68 Неконгруентність та робота з нею

Якщо людина робить те, що вона дійсно хоч, її поведінка конгруентна, в інших ситуаціях – неконгруентна- людина не робить те, що хоче.

Неконгруєнтність та суперечності найчастіше виникають:

1)між різними формами невербальної поведінки( клієнт вимучує успішку зціпивши зуби)

2)між твердженням та невербальною поведінкою

3) між твердженням і контекстом (жінка каже, що хоче розлучитися, але у контексті стає зрозумілим, що на це в неї немає сили, бо вона вже рік не працює і т.д.)

4) між двома заявами („мій син такий самостійний” ..... „завжди питає дозволу куди йому піти)

5) між тим, що людина каже, та тим, що робить

6) між людьми (скарги на зовнішній конфлікт – ознака внутрішніх проблем людини; треба бути уважними до тих претензій, які висуває клієнт іншим)

7) між клієнтом та ситуацією (я вже 2роки не можу влаштуватися на роботу, згоден на будь-яку) установки клієнта не мають під собою основи, не відображають того, що насправді діється на ринку праці.

Робота з НЕконгр.:

Звернення уваги на ці промовисті розбіжності: -зіставлення зроблених записів, - малюнок, в якому зовсім інші риси, - слово. Якщо помічений факт не таїть проблеми, то людина пропустить зауваження мимо вух, якщо ж щось стоїть за такою поведінкою, то бурхливо відреагує, і наступить момент для терапевтичного відпрацювання.

Інформація подається дуже обережно, бо включаться захисні механізми(заперечення ітд).

69. Зворотній зв'язок в процесі консультування

Техніка зворотного зв'язку передбачає вміння консультанта надавати інформацію клієнтові таким чином, шоб він міг використати її для конструктивних змін. Форм передачі зворотної інформації багато. Це, наприклад, інформація про те: 1) як консультант сприймає вербальні і невербальні реакції клієнта, -повідомлення про сприйняття партнера або 2) як ставиться до сказаного чи продемонстрованого ним, - повідомлення про сприйняття самого себе, свого стану, що виник під впливом бесіди.

Навіть у випадках конфронтації чи парадоксальних інструкцій зворотний зв'язок повинен нести життєстверджуючий смисл.

Зворотний зв'язок:

• слід зосереджувати на позитивних моментах, або ж не забувати починати з позитиву навіть тоді, коли йде передача негативних спостережень;

• має бути конкретним і точним;

• має бути відносно безоцінним. Краще передавати свої почуття з приводу необхідного, ніж формулювати „вироки";

• слід надавати стисло і чітко;

• потрібно зосереджувати на такому матеріалі, стосовно якого інша людина може щось вдіяти;

• має надаватися з прихильністю.Варто перевіряти, як інша людина сприйняла його

Деякі автори виділяють оцінні типи зворотного зв'язку, такі як похвала, підтримка, зауваження та покарання. І хоча оцінний зворотний зв'язок вважається недоречним в умовах психотерапевтичної допомоги, його застосування в консультуванні можливе лише

при врахуванні всіх вказаних вище правил. Особливу увагу при наданні оцінного зворотного зв'язку потрібно звернути на характеристики голосу. Інтонація має бути не осудливою і лояльною.

Найкращою формою зворотного зв'язку є інформація передана в Я-висловлюваннях, тобто представлена через переживання та сприйняття психолога, в манері, що повністю виключає навіть натяк на оцінку. Я-висловлювання може мати три- або чотирикомпонентну будову. За американською чотирикомпонентною схемою фраза зі зворотною інформацією може мати такий вигляд: Я бачу (чую, сприймаю, та ін.)... - описання фактів; Я відчуваю...-формулювання своїх відчуттів або переживань партнера; Я потребую(мені необхідно)...- потреби, що породжуються за таких обставин; Тому я хотів(-ла) б від... - власне прохання або опис бажаної перспективи. Порядок та кількість компонентів не є обов'язковими - головне, щоб зберігався причиннонаслідковий зв'язок і почуття співдії та порозуміння. Ось ще одна формула так званого „я повідомлення":

Наведені форми реагування дають змогу надати зворотний зв'язок так, щоб це не ображало партнера, вказати йому на щось, не вдаючись до критики, підмічати помилки та слабкості не прямо, а опосередковано, висловлювати замість оцінки, коли це необхідно, свій емоційний стан, що виник в результаті взаємодії.