2.13. Теорії конфлікту в туризмі

Основою розвитку теорії конфлікту є відмінності цінностей а також розходження мети та інтересів сторін, що беруть участь в туризмі. Термін «конфлікт» вживається для опису си­туації суперечності інтересів, яка лише в суспільних умовах може перетворитися в його зовнішній прояв, яким є протест чи конфлікт. У туризмі, що є складним явищем, можуть мати міс­це різноманітні конфліктні ситуації, що є характерною його рисою розвитку і виникають з масовості та просторової експа­нсії туристичного руху. Ця експансія стає причиною того, що все частіше і зі все більшою інтенсивністю туристи втручають­ся у відвідуване навколишнє і суспільно-культурне середови­ще, а реалізуючи власні інтереси, вони обмежують можливості інших.

Потенційних та актуальних конфліктних ситуацій як наслідок розвитку туризму можна шукати між:

а) туризмом і природним середовищем (конфлікт середовища; людина — середовище);

б) туризмом та іншими суспільно-господарськими і природо- охоронними функціями на території туристичної рецепції (функ- ціональні конфлікти);

в) між різними формами туризму (конфлікт усередині туризму);

г) між суспільними групами в туризмі (суспільний конфлікт). Конфлікт у відношенні туризм-природне середовище виникає

з самої природи розвитку туризму, в якому існує прагнення від­криття доступу до краси природи для потреб туристичного руху. Туризм зацікавлений у пристосуванні і експлуатації найбільш привабливих територій з метою реалізації потреб туриста. Отже, існує невідповідність між людськими прагненнями і «інтересом середовища», який можна б визначити як максимальне збере­ження принад природи з метою розсудливого доступу до них су­часним і майбутнім поколінням. Термін «конфлікт середовища» стосується відносин людина-середовище, які оцінюють в світлі прийнятих критеріїв як неправильні. Характерними проявами цього конфлікту є наприклад: нищення природи туристами, над­мірне використання ресурсів навколишнього середовища, хаоти­чне і необдумане туристичне освоєння.

Функціональні конфлікти слід розуміти як суперечності мети і очікувань, які представляють різні групи осіб, що прагнуть вико­ристати навколишній світ з метою здійснення своїх намірів. Най­поширенішою причиною, яка викликає виникнення функціона­льних конфліктів, є ситуація, коли дії одного користувача (функції) вичерпують ресурси, обмежують доступ або знищують природне середовище, необхідне для іншого споживача. У прос­торі, в якому функціонує туризм, спостерігається співіснування, накладення і взаємне проникнення просторів (полів) інших гілок суспільно-економічного, політичного і культурного життя. Ту­ризм, як елемент багатостороннього використовування простору створює конкуренцію для інших, необхідних для існування лю­дини, форм господарювання. Підвищений попит і потреба у рек­реаційних територіях обмежує продукційні можливості простору (напр. у землеробстві чи лісовому господарстві). Конфлікт між туристичною функцією та іншими економічними функціями простору зростає разом з процесом урбанізації, що розвивається.

Крім конфліктів у відношеннях між туристичною функцією і іншими економічними та природоохоронними функціями, розви­ваються також конфлікти, що відбуваються „всередині" туризму. Конфліктні ситуації з'являються у випадку накладення один на одного різних меж рекреаційних зон і форм туризму. Кожен вид туристично-рекреаційної активності має свій визначений спосіб використовування природних багатств, часто суперечливий зі способами, що характерні для інших видів. Виникають непоро­зуміння, причина яких криється в суперечливості інтересів різ­них учасників туристичного руху. Конфлікт часто існує між ма­совими, комерційними і галасливими формами туризму з формами туризму орієнтованими на спілкування з природою або культурою відвідуваних місць. Не можуть напр. співіснувати по­ряд курорти та лікувальні санаторії, яким потрібна тиша з місця­ми де відбуваються масові розважальні заходи. Ці конфлікти є, переважно, ефектом надмірної кількості учасників або невідпові­дної організації туризму на території туристичної рецепції.

У суспільному трактуванні конфлікт з'являється, в першу чергу, внаслідок різниці інтересів окремих осіб і груп. Теорія конфлікту в соціологічному трактуванні розвинулася на грунті твердження, що кожне суспільство в суті своїй є неоднорідне — розділене і складається з різних груп, що стараються реалізувати власні інтереси. Відмінність цих інтересів є причиною того, що в суспільстві завжди існує потенційний конфлікт. Певні групи ма­ють вищі шанси на отримання вигоди, ніж інші. Отже справа до­ходить до напружень між домінуючими і непривілейованими су­спільними групами. У ситуації нерівноваги шансів і позицій виробляється механізм домінування однієї групи над іншою і йо­го утримування.

У туризмі беруть участь різні і неоднорідні суспільні групи, отже в результаті їх сутичок повинно дійти до конфліктних си­туацій. Суперечливість інтересів найчастіше відбувається у відношеннях між мешканцями рецепційних територій і турис­тами. Ця форма міжгрупового контакту є причиною можливо найбільшої кількості конфліктних ситуацій. Деякі прихильники теорії конфлікту вважають, що туризм в деяких випадках є фо­рмою імперіалізму. Підтвердженням таких гіпотез може бути концепція залежного розвитку в туризмі, яка говорить про ви­користання розвиненими країнами туризму для перенесення стану економічного і політичного узалежнення на країни, що розвиваються.

Одним з важливих застосувань обговорюваної концепції є ідентифікація актуальних і потенційних конфліктних ситуацій, що мають місце на визначених територіях туристичної рецепції в контексті опрацювання і впровадження принципів їх сталого розвитку.