- •1.1. Початковий етап
- •1.2. Становлення туристичного бізнесу
- •1.3. Туризм як галузь індустрії
- •1.4. Монополізація туристичної індустрії
- •1.5. Історія розвитку туризму в Україні
- •Питання для самоперевірки та контролю знань
- •2.1. Модель туриста за Жафаром Жафарі
- •2.2. Модель туризму за Жафаром Жафарі
- •2.3. Концепція туризму як зустрічі
- •2.4. Теорія периферії в.Крісталера
- •2.5. Теорія дифузії інновацій
- •2.6. Модель циклу еволюції туристичного простору р.В.Бутлера
- •2,7. Концепція туристичного простору
- •2.8. Концепція туристичної функції
- •2.9. Концепція району (території) туристичної активності
- •2.10. Концепція територіальних рекреаційних систем
- •2.11. Концепція перцепції простору (ландшафту)
- •2.12. Концепція туристичної урбанізації
- •2.13. Теорії конфлікту в туризмі
- •2.14. Концепція функції туризму
- •Питання для самоперевірки та контролю знань
- •3.1. Поняття про туризм
- •3.2. Класифікації туризму Види і форми туризму
- •4.1. Туристично-рекреаційні ресурси
- •4.1.1. Історико-культурні рекреаційні ресурси
- •4.1.2. Природні рекреаційні ресурси Бальнеологічні ресурси
- •Фітолікувальні ресурси
- •Ландшафтні ресурси
- •Кліматичні ресурси
- •Пляжні ресурси
- •4.1.3. Туризм і екологія. Екотуризм
- •Вплив туризму на природне довкілля Вплив туристичної інфраструктури на довкілля
- •Вплив туристичних занять на природу
- •Екотуризм як зрівноважений вид туризму. Ознаки та пріоритети
- •Стратегія і діяльність в екотуризмі
- •Діяльність на міжнародному рівні
- •Діяльність на національному рівні
- •Діяльність на місцевому рівні
- •Перспективи розвитку екотуризму в Україні
- •4.2. Туристичне районування світу
- •4.3. Туристичне районування України
- •Питання для самоперевірки та контролю знань
- •5.1. Організатори туризму
2.8. Концепція туристичної функції
Важливе місце в науковому досліджені туризму займає аналіз ролі туристичної функції в суспільно-економічному розвитку населених пунктів та регіонів. Під туристичною функцію ми розуміємо будь-яку суспільно-економічну діяльність в населеному пункті чи регіоні, спрямовану на обслуговування туристів та задоволення певних туристичних потреб.
Розвиток приїзного туризму стає причиною для активізації сфери надання послуг. Чим більший туристичний рух, тим істотнішу роль відіграє туризм в господарській системі даної місцевості і тим сильніше розвивається її туристична функція. Чим туристична функція є краще розвиненою, тим більшу конкуренцію складає вона стосовно інших суспільно-економічних функцій місцевості і тим вищу позицію займає в її функціональній структурі. Щодо інших суспільно-економічних функцій, то туризм може виконувати головну, рівноправну, доповнюючу чи додаткову функцію. Основними показниками розвитку туристичної функції місцевості є:
а) кількість туристичних місць для ночівлі, яка припадає на 100 постійних мешканців, — так званий показник Барет'є і Дефферта;
б) величина туристичного руху, що вимірюється кількістю приїжджих туристів на 100 постійних мешканців, — так званий показник Шнайдера;
в) кількість зайнятих в туристичному секторі.
Загалом прийнято вважати, що туристична функція є високо розвиненою, коли показник Р.Барет'є і П.Дефферта досягає рівня 100, тобто коли кількість місць для ночівлі туристів є рівна кількості постійних мешканців. У Польщі, наприклад, прийнято, що туристична функція є головною або однією з головних суспільно-економічних функцій місцевості, коли показники Барет'є і Дефферта перевищують рівень 50, а показник Шнайдера — 500.
Для просторового аналізу часом використовуються й інші показники розвитку туристичної функції, наприклад кількість місць для ночівлі, яка припадає на 1 км2 або кількість туристів на 1 км2. У деяких випадках говориться також про туристичні функції територій, що мають у використанні невелику базу для ночівлі і працевлаштована невелика кількість осіб, які надають туристичні послуги, однак їм характерна велика концентрація одноденного туристичного руху, напр. приміські зони. Не опрацьовано на сьогоднішній день докладних критеріїв, які б дозволяли визначити функцію таких територій.
2.9. Концепція району (території) туристичної активності
Концепція району туристичної активності (ТВО — анг. Тоигізі Визіпезз Оізпїсі) використовується для аналізу просторової організації і функціонування туризму в багатофункційних міських центрах. Опрацював її Д.Гец (1993), який в результаті порівняльного аналізу розвитку туризму в містах зауважив закономірність, яка полягає в концентрації туристичного руху тільки в деяких районах міста. Відповідно до положень даної концепції оптимальні умови для розвитку міського туризму існують в центральній частині агломерації — центральному районі міста. Факторами, які сприяють формуванню району (території) туристичної активності (ТВБ) є зосереджені в центрі міста різноманітні туристичні об'єкти у вигляді пам'ятників архітектури чи культури, готелів і закладів харчування, різні прояви суспільного і економічного життя міста, які виникають з його центральних функцій, наприклад торговельних чи адміністративних. Концентрація туристичного руху в межах ТВВ зумовлена хорошою доступністю і відсутністю автомобільного руху. Часто саме межа виділеної зони домінування руху для пішоходів в центральній частині міста визначає межі ТВО.
Історична спадщина міста, життя і культурні події, а також пропозиція закладів харчування та магазинів створюють основу ТВБ. Важливим чинником, який приваблює туристичний рух до міст, є згадана вже адміністративна і бізнес-діяльність, просторова концентрація якої створює центральний бізнес-район, — СВО (анг. Сепггаї Визіпезз Бізігісі). Предметом наукового аналізу є також, відносини між обома функціональними районами, їх зв'язки, залежності і трансформації, а також спосіб формування туристичної привабливості та організація туристичного руху в територіальних межах міста.