94. Класифікація народів Південної Америки.

Анди, долина р. Амазонки, Патагонія, о-ви Вогнена земля. Країни: Чілі, Перу, Еквадор, Колумбія, Болівія, Бразилія, Венесуела, Парагвай, Гайяна, Сурінамо, Аргентина, Уругвай. Народи: чілійцы, перу кечуа, колумбійці, еквадорці, болівійці. Інд. етноси: чибча, кечуа, араукани, таламанка – американська підраса Монголоїдної раси, метиси. Мови: іспанська, кечуа, мапуче МС індіанців Америки. Релігія – католики, традиційні вірування. Народи: бразильці, венесуельці, парагвайці, гуарані. Антроп. – метиси, мулати. Мови: португальська, гуарані. Релігія – католики. Народи: гайянці, суринамці. Антроп. – негроїдна раса, мулати. Мови: англ.-креол., сурінамська. Релігія – протестанти. Народи: аргентинці, уругвайці, мапуче. Антроп. – європеоїди. Мови: іспанська, мови андо-екваторіальної МС. Релігія – католики, традиц. вірування.

95. Давня історія народів Південноамериканського макрорегіон. Інки , етнічна історія.

Інки американське підраса великої монголойдної раси. Мова андо – екворитальна група індіанських мов. Союз плем. інків остаточно сформувався 1438р. Кул. інків роз. на основі освоєння досягнень своїх і своїх попередників і сусідів. Твореня держави поставило інків на найвищий рівень розвитку політичного. Основа господ зрошувальне мотично таличне землеробство: картопля, кукурelpf ? гарбузи , кабачки, квасоля, перець. Перших приручили ламу і альпаку. Розводили індиків і морських свинок. Домашні промисли розвинулись в велико спеціалізовані промисли. Основним осередком була домашня община вона користувалася землею що важалася власністю держави. Важливу роль відігравали жерці . Інки зберегли окрелі риси рдоплеміной організацій. Верховний інка вважався втіленням бога на землі . Культ сонця був центральним в рел. основі інків.

96.Народи Андського регіону Пд.Америки.

Охоплює територію Колумбії, Еквадору, Перу, Чилі, Болівії. Виділяють декілька під областей: 1)Чіпчімуїски,основна група етносів чіпчі ( самоназва – муїски) Чіпчі: кабікарі, брібрі, гуаймі, коайкері, гуатусі. Належать до Американської підраси, монголоїдної раси, розмовляють мовами макрочіпча. Примітивне мотичне землеробство. 2)Інкська підобласть. Самоназва – кечуа. Відносяться до Американської підраси, монголоїдної раси. Розмовляють на мові кечуа, що належить до андо-еваторіальної групи індіанських мов. Зрошувальне, мотично-палочне землеробство. Вони приручили ламу і альпака. 3) Арауканська підобласть. Араукани відносяться до американської підраси, монголоїдної раси. Розмовляють діалектами арауканської мови. Розрізняють 4 групи арауканів: пікунчі, могучі, уїльїчі, пеуенчі. Підсічно-вогневе землеробство,полювання. Колумбійці, еквадорці,перуанці, чилійці,болівійці – всі вони іспано-індіансько-негритянські метиси і мулати. Розмовдляють місцевими говірками ісп. Мови. Сповідують католицизм

97. Специфіка португ. Колонізації. Сучасна етнічна ситуація в Бразилії.

Перші португальці прибули до Бразилії в 1500 р., а в 1517 р. вже почали завозити рабів з Африки. У 1615 р. в країні налічувалось всього 3 тис. вроджених португальців, з яких складались панівні прошарки населення. Місцеве індіанське населення виніщували і відтісняли углиб країни. З 1600 до 1750 р. до Бразилії було завезено близько 3.3 млн. рабів. Значна расова строкатість сприяла метисації населення. В Бразилії всіх людей зі змішанними расовими ознаками називають метисами. У 1810 р. 19% населення країни мало мішані расові ознаки. В 1910 з 25 млн населення країни 25% було віднесено до білих, а 70% мали мішані расові ознаки. Нині 50% бразильців вважають себе за європейців, 20% за метисів та мулатів, а 30% за негрів та індіанців.