- •1.1. Початковий етап
- •1.2. Становлення туристичного бізнесу
- •1.3. Туризм як галузь індустрії
- •1.4. Монополізація туристичної індустрії
- •1.5. Історія розвитку туризму в Україні
- •Питання для самоперевірки та контролю знань
- •2.1. Модель туриста за Жафаром Жафарі
- •2.2. Модель туризму за Жафаром Жафарі
- •2.3. Концепція туризму як зустрічі
- •2.4. Теорія периферії в.Крісталера
- •2.5. Теорія дифузії інновацій
- •2.6. Модель циклу еволюції туристичного простору р.В.Бутлера
- •2,7. Концепція туристичного простору
- •2.8. Концепція туристичної функції
- •2.9. Концепція району (території) туристичної активності
- •2.10. Концепція територіальних рекреаційних систем
- •2.11. Концепція перцепції простору (ландшафту)
- •2.12. Концепція туристичної урбанізації
- •2.13. Теорії конфлікту в туризмі
- •2.14. Концепція функції туризму
- •Питання для самоперевірки та контролю знань
- •3.1. Поняття про туризм
- •3.2. Класифікації туризму Види і форми туризму
- •4.1. Туристично-рекреаційні ресурси
- •4.1.1. Історико-культурні рекреаційні ресурси
- •4.1.2. Природні рекреаційні ресурси Бальнеологічні ресурси
- •Фітолікувальні ресурси
- •Ландшафтні ресурси
- •Кліматичні ресурси
- •Пляжні ресурси
- •4.1.3. Туризм і екологія. Екотуризм
- •Вплив туризму на природне довкілля Вплив туристичної інфраструктури на довкілля
- •Вплив туристичних занять на природу
- •Екотуризм як зрівноважений вид туризму. Ознаки та пріоритети
- •Стратегія і діяльність в екотуризмі
- •Діяльність на міжнародному рівні
- •Діяльність на національному рівні
- •Діяльність на місцевому рівні
- •Перспективи розвитку екотуризму в Україні
- •4.2. Туристичне районування світу
- •4.3. Туристичне районування України
- •Питання для самоперевірки та контролю знань
- •5.1. Організатори туризму
4.1. Туристично-рекреаційні ресурси
Туристично-рекреаційні ресурси — це компоненти географічного довкілля, об'єкти антропогенної діяльності, які завдяки таким властивостям, як унікальність, історична або художня цінність, оригінальність, естетична привабливість і лікувально-оздоровлювальна значущість, можуть бути використані для організації різноманітних видів рекреаційних занять.
На цьому етапі виокремлюють три типи туристично-рекреаційних ресурсів: історико-культурні, природні, соціально-економічні.
4.1.1. Історико-культурні рекреаційні ресурси
До історико-культурних рекреаційних ресурсів належать історичні, історико-архітектурні пам'ятки, пам'ятки сучасної архітектури, унікальні споруди тощо. Історико-культурний потенціал, матеріальні та духовні цінності народу дуже важливі для формування світогляду задоволення матеріальних, а серед них і туристичних потреб. У розвинутих країнах світу це значний туристичний ресурс, який активно використовують для отримання прибутку. Деякі країни, наприклад Італія, Франція, інші більшу частину доходів, яку дає рекреаційне господарство, отримують завдяки вмілій експлуатації історико-культурного потенціалу. Цьому сприяє належна організація туристичних послуг. Загальновідомі пам'ятки історії та культури Риму, Венеції, Флоренції, Парижа приваблюють щороку сотні тисяч туристів.
До популярних туристичних об'єктів належать середньовічні замки — укріплене житло феодалів, королів, султанів, шахів та інших володарів. Багато замків у Європі і на Близькому Сході побудували войовничі чернечі ордени. Замки-фортеці зазвичай зводили у важко доступних місцях, на крутих пагорбах і горах. Навколо замків замкових споруд концентрувалися селища, меш
канці яких при появі ворога ховалися в них. Вони могли витримати довгі місяці облоги і були практично неприступними. У XIV і XV ст. замки втрачають своє колишнє військове призначення і здебільшого стають палацами знатних аристократів.
Значна частина замкових споруд дійшла до наших днів у вигляді руїн. Збережені й відновлені замки в Іспанії, Німеччині, Швейцарії були переобладнані під музеї з чудовими колекціями середньовічних картин, посуду, меблів та інших елементів інтер'єру. Вони є цікавим елементом туристичної програми, їх охоче відвідують туристи. Найбільша кількість стародавніх замків збереглася в Іспанії та Франції — Шовіньї, Фалес, Лош, Кусі, Лувр, Віландо тощо.
Унікальним пам'ятником історії Нойшванштайн у Баварії (Німеччина). Зовнішній архітектурний вигляд цього замку з багатьма маленькими вежами послужив Болтові Діснею прототипом для створення казкового Діснейленду, що став емблемою всіх тематичних парків цього типу (в Америці, Європі та Японії).
В Україні під охороною держави перебуває понад 70 тис. пам'яток історії та культури, серед них понад 12 тис. особливо цінних у туристичному плані, які є зразками монументальних витворів мистецтва.
Пам'ятки архітектури в Україні розміщені нерівномірно. Основна їх частина знаходиться в західних областях України, а також у Київській, Хмельницькій, Вінницькій, Чернігівській, Сумській областях та Республіці Крим. Східні і південні області не такі багаті на історичні пам'ятки, — найстаріші з них належать до XVII ст., що пов'язано з освоєнням території.
Найбільша кількість пам'яток архітектури припадає на місто Львів (2500) та Львівську область. Це пояснюється давнім освоєнням цієї території, віддаленістю від театрів воєнних дій минулого, порівняно високим економічним розвитком та цільністю населення. Львів розташований на перехресті важливих торговельних шляхів з півночі на південь і з заходу на схід. У Львові збереглися визначні пам'ятки, XII та наступних століть. Особливо цінними є архітектурні ансамблі площі Ринок (XV—XIX ст.), Вірменської (Хіу—ХіХ ст.) та Руської вулиць, які занесені до списку світової архітектурної спадщини ЮНЕСКО. Мистецьку цінність європейського масштабу мають ансамблі Успенської церкви (XVI—
XVII ст.), Святоюрського (XVII ст.) та Вірменського (XIV—
XVIII ст.) соборів; Домініканського костелу (XVIII ст.). Другим щодо кількості пам'яток архітектури є місто Київ
(понад 1500). Передусім це споруди епохи Київської Русі —
Золоті ворота (1037 р.), Софіївський собор (1037 р.), Видуби-цький монастир (XI ст.), ансамбль Києво-Печерської Лаври (XI ст.). Зважаючи на виняткову художню цінність ансамбль споруд Софіївського собору та Києво-Печерської Лаври, за рішенням ЮНЕСКО, внесено до списку світової культурної спадщини.
Кам'янець-Подільський— місто-заповідник, який за кількістю пам'яток архітектури (понад 150) посідає третє місце в Україні. Особлива цінними є Стара фортеця (XI—XVIII ст.), церкви, костели, житлові споруди.
В Україні збереглися пам'ятки, пов'язані з колонізацією Причорномор'я стародавніми греками. Це руїни Херсонесу і Панті-капея в Криму, Ольвії — в Миколаївській області.
Через часті напади на землі України іноземних загарбників на території України споруджено чимало замків і фортець, які мають європейське значення. До найцінніших слід віднести замки в Ужгороді (XI—XVI ст.), Кремінці, Луцьку, Острозі (ХНІ— XIV ст.) та інші, а також на Волині та Поділлі.
Характерним елементом пізнавальних ресурсів є соціальні та природні об'єкти, явища, події, походження яких тісно пов'язане з територією України і тієї зарубіжної країни, в межах якої вони первісно виникли. Це місця, пов'язані з життям, діяльністю або перебуванням в Україні відомих письменників, художників, політичних діячів, наприклад, Оноре де Бальзака, Міцкевича, Кос-тюшка, Растреллі, декабристів тощо. Деякі з них мають світове та європейське значення.