73. Навіювання як основа інтервенції в процесі консультування

Рівень суб'єктивної готовності до соціального навіювання різний для кожного конкретного індивіда і залежить від ситуативних та особистісних факторів. Серед властивостей особистості, які сприяють підвищенню навіюваності, - невпевненість у собі, низька самооцінка, почуття власної неповноцінності (комплекси), покірність, тривож­ність, екстравертивність, підвищена емоційність, вразливість тощо.

Навіювання діє через підсвідомість і присутнє у будь- якому акті спілкування.

Р. Мей вважав, що консультант у процесі психотерапії неминуче ви­користовує ту чи іншу форму навіювання. Завдяки емпатійному зв'язку відбувається ототожнення клієнта з позитивною волею психотерапевта, при цьому клієнт отримує від нього додаткові сили для подолання свого негативно спрямованого волевиявлення і вчиться про­являти свою волю позитивно і конструктивно.

Навіювання може використовуватися і з діагностичною метою. Необхідно апелювати до несвідомого. У пригоді стають засоби, в основі яких лежать механі­зми трасового наведення. Саме вони дозволяють навіюванню почати взаємодіяти з уже сформованою в підсвідомості тенденцією і відкрити її клієнтові. Наводячи якомога більше варіантів конструктивного позба­влення від проблеми, консультант намагається спонукати підсвідомість саму здійснити вибір. Таким чином клієнт отримує "свій" варіант роз­в'язку проблеми, досягає більшої цілісності свого "Я".

Навіювання є особливо корисним у тих ситуаціях, коли за відсут­ності потенцій для більш глибоких змін ефект консультування досяга­ється завдяки формуванню у клієнта переконання, що результат не­минуче буде.

74. Психологічна інформація як чинник впливу в консульт

В певному розумінні психолог завжди надає інформацію, нехай особистішу, науково-психологічну чи просто ту, якої не вистачає клієнтові від його оточення. охопивши створену під час бесіди картину, клієнт буває вражений цілісністю та взаємопов'язаністю всіх її елементів, і цей „ага-момент" стає стимулом для змін.

В деяких випадках інформація може подаватися досить директивно. Серед подібних способів передачі знань можна назвати вказівки, інструкції, поради, табу, запобіжні заходи тощо. Помилкою є не стільки порада як така, скільки бажання консультанта обов'язково дати корисну пораду, бо це збиває увагу клієнта з аналізу самого себе. Тому якщо клієнт відкритий для діалогу, то варто утриматися від порад.

Радити в психологічному консультуванні можна у випадку, якщо:

•к. знаходиться в кризовій ситуації, що загрожує життю, і в даний момент не в змозі приймати зважені рішення;

•к. закритий для діалогу, а його дії несуть психологічні збитки рідним (порада тут може бути викладена досить жорстко як припис або рецепт);

•якщо к. активний, діяльний і потребує лише кваліфікованої інформації типу „як робити".

Порада стає єдино можливою формою надання психологічної допомога у випадках, коли обговорення стосується проблем іншої людини, дитини, чоловіка (дружини) тощо, тобто тоді, коли локус скарги нема сенсу переорієнтовувати на „тут і тепер" - проблеми, а також тоді, коли час роботи з клієнтом обмежений. Інколи в консультуванні використовується інший технічний прийом опосередкованого впливу - саморозкриття. Він полягає в тому, що на якийсь фрагмент розповіді клієнта про свою життєву ситуацію консультант реагує розповіддю про власний подібний досвід, який може пролити додаткове світло на те, що відбувається, або просунути вперед розуміння ситуації. З одного боку, саморозкриття вирівнює позиції клієнта і консультанта, робить взаємини більш людяними і емпатійними, піднімає емоційну температуру контакту, з іншого - може мати на меті передачу непрямої поради, інструкції чи вказівки.

Загалом інформацію, яку прагне отримати клієнт, можна було б віднести до когнітивного або конотативного типу. Когнітивні елементи пов'язані з інтелектуальними діями, тобтообміном інформацією, наданням конкретних порад чи інтерпретацій, а конотативні елементи - з вираженням почуттів та емоційною взаємодією. Хоча психологи й вбачають певні переваги на боці конотативного пізнання (одним з аргументів є те, що конотативну інформацію отримати наодинці з самим собою важко), не варто нехтувати і впливом когнітивного компоненту, адже відомо: для того, щоб змусити мозок (себто людину) працювати, його постійно потрібно озброювати новою інформацією.