17. Індоєвропейська сімя мов

Назва – етноси у минулому проживалиу Європі та на Індо стані, з часів ВГВ індоєвропейці колонізували: Сибір і дал.схід, Америку, Австралію, Пв.Африку, о-ви Океанії. Нині 50 % населення Землі; 18-поч19ст в науці – індогерманські, арійські, індо арійські; і/є мови походять від групи спорідненних діалектів носії яких упродовж 3-1 тис до н.е. розселилися у Європі, Зх і Пв Азії; нині не усвідомлюють спорідненіст а мови далекі між собою; етногенетичну близькість і мовну спорідненість індоєвропейців можна довести лише методами наукового аналізу. Найдавніши пам’ятки 3 тис до н.е(хетська, медійська тощо); поділяються на 3 гілки: Сх., Зх, Балто-славянську. Східна гілка: 4 групи етносів і мов: індо арійська, іранська, вірменська та грецька; Зх гілка: 4 групи мов: італійська, кельтська, албанська і германська; Балто-словянська гілка, проміжне місці між схєв і зхєв, 2 групи мов: балт і слов’янська.

18. Мовні сім’ї (мс) на території Азії.

В Східноазійській провінції переважна більшість етносів розмовляє мовами сіно-тібетської, алтайської та пара тайської мовних сімей, а мови окремих етносів належать до самостійних сімей. Тихоокеанська і-е обл. – японська мова належить до ізольованих. Літературна мова сформувалась на основі токійського діалекту. Тібетська і-е обл. - сіно-тібетська МС. Уйгурська і-е обл. – переважна більшість етносів розмовляють мовами алтайської (казахи, кирнизи, узбеки, тувинці) МС. Монголо-бурятська і-е обл. – китайська група сіно-тібетської (китайці, дунгани) МС. Південно-східноазійська провінція. Західнокитайська і-е обл. - китайська та центральна групи сіно-тібетської, паратайська МС. Східнокитайська і-е обл. – належать до в’єт-міонгської, монкхмерської, м’яо-яо і палаунг-ва (в’єти, кхмери) МС. Західноіндонезійська і-е обл. – австронезійська МС. Східноіндонезійська і-е обл. – західноавстронеційська група австронезійської МС. Філіппінська і-е обл. - західноавстронеційська група австронезійської МС. Південноазійська провінція. Деканська і-е обл. – дравідійська МС (телуги, таміли, каннари, гонди). Гангська і-е обл – індоарійська група індоєвропейської МС (гіндустанці, біхарці, бенгальці, маратхі та ін.), Гімалайська і-е обл. - індоарійська група індоєвропейської МС (непальці, кашмірці, тхари) та центральна група сіно-тібетської МС (бхотії, таманги, невари). Індо-пакистанська і-е обл - індоарійська та індоіранська групи індоєвропейської МС. Бірмансько-ассамська і-е обл. - індоарійська група індоєвропейської МС, центральна група сіно-тібетської МС (наги, качіни, гари), австронезійська МС. Острівна і-е обл. – сингальська, мальдівська мови та індоарійська група індоєвропейської МС. Західноазійська провінція. Ірано-афганська і-е обл. –іранська група індоєвропейської МС, однак 1 млн арабів та 300 тис. ассирійців – афроазійські мови. Месопотамо-аравійська і-е обл. – арабські та єврейські мови, що належать до афроазійської МС. Курди розмовляють мовами іранської групи індоєвропейської МС. Малоазійска і-е обл. – тюркська група алтайської МС. Центральноазійська провінція. Північна і-е обл. – мови належать до кипчацької підгрупи тюркської групи алтайської МС (каракалпаки). Південно-східна і-е обл. – іранська група індоєвропейської МС (таджикська мова), узбекська мова – карлунська підгрупа тюркської групи алтайської МС. Південно-західна і-е обл. – огузька підгрупа тюркської групи алтайської МС (туркмени). Сибірська провінція. Камчатсько-чукотська і-е обл. - Камчатсько-чукотська сім’я (чукчі, ітельмени, коряки), тунгусо-маньчжурська група алтайської МС. Амурсько-сахалінська і-е обл. - тунгусо-маньчжурська група алтайської МС (удегейці, негідальці, нанайці, ульчі). Мова нівхів – ізольована. Східносибірська і-е обл. – тюркська та тунгусо-маньчжурська (евени, евенки) групи алтайської МС.