

5. Лавров Н.М., Сомин Н.И. Национально-освободительное движение народов Америки в конце XVIII – начале Х1Х века. – М., 1957.

Тема: Війна за незалежність іспанських колоній.

1. Визвольний рух в Бразилії на початку хіх ст.

Методичні рекомендації:

Під час вивчення даного питання слід звернути увагу на загальне суспільно-політичне та соціально-економічне становище в латиноамериканському регіоні на початку ХІХ ст. Далі слід вказати, що в соціальній та адміністративній структурі португальської колонії Бразилія поєднувалися елементи, які були і в Іспанській Америці та французькому Сан-Домінго: соціальні відносини в цій країні являли собою тісне переплетіння феодальних інститутів з рабством. Тому взаємовідносини вільного населення регулювалося нормами феодального права, а в основі взаємовідносин рабовласника і рабів було необмежене право господаря на життя і експлуатацію раба. Зростання невдоволення бразильців існуючими порядками особливо гостро проявилося в 1816 р. Зазначити, що причиною стимуляції боротьби за незалежність було прискорення розвитку капіталістичних відносин в Бразилії і орієнтація її на світовий ринок. Підкреслити, що однією із найважливіших особливостей бразильського руху за незалежність була участь у ньому майже усіх прошарків вільного населення країни. Однією із специфічних рис визвольного руху в Бразилії було те, що більшість прибічників незалежності сподівалися на мирне вирішення цієї проблеми (доповнення і поправки до конституції, регентство, формальна рівність Бразилії з Португалією як частини Об’єднаного королівства). Дати характеристику республіканському повстанню 1823 – 1824 рр., вказати на наслідки.

Джерела:

1. Из манифеста принца-регента Бразилии Педро от 1 августа 1822 г. // Хрестоматия по новой истории, 1640 – 1870 / Сост. В.Г. Сиротин и др..; под ред. В.Г. Сироткина. – М., 1990. – С. 95.

2. Бразилия // Хрестоматия по новой истории. В трёх томах. – Том II. 1815 – 1870 / Под ред. А.А. Губера и А.В. Ефимова. – М., 1965. – С. 396 – 399.

3. Бразилия в описаниях участников русской экспедиции 1821 – 1829 // Новая и новейшая история. – 1966. – № 3.

4. Бразилия начала ХІХ в. В неопубликованном „Журнале кругосветного плавания” М.И. Ратманова // Латинская Америка. – 1969. – № 3.

5. Бразилия и Перу епохи войны за независимость в неопубликованном дневнике Ф.Ф. Матюшина // Латинская Америка. – 1971. – № 1,2.

Література:

1. Альперович М.С. Создание независимых государств в Латинской Америке (1804-1903).- М., 1966.

2. Альперович М.С., Слезкин Л.Ю. История Латинской Америки: С древнейших времен и до начала XX века. – М.: Высшая школа, 1991. – 285 с.

3. Альперович М.С., Слезкин Л.Ю. Новая история стран Латинской Америки: Учебное пособие. – М.: Высшая школа, 1970. – 384 с.

4. Комиссаров Б.Н. Русские источники по истории Бразилии первой трети ХIХ в. – Л., 1977.

5. Манизер Г.Г. Экспедиция академика Г.И. Лангсдорфа в Бразилию (1821 – 1828 гг.). – М., 1948.

6. Марчук Н.Н. Борьба за независимость в Латинской Америке в к. XVIII – нач. XIX в. – М.: Наука, 1988. – 90 с.

7. Хачатуров К. А. Латиноамериканские уроки для истории. – М., 1999.

8. Хенкин С.М. Мелкобуржуазная демократия в Бразилии: 20 – 30 гг. ХХ в. – М., 1985.

9. Хрестоматия по новой истории. В 3-х т. – Т. 1 (1640-1815). – М.: Соцэкгиз, 1963. – 767 с.

10. Хрестоматия по новой истории. В 3-х т. / Под ред. А.А. Губера, А.В. Ефимова. – Т. 2 (1815-1870). – М.: Соцэкгиз, 1965. – 783 с.