2.2. Модель туризму за Жафаром Жафарі

Однією з найважливіших системних дослідницьких концеп­цій, яка застосовується для пояснення туристичних явищ в суспі­льних науках, напр. соціології і культурології, є соціокультурна модель туризму за Жафаром Жафарі. У цій концепції в рамках світової мегасистеми туристичного руху передбачено існування двох систем — системи висилаючої (повсякдення) та системи приймаючої (неповсякдення). Висилаючою системою може бути вся країна або міська агломерація, приймаючою ж системою є території туристичної рецепції. Роль висилаючої системи полягає у забезпеченні її мешканців можливістю регенерації фізичних і психічних сил через рекреацію. Згідно з автором цієї концепції, в рамках приймаючої системи відбувається, з однієї сторони, зітк­нення зовсім або майже зовсім різних туристів, що представля­ють різні висилаючі системи, які репрезентують різнорідну пове­дінку і культуру. З іншої ж сторони відбувається зіткнення осіб, що орієнтуються на розваги (туристів) з особами, зайнятими ро­ботою і обов'язками щоденного ритму життя, тобто мешканцями рецепційних районів. Внаслідок цього зіткнення відбуваються численні міжособистісні і міжкультурні взаємовідносини, а супе­речливість їх орієнтацій є джерелом і причиною різноманітних змін в приймаючій системі і створює загрозу для її ідентифікації. Дана концепція знаходить широке застосування в соціологічних дослідженнях, які займаються поясненням причин суспільних і культурних змін, що відбуваються під впливом туризму на тери­торіях туристичної рецепції.

2.3. Концепція туризму як зустрічі

З точки зору гуманітарних наук основним об'єктом дослідни­цьких зацікавлень в туризмі є суб'єкт туристичного руху, тобто особа туриста та її переживання, досвід, зміни, взаємовідносини з іншими особами. У такому трактуванні сутністю туристичного досвіду є зустріч — зустріч подорожуючих туристів з іншими людьми, з природою, з творами іншої або власної культури. Цю зустріч можна розглядати не лише в індивідуальному вимірі, але й суспільному — між різними групами людей. В процесі зустрічі відбуваються численні особисті контакти — прямі чи непрямі, взаємовпливи та діалог. Туризм створює багато нагод до безпо­середнього контакту приїжджих з місцевим населенням. Взаєм­ний вплив людей, які зустрічаються, є однією з причин змін, що відбуваються як із самими туристами, так і спільнотами, які вони відвідують. Кожна особа представляє власну культуру та її цін­ності, які розкриваються в її ставленнях і здійснюваному виборі. Відносини між людьми, які зустрічаються у туризмі можна роз­глядати в широкому культурному контексті через процес міжку-льтурного спілкування. Суспільні відносини, що відбуваються під час туристичного руху обумовлені багатьма чинниками інди­відуального характеру — вони залежать як безпосередньо від особистісних рис людей, які зустрічаються, так і суспільно-культурних цінностей суспільних груп.

Мобільність і експансія все більшого числа туристів до незна­чною мірою змінених сучасною культурно уніфікованою цивілі­зацією місць спричинюється до того, що туризм можна вважати одним з головних чинників дифузії культурних зразків багатих постіндустріальних суспільств у світі. Головним предметом заці­кавлень суспільних наук (напр. соціології, антропології) у рамках цієї дослідницької концепції є обумовленості і суспільно-культурні наслідки зустрічей (зіткнень) та взаємовпливів в тури­змі між:

а) окремими особами;

б) особою та суспільною групою;

в) різними суспільними групами;

г) різними культурами.

У західній науковій літературі така зустріч описується як від­ношення між мешканцями рецепційних районів, званих господа­рями та туристами, що вважаються гостями. Трактування про­блеми в категоріях гостинності добре передає характер взаємо­впливів, що відбуваються в туристичних місцевостях. Проте не завжди концепція господарів і гостей знаходить застосування, оскільки часто буває так, що особи, які приймають туристів, не є представниками спільноти, яку відвідують туристи.