110. Народи Кавказу: загальна характеристика.

північний Кавказ - 30 етносів нахсько-дагестанської групи північнокавказької сімї (чеченці, лезгини, гули),адиго-абхазька м.г північнокавказ.сімї мов-кабардинці, еркеси, дигейці. Тюркська група алтайської сімї мов: кипчацька підгрупа(кумики, огайці, алкарці), огузька підгрупа трухмени, з коріних індоєвропейських етносів осетини. Переважна більшість етносів кавказький антропологічний тип індо-середземноморської підраси є/р, ногайці південо-сибірська перехідна раса, з місцевих етносів лише осетини християни, решта мусульмани. Орне землеробство і відгіне скотарство. Закавказзя-расова єдність населення, яке належить до вірменоїдного(вірмени), кавказького(грузини, абхази), та каспійського антропологічного(бахури) типів південної підраси великої європеоїдної раси. Індоєвропейська мовна сімя-вірмени (вірменська мовна група), а мови татів, талишів, курдів, осетинів до іранської групи. Мова азербарджайнців до огузької підгрупи тюркської групи алтайської сімї мов, мова лезгинів, бахурів до нахсько-даганської групи, а мова абхазів до адиго-абхазької групи північнокавказької сімї мов, грузинська до квартельської сімї мов, вірмени,грузини, удини, осетини християнство, всі інші етноси та грузини-аджарії сповідують мусульманство, землеробство, садівництво, скотарство.

111. Етноси Сибіру.

Від Т.о. до Уралу. Поділяються на етноси півночі і далекого сходу та півдня Сибіру. Південа частина – буряти (11-13 ст в кит джерелах), якути, алтайці, телеути, хакаси, тувійці, йморці(перші виплавляти руду, ковальство) та фалари. Північ+д.схід: ханти, мансі, ненці, кети, енці, евенки, догани, ульчі, нівхи, чукчі, ескімоси, алеути тощо. Мовні сім’ї: індоєвропейська мовна сімя: словянська, германська, уральська(фіно-угорська-ханти, мансі), самодійська(ненці, селькуги), алтайська(хакаси, алтайці, якути тощо), монгольська(буряти), тунго-манджурська (удегейці, евенки), ескемосо-алеутська(ескімоси, алеути). Палеозойські народи(кети, чукчі) у мовному відношенні стоять осібно. Антропологічні особливості: 1.амуро-сахалинський фіз. тип; 2.монголоїдно-центроазійський тип(якути, буряти, алтайці); 3.уральська підраса (монголоїди+європейці). ГКТи: 1.піщі мисливці, риболови(зони тайги), полють на оленів, морських звірів. 2.мисливці на дикого оленя в субарктиці. 3.осілі риболови(в низинах рік Об, Амур, узбережжя Камчатки); 4.мисливці, оленеводи Тайги та частини Сибіру. 5.Олеводи Тундри(Пн.Урал, Чукотка). 6. мисливці на морського звіра на Т.о. узбережжі. 7.твариники і мисливці Алтаю і Саян. 8.твариники і землероби пв. і зх. Сибіру і Прибайкалля. →→ привласнюючи форми господарства. 5 ІЕО: Зх. Сибірська(Тобольськ, р.Об), Алтая-саянська(гірська тайга та лісо-степова область), сх..Сибірська(тундра, тайга, лісостеп), Амуросахалінська, камчатсько-чукотська, Ямало-таймирська. Буряти: оз.Байка(ст.. лісова частини): риболовство, скотарство(врх, вівці, коні, верблюди, мисливство; вели торгівлю с Китаєм, шкіру і вовну викор для одягу, взуття; користуються луком; ремесла: кожевнитство, бондарство. Житло: юрти з волока і шкіри, згодом зрубні. Посуд: не знали гончарства! дерево, шкіра. Їжа: м’ясо-молочна, знали горілку(з кислого молока). Р-шаманізм, з 18ст-буддизм+поклоніння стихіям, вогню, віра в предків. Якути: тюркомовна група, гірська тайга; розводять коней, оленеводство, напівкочовими, скотарство , рибальство, мисливство, з 18ст-ячмінь; ремесла:хутро, шкіра, нерозвинуне гончарство. Юрта, з 19ст-зруб; одяг з оплякаціями. Шаманство активно витісняється православієм→двовірря. Алтайці-тюркомовні, ГКТ – напівкочове скотарство(коні), згодом ячмінь. Одяг-чорний халат, з овечого хутра і дикої кози, мали нижню білизну. активне вивчення з 19 ст. 1989-В.В.Родлова”Из Сибири страницы дневника”. 1586-Тюмень(1ше місто). 17ст-Зх.Сибір→РІ(мирна експансія).