7.8. Пересаджування ембріонів

До середини 70-х років пересаджування ембріонів робили в основному хірургіч-■мш методами, тоді поступово стали запроваджувати нехірургічні методи. Як перші, пж і другі мають свої позитивні та негативні властивості.

Хірургічний метод вимагає хірургічних навичок, спеціального приміщення, від­повідного обладнання та інструментів; він дозволяє вводити ембріони глибоко в ріг віки, що не вдається при нехірургічному пересаджуванні. До того ж в останньому шадку необхідно пройти спеціальним інструментом крізь родові шляхи геть аж до _ вредини рога матки. Шийка матки в цей період буває закритою, а її слизова оболонка : гко травмується; в геніталії може заноситися мікрофлора. Для полегшення введення інструментів іноді застосовують препарати, що заспо-• : :-?ють тварин та розслабляють шийку матки.

Ефективність пересаджування ембріонів залежить перш за все від синхронності юти у донорів і реципієнтів, оскільки стан ендометрію повинен відповідати "віко-^: ■■:?.:'" змінам ембріона.

Хірургічне пересаджування ембріонів. Хірургічний метод пересаджування

^г?юнів належить до порожнинних операцій, тому проводити його необхідно в

краційній, обладнаній універсальним фіксаційним станком чи операційним сто-

Лапаротомію проводять по білій лінії черева під загальним наркозом при спин-

13 положенні тварини або в області голодної ямки під місцевою анестезією на

поячій тварині.

Для пересаджування ембріонів можна користуватися модифікованою пастерів-і ис ю піпеткою з лійкоподібним розширенням на кінці капіляру та герметичною зою насадкою на протилежному кінці, приладом Кассу для штучного осіме-:-:ня. за допомогою пайет, російських або французьких звичайних чи телескопіч­них катетерів.

Застосовувані інструменти повинні бути чистими і стерильними. Заправляють пайети ембріонами так же, як для заморожування, тобто спочатку : рають стовпчик середовища Дюльбекко довжиною 1,5-2 см, тоді такий же стовп-

223

Розділ

чик повітря, далі засмоктують ембріон разом з середовищем, знову стовпчик повітря і нарешті стовпчик середовища.

Одягають на піпетку стерильний поліетиленовий чохол чи накривають її стериль­ною серветкою і зберігають в боксі в горизонтальному положенні до пересаджування

Підготовка тварини до операції і оперативні доступи до матки такі ж, як при ви­миванні ембріонів. При лапаротомії по білій лінії живота знаходять в черевній порож­нині яєчник з активним жовтим тілом; виводять за маткову зв'язку іпсілатеральний ріг матки назовні (в момент розслаблення) і тупою голкою (діаметром 1—1,5 мм) чи мо­лочним катетером проколюють ріг матки приблизно в 5 см від матково-трубного з'єд­нання. Вводять в утворений отвір капіляр-піпетки з ембріоном в напрямку верхівки рога матки ближче до його матково-трубного з'єднання і зіштовхують вміст піпетки у просвіт рога матки, на його слизову оболонку. Таким же чином переносять другий ембріон в другий ріг матки. При цьому не можна торкатися стінок рога матки.

Щоб переконатися, що ембріони пересаджено в матку, перевіряють використані піпетки під мікроскопом.

Закінчивши пересаджування, перевіряють, чи зайняла матка вихідне положення і вводять у черевну порожнину 250 мл фізрозчину з антибіотиками (по 500 тис. ОД пеніциліну та стрептоміцину в 50 мл новокаїну). Накладають триповерховий шов і залишають реципієнта під наглядом протягом двох тижнів.

Пересаджування ембріонів через розріз черевної стінки в області правої чи лівої голодної ямки значно простіше і менш трудомістке. Готують реципієнта до операції і здійснюють операційний доступ так же, як при вимиванні ембріонів цим методом.

Відкривши доступ до внутрішніх органів, вводять через розріз руку в черевну порожнину, захоплюють великим та вказівним пальцями маткову зв'язку протилеж­ного рога матки, виводять його назовні, пересаджують в його просвіт ембріон (як в попередньому випадку), тоді аплікують ембріон в другий ріг матки. Опускають матку на місце, вводять в черевну порожнину антибіотики, накладають тришаровий шов та клейову пов'язку. Тварина залишається під наглядом протягом двох тижнів, після чого знімають шви.

Ефективність хірургічного пересаджування ембріонів висока, біля 60 %, тому не випадково в багатьох зарубіжних центрах користуються переважно цим методом з лапаротомією в області голодної ямки.

Правда нанесення тварині травми внаслідок резекції м'язів, неможливість багато­разового використання тварини, складності самої операції стримують широке засто­сування цього методу.

Нехірургічне пересаджування ембріонів. Перші досліди по нехірургічному пере­саджуванню ембріонів проведено на початку 60-х років. Застосовувані сьогодні ін­струменти складаються в основному з металевого катетера та довгої капілярної труб­ки, в передній частині якої є приставка для поміщення ембріона в невеликій кількості середовища.

224

Трансплантація ембріонів

Якщо пересаджування здійсню­ють за допомогою гнучкого приладу Касу, то ембріон необхідно помістити в пайету (як вказано вище), вставити пайету в наконечник приладу, з'єд­нати його з основною трубкою. При використанні приладу ВІТ ембріон в _{?ис 47>} пересаджування ембріонів.

такій же послідовності поміщають в

кінцеву пластикову частину катетера.

Підготовку тварини до нехірургічного пересаджування ембріонів проводять так же, як до нехірургічного вимивання ембріонів - фіксують у станку, наводять туа­лет перинеальної області, роблять сакральну анестезію 2 %-им розчином новокаїну, (5 мл), сильнозбудливим тваринам вводять також міорелаксант комбелен (0,5 мл).

Беруть у праву руку відповідним чином підготований і заправлений ембріоном катетер і вводять його по верхньому склепінню піхви до шийки матки. Накривають зовнішню частину приладу серветкою (або ж одягають на інструмент гінекологіч­ну рукавицю) і вводять ліву руку в пряму кишку. Промацують матку, визначають в якому яєчнику є жовте тіло і скеровують наконечник катетера в цервікальний канал. Переконавшись, що катетер введено в шийку матки, обережно натягують її на катетер і проштовхують його в іпсілатеральний ріг матки. Обережними рухами просувають і ітетер як можна ближче до верхівки рога матки, постійно контролюючи ректально :;це знаходження голівки катетера.

Пересвідчившись у вірності введення інструмента, подають команду помічнику шести вмістиме катетера в матку. Після цього обережними рухами виймають катетер ; передають його на обробку.

Аналогічним чином можна ввести інший катетер в другий ріг матки і зробити так і ане білатеральне (двостороннє) пересаджування ембріонів, хоча приживлення їх в нтрлатеральному розі буває дещо нижчим. М. І. Сергєєв отримував при таких пере-: ::~жуваннях 55-60 % народжень двійнятами.

На перший погляд пересаджування ембріонів дещо нагадує цервікальне осіменін-:-:= корів з ректальною фіксацією шийки матки. Фактично ж вона значно складніша. їкгцо під час осіменіння шийка матки буває відкритою, а цервікальний слиз воло­ве високими бактерицидними властивостями, то під час пересаджування ембріонів ізшка матки буває закритою, порожнина матки - стерильна, слизові оболонки гені-плій легко травмуються, бактерицидні властивості маткового секрету знижені. Все не необхідно враховувати при роботі, звертаючи особливу увагу на асептику та анти-.: итику і, безумовно, на майстерність роботи.

Слід також пам'ятати, що резистентність геніталій в лютеїнову фазу буває зниже--; к>. а чутливість ендометрію до інфекції - підвищеною, тому бактеріальна інфекція, езз може проникнути в матку при пересаджуванні зародків, є другою за своєю важли-ї:гтю причиною низької результативності трансплантації ембріонів.

225

Розділ

Третім моментом частих невдач є травмування ендометрію інструментами. Кро­вовиливи, що при цьому виникають, негативно впливають на виживання ембріонів. оскільки непрогріта кров є ембріонотоксичною.

Не рекомендується протягом двох місяців після пересаджування вакцинувати, пе­регруповувати чи піддавати іншим стресовим впливам реципієнтів. Через 60-73 днів після пересаджування ембріонів реципієнтів досліджують на вагітність.

Трансплантація ембріонів у інших видів тварин.

Розроблені методи трансплантації ембріонів і для інших видів тварин, правда поки що вони мають більш наукове, ніж прикладне значення.

У овець добування та пересаджування ембріонів проводять лише хірургічним ме­тодом, під загальним чи місцевим наркозом. Р. Аверіл з співробітниками в 1957 р вперше застосували метод інкубації зигот вівці в організмі кролиці. Вони пересадили семи кролицям 18 овечих ембріонів на стадії 2-х-12-ти бластомерів. Через 4-5 днів кролиць забили і з порожнини матки вимили 9 морул та бластоцист. Дві бластоцисті: пересадили вівцематці, у якої овуляція мала місце 6 днів раніше. Через 16 днів її за­били і виявили в рогах матки два нормально розвинені ембріони.

6 квітня 1961 року в англійській газеті "Дейлі експрес" повідомлялося про ори­гінальний дослід, проведений С. Адамсом та Л. Роусоном. Автори пересадили овечі ембріони в яйцепроводи кролиці, яку опісля перевезли в Наталь на віддаль 6 000 миль і отримали після пересаджування приплід (до цього, в 1954 р. М. Ченг та В. Мар-ден перевозили авіапоштою в посудині Дьюара в сироватці крові ембріони кролика із США в Кембрідж і отримали після трансплантації двох кроленят). В 1965 р. в АЙ Казахстану під керівництвом академіка Ф. М. Мухамедгалієва проведено широкопла-нові дослідження по трансплантації ембріонів овець.

В досліді по трансплантації ембріонів, отриманих внаслідок суперовуляції, із яй­цепроводів однієї вівцематки вдалося видобути до 14-ти ембріонів на стадії 2-х-8-ми бластомерів. Восени 1975 р. внаслідок трансплантації таких ембріонів від вівцематки № 1757/9891 породи Лінкольн отримано 9 ягнят- в т. ч. 5 баранчиків. Вирощені ба-рани-трансплантанти в 1976-1979 рр. були використані для осіменіння овець. В ре­зультаті отримано 6 850 ягнят, в тому числі отара ярок (3 000). Таким чином, від овець породи Лінкольн, які важко акліматизувалися в умовах Казахстану, отримало велику кількість баранів-плідників і створено стадо кросбредних овець.

Що ж стосується гормонального викликання багатоплідної вагітності у овець, то воно не доцільне, оскільки при цьому зростає смертність приплоду.

Першу трансплантацію ембріонів у свиней здійсняв О. В. Квасницький, переса­дивши 9 ембріонів, добутих з яйцепроводів миргородської свині, свиноматці великої білої породи і отримав 4-х поросят-трансплантатів. В 60-70-х роках вдосконалено методику ембріопересаджувань, проведено досліди по міжконтинентальному пере­везенню ембріонів свиней з Канади у Великобританію (Вратали та ін.) та із США в Іспанію (Джеймс і Рісер) і Великобританію (Джеймс з співробітниками).

226

Трансплантація ембріонів

Вимивання та пересаджування ембріонів проводять хірургічним методом через 1-3 дня після осіменіння, головним чином з метою підвищення ефективності вико­ристання генетичного потенціалу елітних свиней, інтродукції нових тварин в замкну­тих стадах, отримання нащадків від неплідних елітних свиноматок та в карантинних стадах. Оптимальним вважається перенесення 12-18-ти ембріонів одному реципієн­ту. Свиноматки не здатні виношувати більше плодів, ніж відбулося овуляцій. При пе­ресаджуванні менше 4-х ембріонів вагітність не зберігається.

Складність трансплантації ембріонів у кобил полягає в тому, що у них важко ви­кликати суперовуляцію за допомогою екзогенних гонадотропінів. Тому збільшення кількості приплоду від цінних кобил за допомогою трансплантації можна досягну­ти шляхом багаторазового отримання поодиноких ембріонів нехірургічним методом. Розповсюдження методу в конярстві обмежується також асоціацією з реєстрації по­родних коней, яка довший час не визнавала нащадків, отриманих шляхом штучного осіменіння чи трансплантації ембріонів.