2.4. Теорія периферії в.Крісталера

Теорія периферії, сформульована в 60-их роках XX ст. В.Кріс-таллером, яку називають ще теорією розташування об'єктів ту­ризму і відпочинку, є концепцією, що пояснює причини і мотиви вибору визначених місць і регіонів як територій, що служать для потреб відпочинку. Вона є розширенням теорії центральних місць цього ж автора, згідно якої основними центрами є урбані­

зовані території (міста), які виконують визначені функції (напр. управлінські, господарські) відносно своїх мешканців, а також населення довколишніх територій. Центральні території не мо­жуть повністю, задовольнити потреби у відпочинку мешканців, тому вони змушені виїжджати на слабо- чи зовсім неурбанізовані периферійні території (периферію). Теорія периферії говорить, що учасники туристичного руху з метою задоволення туристич­них потреб керуються перш за все красою природи і потребою близького контакту з природою, не беручи до уваги міські центри (основні центри). У межах територій, що визначаються як периферія, розвиток туризму базується головним чином на від­починку. Відповідно до потреб рецепції туристичного руху від­бувається благоустрій цих територій, неминуче викликаючи їх урбанізацію. Тому мешканці урбанізованих центрів шукають но­ві території для відпочинку — нові периферії, що є однією з при­чин експансії туризму у світі.

Теорія периферії В.Крісталлера знаходить своє застосування у дослідженні туристичних міграцій в глобальному, загальнодер­жавному і регіональному масштабах, пов'язаними з необхідністю відпочинку, розвитку та облаштуванні регіонів і туристичних мі­сцевостей.

2.5. Теорія дифузії інновацій

Під дифузією розуміють поширення культурних, суспільних, економічних, політичних явищ у часі і просторі. Носіями іннова­цій в туризмі є люди (туристи), туристичні об'єкти і суб'єкти ту­ристичного сектора. Розповсюджуватись можуть культурні шаб­лони туристів, туристичні об'єкти та процеси і організаційні удосконалення в туристичному секторі.

Дифузія може мати експансивний характер, коли вона поши­рюється на певному просторі з джерела інновації та релокацій-ний, коли це джерело переноситься до іншого простору і там створюються її вторинні центри. Дифузії інновацій у туризмі можуть відбуватися шляхом:

а) експансії об'єктів туристичної інфраструктури в місцевос- тях і туристичних регіонах;

б) перенесення туристами капіталу і власних культурних сте- реотипів на рецепційні території;

в) впровадження нових організаційних рішень на туристичних підприємствах.

Інновації можуть поширюватися поступово шляхом безпосе­реднього контакту з її носієм чи джерелом (ядром інновації), або ієрархічно — через сприйняття новизни, в першу чергу, певними групами людей чи великими населеними пунктами. Дифузія ко­жної інновації зустрічається з різними бар'єрами суспільного, організаційного чи просторового характеру, крім цього на її інте­нсивність впливає здатність адресата до її сприйняття.

В процесі розвитку туристичної інфраструктури наступає «на­сичення» простору об'єктами і зменшення її вільних запасів. У кі­нцевому результаті це обмежує можливість розповсюдження самої інновації. Якщо мова йде про туристів, то головний напрямок ін­новацій пролягає з емісійних територій до територій рецепційних. Суспільно-культурні інновації, що переносяться ними, часто запо­зичуються деякими представниками місцевої культури, щоб з ча­сом поширюватися на інших членів спільноти. Натомість з точки зору підприємств туристичного сектора, власне сильна конкурен­ція на туристичному ринку вимагає від них застосування нововве­день і пристосування до умов туристичного попиту, які постійно змінюються. Здатність до введення інновацій є одним з найважли­віших чинників економічного успіху в туристичній галузі.

Концепція дифузії інновацій знаходить широке застосування в аналізі явищ, пов'язаних з туристичним рухом в суспільному, культурному, економічному і просторовому вимірах.