3.2. Економічна природа бюджетного дефіциту і його причини

Відомо, що бюджетний дефіцит як економічна категорія відображає співвідношення між доходами і видатками бюджету з перевищен­ням видатків. Бюджетний дефіцит – наслідок певного стану еко­номічних відносин, які виникають між учасниками суспільного ви­робництва в процесі використання фінансових ресурсів у більших обсягах, ніж має держава. З метою покриття витрат понад наявні фінансові ресурси застосовують грошову емісію, внутрішні й зовнішні позики.

Він зростає в період спаду, оскільки державні доходи від податкових надходжень знижуються, а обсяг трансфертних платежів збільшується.

Бюджетний дефіцит як фінансове явище виник водночас зі становленням націй і народностей у державі та запровадженням грошо­вих відносин. Наприклад, значної величини досягав державний де­фіцит у Стародавньому Римі та Римській імперії, Франції, Російській імперії та ін.

Зокрема, в історії фінансів відомі приклади ефективного співвідношення між доходами та видатками, і тут доцільно згадати Запорозьку Січ, доходи якої перевищували видатки.

Дефіцит бюджету, як такий, не може бути надзвичайно негативним для розвитку економіки і динаміки життєвого рівня населення. У сучасному світі немає держави, яка б у ті чи інші періоди своєї історії не мала справи з бюджетним дефіцитом. Навіть економічно розвинуті країни, як правило, мають дефіцитний бюджет. Усе залежить від причин його виникнення і напрямів витрачання державних коштів.

В економічній літературі визначають декілька видів бюджетного дефіциту (табл. 3.1)

Таблиця 3.1. Класифікація дефіциту державного бюджету

Класифікаційна ознака	Види дефіциту бюджету
Форма прояву	відкритий; прихований
Причини виникнення	вимушений свідомий
Вплив на економіку	активний; пасивний
Визначення складових бюджетного дефіциту	фактичний; структурний циклічний
Термін дії	тимчасовий; стійкий
Зв’язок з державним боргом	первинний; операційний

За формою вияву розрізняють відкритий і прихований дефіцит бюджету. Відкритий бюджетний дефіцит – сума бюджетного дефіциту, яка офіційно зазначена у Законі "Про Державний бюджет" на відповідний рік. Прихований бюджетний дефіцит держава офіційно не визначає, він проявляється в завищенні планових обсягів доходів держави.

За причинами виникнення бюджетного дефіциту його поділяють на вимушений і свідомий. Свідомий бюджетний дефіцит виникає в умовах достатності ресурсів у суспільстві та досить високого рівня доходів юридичних та фізичних осіб; пов'язаний з політикою помірного оподаткування з метою зміцнення фінансової бази підприємницьких структур. За таких умов досить активною є політика позикових фінансів. Вимушений бюджетний дефіцит пов'язаний з низьким рівнем виробленого ВВП, коли навіть високий рівень оподаткування не може забезпечити бюджет держави достатніми доходами.

За критерієм впливу на економіку вирізняють активний і пасивний бюджетний дефіцит. Активний бюджетний дефіцит характеризується витрачанням коштів на інвестування економіки, що, в свою чергу, веде до зростання ВВП. Пасивний бюджетний дефіцит – спрямування коштів на покриття поточних витрат: соціальні трансферти, виплату заробітної плати в бюджетній сфері тощо.

За критерієм визначення складових бюджетного дефіциту виокремлюють:

• фактичний дефіцит бюджету – зовнішній прояв незбалансованості прибуткової і видаткової частин бюджету, який відображає реальні доходи, видатки бюджету і його дефіцит за певний період часу;

• структурний – різниця між видатками й доходами бюджету в умовах повної зайнятості;

• циклічний – оцінюється як різниця між фактичною величиною бюджетного дефіциту й структурним дефіцитом, виникає у результаті циклічного падіння виробництва внаслідок кон’юнктурних коливань, що призводить до дії вбудованих стабілізаторів: прогресивної системи оподатковування, системи державних трансфертів, системи участі в прибутках.

За терміном дії бюджетний дефіцит поділяють на тимчасовий і стійкий. Тимчасовий дефіцит зумовлений касовими розривами у виконанні бюджету або непередбачуваними обставинами і подіями. Тимчасовий касовий розрив – незбігання у часі фінан­сування видатків та надходження доходів бюджету. Стійкий дефіцит бюджету є в довготерміновому періоді, і, як правило, це наслідок спаду економіки або результат проведення відповідної фінансової політики.

Бюджетний дефіцит класифікують залежно від його зв'язку з державним боргом:

1) первинний дефіцит – це різниця між величиною дефіциту бюджету й усією сумою виплат за державним боргом. Інакше кажучи, цей дефіцит прирівнюється до різниці між сумою трансфертів і державних закупівель товарів і послуг і податкових надходжень до бюджету;

2) операційний – загальний дефіцит державного бюджету за винятком інфляційної частини відсоткових платежів з обслуговування державного боргу.

Дефіцит може бути наслідком здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки. В цьому випадку він відображає не кризовий стан суспільних процесів, а державне регулювання економічної кон’юнктури, прагнення забезпечити прогресивні зрушення в структурі суспільного виробництва. Таку можливість припущення випереджаючого зростання державних витрат над доходами на окремих етапах розвитку суспільства обґрунтував ще Дж.М. Кейнс.

Відомо, що бюджетні дефіцити виникають у результаті надзвичайних обставин – війн, стихій тощо, коли недостатньо звичайних резервів та держава вимушена звертатись до особливих джерел фінансових ресурсів.

Дефіцит українського бюджету має іншу особливість – відображає кризові явища в економіці, низьку ефективність фінансово-кредитних зв’язків, нездатність уряду контролювати фінансову ситуацію в країні. Тому він є явищем надзвичайно небезпечним, яке потребує прийняття не тільки дійових економічних заходів, але й відповідних політичних рішень. Якщо уряд не має чіткої програми економічного розвитку, а перевищення витрат над доходами допускає з метою латання “фінансових дір”, субсидування нерентабельного виробництва, то бюджетний дефіцит неминуче призведе до зростання негативних наслідків у розвитку економіки.

Дефіцит розглядається як тимчасовий, якщо він становить не більше 3 % ВВП і є шляхи його подолання. Бюджетний дефіцит на рівні 10 % ВВП вважається припустимим, але якщо він становить понад 20% – це вже критичний дефіцит. На сьогодні в більшості країни світу дефіцит бюджету становить від 2 % до 15 % валового внутрішнього продукту за середньосвітової його величини 4,5 %. Слід зазначити, що обсяг бюджетного дефіциту, який перевищує 5 % ВВП, зумовлює різке зниження інвестиційної активності, що переростає в подальшому в різні форми кризових явищ.

Варто зауважити, що за останні десятиріччя окремі країни почали приймати бюджети з незначним дефіцитом, а США вперше за останні 30 років передбачили в бюджеті на 1999 р. позитивне сальдо на суму 9,5 млрд дол.

Результати виконання Зведеного бюджету в Україні у 2000–2006 рр. наведено в табл. 3.2.

Таблиця 3.2. Дефіцит (профіцит) Зведеного бюджету України в 2000 – 2006 рр., млрд грн

Рік	Доходи	Видатки	Дефіцит (–) / профіцит (+)	У % до ВВП ний дефіщп г
				доходи	видатки	дефіцит (–) / профіцит (+)
2000	49,1	48,1	1,0	28,9	28,3	0,6
2001	54,9	55,5	–0,6	26,9	27,2	–0,3
2002	61,9	60,3	1,6	27,4	26,7	0,7
2003	75,3	75,8	–0,5	28,2	28,4	–0,2
2004	91,5	102,5	–11,0	26,5	29,7	–3,2
2005	134,2	142,0	–7,8	30,4	32,2	–1,8
2006	171,8	175,5	–3,7	31,9	32,6	–0,7
2007	219,9	227,6	–7,7

Як бачимо, в Україні у 2000 і 2002 рр. бюджет був виконаний із профіцитом, тоді як протягом інших років спостерігався бюджетний дефіцит.

У 2000 р. в Україні уперше заплановано бездефіцитний бюджет. Доходи зведеного бюджету України становили у цьому році 49117,9 млн грн, а видатки – 48148,6 млн грн. Отже, профіцит державного бюджету у 2000 р. склав 969,3 млн грн.

Протягом 2000 р. відбулося зрушення у фінансовій сфері України, зокрема було зменшено боргове навантаження на державний бюджет завдяки реструктуризації державного зовнішнього боргу; посилено контроль за витратами бюджету; впроваджено конкурентні процедури під час здійснення державних закупівель; скорочено неефективні бюджетні витрати; ліквідовано низку пільг і поліпшено адміністрування податків.

Однак такі позитивні зміни не відобразились у 2001 р., тому бюджет знову було виконано з дефіцитом в обсязі 593,4 млн грн.

У 2002 р. профіцит бюджету становив 1,6 млрд грн., що є найбільшим перевищенням доходів над видатками з часів незалежності України. Але починаючи з 2003 р. спостерігається стійка тенденція до значного перевищення видаткової частини Зведеного бюджету України над прибутковою, що може негативно відобразитись на економічній ситуації в країні Внаслідок збільшення боргового навантаження, інфляційних процесів, розбалансування фінансово-кредитної сфери тощо. При цьому уряд свідомо планує дефіцит бюджету, який насамперед спрямовується на фінансування соціальних видатків: підвищення мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму й соціальних виплат.

Причинами дефіциту бюджету в Україні є:

1) зменшення приросту національного доходу;

2) збільшення бюджетних витрат;

3) скорочення надходжень до бюджетів усіх рівнів, порівняно з видатками;

4) брак чіткої фінансової стратегії;

5) інфляційні процеси;

6) циклічні спади й автоматичні стабілізатори;

7) скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування державних видатків;

8) наявність тіньового сектору економіки тощо.

З метою зниження рівня бюджетного дефіциту відповідні державні структури передусім мають використовувати додаткові неемісійні кошти.

У програму конкретних дій щодо скорочення бюджетного дефіциту слід включити і послідовно втілювати у життя такі заходи, що, з одного боку, стимулювали б надходження грошових коштів до бюджетного фонду країни, а з іншого, – сприяли зменшенню державних видатків. До них належать:

• випуск державних цінних паперів;

• зміна напрямів інвестування бюджетних коштів у галузі економіки з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної гривні;

• ширше використання фінансових пільг і санкцій, які дозволяють враховувати специфічні умови господарювання і стимулюють зростання суспільного виробництва;

• скорочення сфери державної економіки і державного фінансування.

Крім того, слід враховувати світовий досвід зниження бюджетного дефіциту, який широко застосовує таку форму, як залучення іноземних інвестицій у країну. З їх допомогою можна зменшити бюджетні витрати на фінансування капітальних вкладень, збільшити коло платників податків, розширити базу для виробництва товарів і послуг, поліпшити стан платіжного балансу.

Бюджетний дефіцит потребує вжиття енергійних заходів держави щодо його ліквідації. Насамперед це скорочення видатків бюджету, однак такий шлях досить складний. Реальнішими та доцільнішими є зміни в податковій і кредитній політиці, котрі призвели б до пожвавлення економічного життя, передусім до зростання виробництва та його ефективності. В іншому разі дефіцит бюджету стає додатковим найнесправедливішим податком з населення. Бюджетний дефіцит – явище майже постійне в економіці кожної держави, тому важливого значення набувають його обсяги та методи ліквідації. Бездефіцитний бюджет – об'єктивна вимога економічного розвитку держави.

Отже, головними причинами виникнення дефіциту державного бюджету в Україні є зниження обсягів виробництва й скорочення доходів бюджету, низька податкова дисципліна, наявність значного тіньового сектору в економіці, надмірні державні витрати за окремими статтями бюджету. Ліквідація або значне зменшення зазначених негативних явищ є основними напрямами скорочення дефіциту державного бюджету в Україні. Саме тому постійна дефіцитність державного бюджету України потребує пошуку джерел його фінансування.