62. Інтерпретація сновидіння як ключ до розв'язання психологічних проблем

Тлумачення (інтерпретація) сновидінь клієнта - Фрейд.. Під час сну послаблюються "Super Ego" - захисні механізми і виявляються приховані від свідомості переживання. Сновидіння - це не тільки ілюстрація пригнічених переживань, але і процес їх переведення в більш прийнятну для свідомості форму. Саме цю функцію сновидіння Фрейд позначив як "робота сновидіння".

Насправді сновидіння, писав Юнг, є «прямою маніфестацією несвідомого», і тільки «незнання його мови заважає зрозуміти його послання». Свідоме, або «денне» життя душі доповнене несвідомою, «нічною» стороною, яку ми сприймаємо як фантазію. Аналіз сновидіння можна починати з індивідуальних асоціацій сновидця з приводу образів і символів сновидіння, або з дослідження символіки (суб’єктна та об’єктна сходинки).

Джонсон виділив критерії, за яким слід оцінювати істинність отриманого тлумачення:

- з можливих тлумачень слід віддати перевагу те, що несе більше нової інформації.

- слід уникати улесливих тлумачень. Сни зайняті не успіхами і звершеннями особистості, а її невдачами, проблемами, незавершеними справами. Риси особистості і поведінка інших людей метафорично уособлюють різні аспекти життєдіяльності сновидця, інтенції його власної психіки;

- Потрібно прагнути до співвідношення змісту сновидінь не тільки з актуальними подіями життя, але і з цілісною картиною життєвого шляху.

Робота зі сновидіннями по Джонсону. Фази роботи:

1. Пошук асоціацій - кожен сон складається з ланцюжка образів, так що роботу потрібно почати з визначення того, що означають ці образи.

2. Прив'язка образів зі снів до внутрішній динаміці - ми шукаємо і знаходимо ті частини наших внутрішніх «я», які представляють образи зі сну. Усередині себе ми виявляємо динамічну роботу, що символізує ситуацію зі сну.

3. Тлумачення - ми складаємо воєдино інфу, отриману в ході перших двох фаз, і усвідомлюємо сенс сну, взятого як єдине ціле.

4. Відправлення ритуалів з метою конкретизації сну - ми опановуємо відправленням ритуалів, які зроблять сон більш усвідомленим, більш чітко донесуть його зміст до нашого розуму і додадуть йому конкретність.

63.Терапевтична метафора та її значення в консультуванні

Метафора - це універсальний спосіб пізнання світу. Вона забезпечує структуру, в якій розрізнені факти і події можна побачити у їх взаємостосунках. Мова пояснювальна, описуючи одну подію за іншою, роздроблює та ізолює, мова фігуральна - синтезує та комбінує, об'єднуючи різні рівні мислення, переживання і поведінки в цілісну картину, яка дає психотерапевту кругову перспективу.

Створення метафоричної реальності - це побудова моделі явища або події. В консультативному процесі метафора виконує функцію дзеркала, полегшує ідентифікацію, робить прихований зміст доступним та особистісним. Вона захищає клієнта від жорсткого втручання. Метафора фільтрує та дозволяє вибирати своє і, при необхідності, уникати прямої відповіді. Завдяки образності метафоричні історії надовго запам'ятовуються і можуть бути прикладені до інших життєвих ситуацій.

Метафоричне мовлення є універсальною мовою порозуміння. Воно дозволяє уникати занадто контрольованого мовного регулювання свідомості. Метафоричне пізнання, не залежачи прямо під логічних міркувань, не потребує перевірки точності сприйняття. Воно дозволяє вловити на інтуїтивному рівні ситуації, в яких досвід набуває символічного виміру, і тому може відкрити велику кількість співіснуючих значень, які надають один одному додаткові відтінки смислу.

Метафорична реальність реалізується через міфотворчість, тобто створення, або запозичення наповнених глибоким змістом історій, казок, легенд бувальщин тощо. Міфи в конс. діалозі використовуються не стільки для розширення кругозору клієнта, скільки для того, щоб започаткувати трансформацію особистості. Ці згустки досвіду покликані краще зорієнтувати людину у реальному світі, структурувати її внутр. і зовн. досвід.

Провокуючи зміни звичних стереотипів поведінки клієнта, консультант часто пропонує йому конструювання міфу як одну з найбільш продуктивних технік подолання стагнації. Допомагаючи створити міф, потрібно мати на увазі кілька правил, а саме: міф має задати деякий фрагмент реальності, більш досконалий, ніж той, котрим до цих пір користувалася людина. Процедура створення міфу повинна відповідати міфологічній картині того, кому вона призначена. Тільки тоді, коли нові уявлення опираються на уже існуючі, людина здатна в них дещо змінити. Щоб щось відбулося у внутрішній реальності потрібно задати міф або систему міфів, яка надає можливості для потрібної нам динаміки. При створенні міфу варто думати не тільки про його зміст, або рівні змісту (їх, як правило, кілька), але й планувати вплив як на свідомому, так і на несвідомому рівні психіки.

64. Трансформація емоційних реакцій Переживання клієнтів нагадують пиріг з кількох шарів. в глибині завжди виявиться одна з базових емоцій: страх, гнів, радість, печаль, нудьга, інтерес. Статусу базових, первинних вони набули тому, що мають специфічний процес перебігу і конкретні засоби тілесного вираження, тобто переплутати їх між собою досить важко, тим більше що люди проявляють їх майже стереотипно. Відсторонення від своїх емоцій стає можливим тоді, коли консультант переключає клієнта з процесу продукування емоцій на спостереження за ними, тобто переводить його в в режим аналізу. Найчастіше консультант пропонує дослідити, як і коли з'явилася та чи інша емоція, як вона розвивається, які відчуття викликає, хто ще так робить чи переживає і т.д. Емоції провокуються не тільки ззовні, але й зсередини, тобто несвідомим, наприклад, комплексом.

стратегія роботи з ядерними переживаннями:

- зафіксувати прояв реальних "живих" емоцій;

- „прочитати" те, що стоїть за виразними емоційними проявами;

- в мандрувати „до джерел", травматичного першопереживання, моменту виникнення

емоційної фіксації чи народження комплексу;

- відреагувати першосцену та підключити до неї нові, більш зрілі емоційні

переживання;

- перевірити якість та екологічність нового стану.

У викладеній вище схемі роботи найбільш важливим є момент трансформації, переробки

емоцій. Змінити емоцію можна різними способами. Наприклад,

1) створюючи умови для її повного і безборонного розвитку (дати відреагувати почуття до кінця), доки не зміниться знак або якість емоції. 2) Або ж, підключаючи нові ресурсні можливості, які допомагають справитись з провокатором емоцій (на жаль, людина в минулому була не настільки компетентною, щоб самостійно їх в собі відкрити). 3) Можна відіграти емоції засобами гештальт-терапії або 4) розрядити, каналізувати емоції, пропускаючи їх у соціально допустиме русло (наприклад, вилити свій гнів на маріонетку чи навчившись любити рідних, не творячи з них „кумирів"). 5) Ще один варіант: за допомогою інсайту замінити мисленнєву структуру (переконання, ідеали тощо), яка служила психологічним обмеженням і викликала страждання. 6) Часто інтенсивність емоції знижується лише тому, що емоційний стан набув підтримки, а людина - відчуття, що її зрозуміли, що в її переживанні хтось поряд з нею. 7) Ефективним способом трансформації емоційного блоку є моделювання конкретних відчуттів, що його супроводжують. Щоб позбавитись від певної емоції, потрібно ввійти в неї, тобто ще раз викликати відчуття цього переживання, якомога детальніше „намалювати" в уяві відповідну картинку та змінити її. змінюючи певні параметри сенсорних модальностей („важке" на „легке", „темне" на „світле і т.д.).

+ техніки „буквальний рефреймінг", „переписування невдач" (НЛП), „десенсибілізації завдяки рухам очей" (Ф.Шапіро) та ін.