59. Кочівники-скотарі казахи і киргизи. Землеробство в Середньоазійському макрорегіоні

Основним заняттям казахів і киргизів було кочове і напівкочове скотарство; розводили овець, кіз, коней, врх, верблюдів; місцеве скотарство мало виражений екстенсивний характер. Худобу протягом року випасали переганяючи між літніми і зимовими нивипасами; у казахів радіус перекочівок сягав 1000-1200м. Киргизьке скотарство пов’язане з гірськими тер, а перекочівки мають вертикальний х-р; залишки зрошувальних каналів у степах свідчать що в Казахстані землеробство було відоме здавна; вторгнення монголів у 13ст завдало нищівного удару системі місцевого землеробства; на час приходу росіян у пв.Казахстані і Киргизії частина населення займалось паливним землеробством, ним займались переважно безхудобні господарі, які вирощували просо і пшеницю; у киргизів паливне землеробство також відігравало допоміжну роль; скотарі зробивши весняні посіви відкочовували на гірські випаси і поверталися до них на час збору врожаю. Лише в каракалпаків землеробство відігравало провідну роль, пшениця, просо, бавовник, баштальні культури, землеробство доповнювалось рибальством і скотарством. Казахи і киргизи також займались полюванням і рибальством, які відігравали допоміжну роль.

60. Класифікація народів ц.Азійського макрорегіон: країни, народи, мови, релігії

Від Каспійського моря на зх. до високих гірських систем Паміру і Тянь-шаню на сх. від пв.Сибіру на пн до кардонів Афгану і Ірану на пв. Включає в себе: Північна(Казахсько-киргизька ІЕО) – Казахстан, Киргизія, пн-зх райони Узбекистану, крайні зхю райони Монголії і Китаю, що населені казахами, киргизами, алтайцями, каракалпаками, яки зазнали значного впливу узбеків. кірчацька підгрупа тюрської групи алтайської сімї. У казахів, киргизів і частково каракалпаків переважають расові ознаки пв.сибірської перехідної раси, у каракалпаків і частини киргизів чимало носіїв центральноазіатського антротипу континентальної підраси вел м/р. Духовне життя регулюється ісламом, але мусульманство не пустило глибоких коренів а шаріат не став обов’язковою правовою основою; достатньо повно збереглися рані форми вірувань: знахарство, чаклунство, пережитки шаманізму і культу вогню, а в каракалпаків культу тигрів. Народна творчість цікавий нар епосом: пісні, оповідання, героїчні перекази, лірично-побутові пісні; киргизька героїчна поема „маназ”. Пв-сх (Узбеко-таджицька): 26 млн чол.. Узбекиста, Таджикистан – 62 млн. та ті прилеглі райони сусідніх країн(Китаю, Афгану, Ірану, Казахстану, Киргизії, Туркменії) в яких проживають таджики і узбеки 2 найчисл з корених етносів. переважають расові ознаки паміро-ферганського антротипу південоєвропейської підраси вел є/р; за лінгвістичною належносттю відміні; таджицька мова належить до іранської групи і/є сімї, а узбецька до карлумської підгрупи тюрської групи алтайської сімї мов. Глибокий впли мусульманства, це знаходить вираз у щоденних молитвах, відвідування мечеті, дотримання постів, значного поширення набу культ мусульманських святих, великим авторитетом користувалися дервіші. Збереглися домус вірування і обряди: пережитки шаманизму. Пв-зх(Туркменська): туркмени, одноіменна республіка, прилеглі райони Узбекистану, Тадж, Ірану, Афгану, діаспори в РФ(Астраханська обл. та пнюКавказ), Туреччині, Сирії, Іраку. бл.45% з 3 млн - поза межами Туркменистану. Туркменська мова належить до огузької підгрупи тюркської групи алтайської сімї мов. каспійськи антротип південної підраси вел є/р. Художнє килимарство, фольклор: казки, перекази, гер епосі(„Гйорогли”), нар анекдотах. Мусульмани, але шаріат не відігравав важливої ролі, все суспільне та побутове життя регулювалося традиціями і звичаями. Збереглось багато пережитків до мус обрядів і вірувань: шаманізм, традиція високих могил над похованнями сердарів і ханів.