2,7. Концепція туристичного простору

До основних дослідницьких підходів в географічних науках на­лежить опис процесів і явищ просторовими категоріями. Простір є також головним об'єктом наукового аналізу, у дослідницьких кон-

₃₁

цепціях географії туризму, що знайшло своє відображення в розви­тку інтегральної концепції туристичного простору. Деякі дослідни­ки називають його також рекреаційно-туристичним простором.

Й.Варшинська і А.Яцковський під поняттям туристичного про­стору розуміють частину географічного простору, тобто фізично-географічний, суспільний, культурний, економічний простір, в межах якого відбуваються туристичні явища. Туристичний простір має свою структуру та внутрішню організацію, що складається з «первинних елементів», вихідних, які визначають зміст туристич­них цілей і «туристичних принад» та «вторинних елементів», які зумовлюють чи полегшують здійснення туристичних потреб. «Пе­рвинні елементи» діляться на дві генетично окремі групи. До пер­шої належать складові частини навколишнього середовища, охоп­лені категорією туристичної корисності: рельєф (гіпсометрія), клімат і внутрішні води, рослинний покрив, тваринний світ; другу групу складають історично сформовані матеріальні і духовні ком­поненти. «Вторинні елементи» творять усі споруди і устаткування технічної і організаційної інфраструктури, які допомагають турис­там задовольнити свої матеріальні і духовні потреби. «Первинні елементи» і «вторинні елементи» дозволяють говорити про «тури­стичну привабливість» даного простору.

На думку СЛішевського, туристичний простір є функціонально окремою частиною (підпростором) географічного простору, який ро­зуміють як простір, створений з природних елементів оболонки Землі (природне середовище), результатів людської діяльності в цьому се­редовищі (економічне середовище), а також середовища людини в суспільному розумінні. Такий туристичний простір є функціонально окремим підпростором географічного і суспільного простору, є вит­вором людини, яка використовує географічне і суспільне середовище для туристичної мети, а мотивацією її виникнення і розвитку є по­треба у відпочинку, пізнанні і отриманні вражень.

Можна виділити три види туристичного простору:

а) реальний або формальний — що ідентифікується з просто- ром облаштованим, головним чином, готелями, закладами харчу- вання і супутньою базою;

б) функціональний — що є виразом туристичної активності людини в географічному просторі;

в) перцепційний або перцепційно-ментальний, який складає індивідуальну або групову уяву (віртуальне відображення) реа- льного туристичного простору.

Туристичний простір базується на об'єктах і природних явищах за принципом відбору, вмотивованого суспільно-економічними потребами. Використовуючи природні і антропогенні принади, їх адаптують до специфічних вимог рекреації і туризму, створюючи технічну і поселенську інфраструктуру та різноманітні організа­ційні мережі. Основними властивостями туристичного простору:

• нестабільність, яка виникає з динамізму туристичних явищ і їх циклічного розвитку в часі;

• велика неоднорідність як у сфері навколишньої природи, культури, так і форм туристичного облаштування;

• непостійність, оскільки вона складається з функціонально пов'язаних дисперсивних елементів

С.Лішевський поруч з визначенням туристичного простору, виділяє та характеризує типи туристичного простору. Головною передумовою для виділення типів туристичного простору є кон­кретні функції, реалізовані у просторі туристичною діяльністю. Це функціональне трактування туристичного простору, в якому автор виділяє:

• простір туристичної експлорації, де проявом туристичної ді­яльності людини є відкриття маловідомих територій і відсутність тривалих туристичних інвестицій;

• простір туристичного проникнення, в якому домінуючим проявом туристичної діяльності людини є пізнання, краєзнавча діяльність і короткочасний відпочинок;

• простір туристичної асиміляції, в якій проявом туристичної активності людини є перебування і налагодження контактів з мі­сцевим населенням, знайомство з умовами життя, звичаями, культурою та ін.;

• простір туристичної колонізації — частина туристичного прос­тору, в якому відбувається тривале займання і туристичне облашту­вання нових земель, що змінює їх первинне користування; пов'язано із виникненням будинків відпочинку, готелів, пансіонатів, баз відпо­чинку, таборів і т.п. та інших будинків і дачних ділянок;

• простір туристичної урбанізації, в якій домінуючим проявом туристичної діяльності людини є перетворення туристично об-лаштованих сільських територій в території міського типу. Ста­новлення простору туристичної урбанізації є останньою фазою процесу туристичної колонізації, а ефектом її розвитку є транс­формація початково туристичних територій на території постій­ного проживання мешканців міст.

Туристичний простір є основним поняттям, що охоплює всі прояви туризму, які зустрічаються на певній територій. Його осно­вними складовими частинами є центри, вузли (напр. місця, місце­вості, туристичні території), туристичні зони, туристичні регіони,

туристична територіальна система. У ньому відбуваються численні процеси в т.ч. концентрації, деконцентрацїї, дифузії, експансії, ре-гіоналізації, ієрархії, спеціалізації чи гравітаційних тяжінь, які є предметом окремих досліджень та аналізів. З цієї причини концеп­ція туристичного простору пов'язана з іншими дослідницькими концепціями, серед яких можна назвати наступні: концепція тури­стичної функції, просторова модель дифузії інновацій, територіа­льна рекреаційна система, концепція району туристичної активно­сті чи біхейвіористичні моделі перцепції туристичного простору.