- •3. Техніка орг-ції консульт зустрічі клієнта з п-к.
- •4.Психологическое консультирование и психотерапия
- •7. Організація та проведення психологічного консультування.
- •31.Термінологічна «кухня» консультування
- •32. Дослідження проблеми – збір інфо.
- •33. Первинна діагностика проблеми.
- •34. Ідентифікація проблеми
- •35. Постановка та розв'язання терапевтичного завдання
- •36.Результативність консультативної роботи
- •37. Технологія консультативної взаємодії
- •38. Налагодження ефективного контакту
- •39.Поняття про рапорт
- •40. Приєднання-фокус уваги та калібрування.
- •41. Сутність підлаштування.
- •42. Робота з сенсорними модальностями
- •43. Нетестова діагностика: поняття про психологічні ключі
- •44 Навички ведення консультативного інтерв’ю
- •2) Техніки відображення
- •3) Відображення значень
- •45. Техніки прояснення інформації.
- •46. Рефлексивне слухання
- •47.Навички заохочення мовлення
- •48. Поняття про парафразу (д. Трунов)
- •49. Мікронавички зясування та уточнення інформації.
- •50. Мікронавички розпізнавання емоційних переживань.
- •51. Техніки відображ почуттів.
- •52 Техніки фокусування.
- •53. Поняття про емпатійну відповідь
- •54. Техніки відображення значень
- •55.Мовлення як інструмент терапевтичного впливу
- •56. Поняття про метамодель комунікації
- •4) Робота з образом і символом
- •5) Терапевтична метафора
- •6) Трансформація емоційних переживань
- •7) Усвідомлення: «карта не територія»
- •8) Життєві навички
- •58. Поняття про психотерапевтичний дискурс
- •59. Тіло та тілесний симптом як індикатори псих. Проблем
- •60. Використання активізації несвідомих процесів в проц. Конс.
- •61. Робота з образом і символом в процесі консультування.
- •62. Інтерпретація сновидіння як ключ до розв'язання психологічних проблем
- •63.Терапевтична метафора та її значення в консультуванні
- •65. Засоби впливу на клієнта: терапевтичний аспект консультування
- •66. Техніки зв’язування в псхл консулат ( питання 67-75)
- •67. Фокусування інформації в психологічному консультуванні
- •68 Неконгруентність та робота з нею
- •69. Зворотній зв'язок в процесі консультування
- •70. Інтерпретація в процесі консультування
- •71.Конфронтація в процесі консультування
- •72. Робота з опором та переносом
- •73. Навіювання як основа інтервенції в процесі консультування
- •74. Психологічна інформація як чинник впливу в консульт
- •75. Визначення пріоритетів в процесі консультування
- •76 Маєвтика або сократичний діалог в процесі консультування
- •78. Директиви
- •79.Переформування (рефреймінг) в процесі консультування
- •80.Актуалізація ресурсів людини
- •81. Поняття про інсайт в консультативній роботі. Привести приклади з літератури і власного життя
- •82. Метафора: види,застосування,приклади
- •83. Психосоматичний симптом як індикатор психологічних проблем
- •84. Поняття про психосоматику: сутність, концепції, приклади.
- •85. Трансове навіювання в консультуванні
- •87.Прийоми зняття психологічного напруження клієнта
- •88. Робота психолога-консультанта в ситуації посттравматичного стресу
- •91. Принципи, етапи, загальні правила психологічної діагностики в процесі консультування
- •94. Віково-псих. Проблеми в практиці псих. Консультування.
- •95.Проблеми консультування літніх та старих людей
- •96. Нормативно-правові основи психологічного консультування
- •97. Предоставление консультации работникам детских учреждений.
- •98. Тілесність як індикатор психологічних проблем.
- •99 Проблемна анатомія як допоміжний інструмент побудови психологічних гіпотез.
- •100. Біосинтез, біодинаміка та їх використання в консультативній практиці.
- •101. Психосоматика та її місце в психологічному консультуванні.
- •103.Принципи і методи клієнт-центрованого підходу
- •104. Основи психодрами та її використання в консультуванні
- •4 Етап. Формулювання консультативного завдання:
- •5 Етап. Розв'язання консультативного завдання:
- •109.Захист прав споживача психологічних послуг.
- •110. Проблемна анатомія як допоміжний інструмент побудови псих. Гіпотез
- •111.Методи інтерпретації сновидінь
- •112. Способи роботи з образами в консультативній практиці
- •113. Особистісні зміни в консультативному процесі ( Ягнюк – журнал «Пси» )
- •114. Способи побудови продуктивного діалогу (Фанч)
- •115. Цілеспрямоване консультування та інтерв’ювання (а. Айві)
- •117. Погодин:
- •4 Етап. Формулювання консультативного завдання:
- •5 Етап. Розв'язання консультативного завдання:
53. Поняття про емпатійну відповідь
Співпереживання є однією з форм емпатії - глибин мех-му осягнення переживань іншого. Це специфвид розуміння ін. через ототожнення з ним та його пережив-ми. При відреагуванні слід пересвідчит., що є саме емпатія, а не прояв турботливості. Емпат відпов - відп з урахув переживань клієнта. Навичка рефлексивного слухання: щоразу відображати те, про що К. говорить, ніби повертаючи йому сказане в дещо переробленій формі. Виділення суті сказаного, викорис ключових слів допомагає впевнитися в тому, що вони мають на увазі одне й теж саме. Ев дозволяє уникати опору, полегшує ведення розмови для клієнта. Власна „негат" репліка, почута з чужих вуст, буде для клієнта в кілька разів болючішою. Відповіді, які щось забирають або віднімають у людини свідчать про погану емпатію і називаються від'ємними. Інколи важлив для К. є не стільки якість, скільки адресність. В ЕВ можна вплітати і конкретні ідеї щодо змін (адитивне ЕВ).
54. Техніки відображення значень
Значення-це псих. конструкції, що лежать в основі організації досвіду людини, і відіграють роль рушійних сил її поведінки. З. виробляються людством і фіксуються в поняттях. Суб'єкт. сприйняття значень включає їх в структуру свідомості особистості в якості смислів. Значення групують думки і почуття в більш структуровані утворення: цінності, переконання, малоусвідомлювані стимули до дій, смислотворчі процеси.
За Айві, З. можна виявити, звертаючи увагу на слова та конструкти Л.Технічно відображення значень здійснюється так само, як і відображення почуттів: 1. Початок з основи речення("Ви вважаєте, що...", „Здається ви цінуєте..."); 2. Використання (повторення) власних слів клієнта, що відображають аспекти значень; 3. Більші періоди переповідання, що відображають суть сказаного клієнтом з приводу яких-небудь значень; 4. Заключна перевірка("Це все?", "Це так?", "Чи правильно я вас розумію?")
Коли значення має негативний відтінок, то немає сенсу підтверджувати саме такий ракурс бачення ситуації, краще застосувати рефреймування - пошуку позитивного значення в будь-якій ситуаціі. Цей процес не є безневинним актом, адже логічно пов'язані моменти бесіди часто з очевидністю демонструють дещо несподівані для клієнта аспекти його відчувань, такі, наприклад, як емоц. узалежнення та ін. Кнс серйозно ризикує, передчасно відображаючи значення, до і сприйняття яких клієнт ще не готовий. З іншого боку, певний ризик є виправданим, бо інакше клієнт не отримає тієї додатк. інфо про себе, за якою й прийшов до психолога
55.Мовлення як інструмент терапевтичного впливу
Завдяки навичкам уважної поведінки (активного слухання та спостереження за клієнтом) консультант чує = сприймає = відчуває клієнта, опрацьовуючи його мовлення-він розуміє його. Мовленнєва комунікація консультанта і клієнта є предметною основою психотерапевтичної діяльності. Доцільні зміни в системі значень і особистісних смислів суб'єктивного досвіду клієнта стають можливими завдяки створенню єдиного семіотичного простору, внутр. і зовн. межу і структуру якого контролює терапевт. Майже всі психотерапевтичні напрями так чи інакше приділяли увагу роботі з мовою клієнта, а, наприклад, структурний психоаналіз взагалі вибудовує психотерапевтичний процес здебільшого на основі мовного аналізу словесних виразів клієнта.
Аналіз формальної сторони мовлення має велике значення і для консультування. Тому варто вивчати не тільки принципові положення щодо структури психотерапевтичного дискурсу, які розроблялись у відомих концепціях, але й дрібні технологічні прийоми, що дозволяють глибше розуміти те, про що розповідає клієнт (НЛП). „Мовлення-спосіб досягнення неврозу",-писав Перлз. Щоб не поглиблювати деформацій клієнта, він постулював такі правила роботи: 1.Не використовувати в дискурсі слів, що заміщують реальних людей/ ситуації (уникати слова "це"). 2.Говорити „Я", замість: „Ми", „Вони". 3.Замінити вислів "Я повинен" на-"Я хочу". 4. Не використовувати мин. і майб. часу у висловах, користуватись тільки формами тепер. Часу. 5.Говорити про почуття, а не домислювати і фантазувати. 6.Щоб актуалізувати емоц. переживання, розповідаючи про когось, варто використовувати прямі звертання до нього, тобто говорити з..., а не про... і т.д.