11.4. Зовнішній борг і видатки на його обслуговування

У сучасному світі більшість країн перебуває в стані боржників. Зовнішня заборгованість перетворилась на постійне явище. Більше того, вона почала функціонувати як складова національної економічної системи. Зростання боргової залежності відбувається насамперед із розширенням відкритості національних економік, у тому числі і для участі іноземних інвесторів у фінансово-економічному житті як розвинених країн, так і тих, що розвиваються.

Країни, що мають змогу розрахуватися за всіма боргами, не бажають повністю погашати борг, оскільки додаткові кредитні ресурси дають їм можливість прискорити зростання економічних, технічних, військових та інших можливостей. На зростання зовнішньої заборгованості вплинула і світова фінансова глобалізація.

Однак надмірний борг веде до тяжкої боргової кризи, дестабілізує виробництво, зумовлює негативні соціальні наслідки. В такому стані залишились нові держави після розпаду СРСР, які стали на шлях ринкових перетворень. Для цих перетворень вони здійснюють зовнішні запозичення значними темпами. Поступово у країнах колишнього Радянського Союзу почали накопичуватись державні борги, динаміка та обсяги яких неоднакові для різних колишніх республік, про що свідчать дані табл. 11.1 – 11.2.

Таблиця 11.1. Динаміка зовнішнього боргу країн, що входили до складу СРСР. % ВВП

Країна	1993 р.	1994 р.	1995 р.	1996 р.	1997 р.
Азербайджан	–	–	15,1	15,4	10,4
Білорусь	27,7	25,7	14,6	6,8	6,9
Вірменія	14,5	30,8	29,1	36,2	45,1
Грузія	47,1	76,9	38,6	25,8	24,3
Естонія	4,8	4,9	5,2	4,4	4,0
Казахстан	9,2	16,6	14,3	14,4	16,2
Киргизія	30,0	37,4	39,3	41,7	57,9
Латвія	–	6,4	8,5	7,7	6,4
Литва	11,6	11,9	14,6	16,6	15,4
Молдова	18,9	43,8	43,1	48,0	57,7
Росія	61,3	43,0	28,2	22,2	27,5
Таджикистан	63,5	74,2	153,6	69,9	68,4
Туркменистан	3,3	26,1	20,8	31,5	73,8
Узбекистан	18,9	17,0	17,5	17,1	18,0
Україна	12,9	27,7	23,6	21,2	23,8

З табл. 11.1 видно, що найбільші обсяги зовнішнього боргу (% ВВП) у 1993 р. були у Таджикистані (63,5), Росії (61,3), Грузії (47,1). З розвитком національних економічних систем та зміною боргової політики урядів країн у 90-х роках почали певним чином змінюватися ці показники. Наприклад, у 1997 р. найбільші показники зовнішнього державного боргу (% ВВП) спостерігалися в Туркменії (73,8), Таджикистані (68,4), Киргизії (57,9), Молдовії (54,7), Вірменії (45,1).

Тенденція до накопичення державного боргу зумовлює зростання частки державних доходів, що спрямовуються на обслуговування боргів.

З табл. 11.2 видно, що найбільші витрати на обслуговування державного боргу у відсотках до державних доходів у 1997 р. мали Молдова (15,4) й Узбекистан (11,3). В Україні ці витрати були відносно низькими (5,3 %).

Таблиця 11.2. Динаміка витрат на обслуговування зовнішнього боргу, % державних доходів

Країна	1993 р.	1994 р.	1995 р.	1996 р.	1997 р.
Азербайджан	–	–	0,1	0,3	1,6
Бєларусь	0,7	5,3	4,0	3,0	1,5
Вірменія	–	–	–	–	7,0
Грузія	–	–	9,5	8,3	9,1
Естонія	2,5	0,8	0,9	1,6	-
Казахстан	0,0	0,0	9,5	8,3	9,1
Киргизія	1,7	0,7	11,9	8,2	8,0
Латвія	0,8	1,3	1,1	1,3	3,8
Литва	0,4	2,6	4,4	7,9	10,3
Молдова	3,7	7,0	13,9	8,5	15,4
Росія	7,3	2,2	10,9	8,3	7,9
Таджикистан	2,7	4,6	22,5	18,4	6,6
Туркменистан	–	–	–	–	–
Узбекистан	8,1	14,7	18,1	7,1	11,3
Україна	3,3	17,7	10,9	7,5	5,3

У міжнародній фінансовій практиці мають місце різні показники зовнішньої заборгованості. Наприклад, за методикою Світового банку для визначення рівня обтяжливості зовнішнього боргу та віднесення країни до відповідної категорії щодо зовнішньої заборгованості використовують показники, наведені в табл. 11.3. Згідно з ними та іншими світовими фінансовими стандартами рівень зовнішньої заборгованості України порівняно невисокий. Однак проблема полягає в зростанні обсягів платежів за боргом, термінами повернення зовнішніх запозичень. Останні в значній мірі короткотривалі, що посилює боргові труднощі. В обсязі зовнішнього боргу велика частка коротко - та середньотермінових зобов'язань (13 % – до 5 років, 62 % – від 5 до 10 років, 11 % – від 10 до 15 років, 14 % – понад 15 років).

Таблиця 11.3. Показники визначення обтяжливості зовнішнього боргу (за методикою Світового банку)

Показник	Рівень заборгованості (критичне значення показника)
	надмірний	помірний
Валовий обсяг боргу, %
ВВП	50	30
річного експорту товарів та послуг	275	165
Платежі, спрямовані на обслуговування зовнішнього боргу у відсотках річного експорту товарів і послуг: Сукупні відсоткові	30 20	18 12

Розглянемо тенденції зовнішнього боргу України, його структуру і бюджетне обслуговування.

Період із 1991 р. до першої половини 1994 р. характеризується залученням із внутрішніх джерел тільки прямих кредитів Національного банку та хаотичним утворенням зовнішнього боргу шляхом надання урядових гарантій за іноземними кредитами. На початок 1994 р. державний борг становив 4,8 млрд дол. США, з яких 75 % – зовнішній державний борг. У період з другої половини 1994 р. до першої половини 1997-го поряд з наданням зовнішніх гарантій державний борг формувався і за рахунок отримання зовнішніх позик від міжнародних фінансових організацій, врегулювання заборгованості України за енергоносії, початку випуску облігацій внутрішніх державних позик і поступовим зміщенням цими облігаціями прямих кредитів Національного банку. Станом на 1 липня 1997 р. державний борг становив 12,0 млрд. дол. США, з яких зовнішній борг становив 74,1 %, внутрішній – 25,9 %. Період з другої половини 1997 р. до нині час характеризується суттєвим скороченням можливостей урядових запозичень як зовнішніх, так і внутрішніх джерел.

Протягом 2006 р. відбулося збільшення державного прямого зовнішнього боргу за облігаціями зовнішньої державної позики України, що пов’язано із фінансуванням державного бюджету за рахунок випуску ОЗДП 2006 р. За іншими групами кредиторів відбулося зменшення державного прямого зовнішнього боргу за рахунок його погашення.

Внутрішній борг перед банківськими установами (за кредитами НБУ) становить 13,48 %, перед юридичними особами (за державними цінними паперами) – 11,64 %.

Протягом 2006 р. зменшився державний прямий внутрішній борг як перед юридичними особами, так і перед НБУ за рахунок перевищення виплат з погашення державного внутрішнього боргу над сумою запозичень.

У структурі гарантованого боргу України, станом на 31 грудня 2006 р., найбільшу частку (35,36 %) становить заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку. Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками, становить 31,66 %, за позиками, наданими іноземними органами управління – 0,63 % та не віднесена до інших категорій – 32,34 %.

У валютній структурі державного прямого боргу найбільшу частину складає борг у доларах США – 63,59 %, гривнях – 16,84 % та євро – 11,8 %. Протягом 2006 р. відбулися такі головні зміни валютної структури державного прямого боргу: збільшення державного прямого боргу у швейцарських франках та японських єнах відповідно на 4,81 і 2,06 % та зменшення державного прямого боргу в гривнях, євро та доларах США відповідно на 4,48, 2,05 та 0,34 %.

Зазначені зміни пов’язані в основному з випуском ОЗДП 2006 р., номінованих швейцарських франках та японських єнах, а також з перевищенням погашення облігацій внутрішньої державної позики над їх розміщенням.

У валютній структурі гарантованого боргу найбільшу частину становить борг у доларах США – 56,09 %; гарантований борг у СДР (спеціальні права запозичення) – 29,05 %, євро – 14,85 %. Протягом 2006 р. відбулися такі основні зміни валютної структури гарантованого боргу: збільшення гарантованого боргу в євро на 12,37 % і його зменшення в СДР та доларах США відповідно на 10,93 % та 1,45 %.

Такі зміни пов’язані в основному із залученням іноземного кредиту для будівництва, реконструкції та ремонту автомобільних доріг загального користування на суму 280 млн євро , а також із погашенням боргу перед МВФ.

У структурі державного боргу України найбільшу частку (39,23 %) складає заборгованість за облігаціями державної зовнішньої позики. Зовнішній борг за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку, становить 19,39 %, за позиками, наданими закордонними органами управління, – 16,26 %.

Протягом 2006 р. відбулося збільшення гарантованого зовнішнього боргу за позиками, наданими іноземними комерційними банками, у зв’язку із залученням іноземного кредиту під державну гарантію для будівництва, реконструкції та ремонту автомобільних доріг загального користування. За іншими категоріями відбулося зменшення гарантованого зовнішнього боргу, спричинене перевищенням виплат із погашення над залученням коштів.

Ефективним засобом зменшення зовнішніх боргів є їх реструктуризація. Зараз в світі цій проблемі приділяють особливу увагу.

Складне фінансово-економічне становище України змушує її уряд прийняти активні дії щодо використання усіх можливих форм реструктуризації заборгованості: пряме списання певної частки (або повністю) боргу; зменшення обсягів відсоткової ставки; загальний перегляд боргових умов, пов'язаних із переглядом сум погашення основного боргу, термінів та порядку сплати відсотків; конверсія боргів у фінансові активи; зворотний викуп боргових зобов'язань; конверсія боргу в облігації та ін.

Реструктуризацію боргів можуть здійснювати Паризький або Лондонський клуби кредиторів та окремі кредитори, що не входять до складу зазначених клубів, але мають достатній вплив у світових фінансових колах.

Україна вже має досвід урегулювання боргових зобов'язань методами реструктуризації. Наприклад, проведена у 2000 – 2001 рр. реструктуризація зовнішнього боргу в країні дала змогу уникнути дефолту, знизити пікові навантаження, пов'язані з погашенням основного боргу та сплатою відсотків за борговими зобов'язаннями, за рахунок зміни кредитних умов, термінів кредитування та відсоткових ставок за користування кредитними ресурсами. У липні 2001 р. було підписано угоду про реструктуризацію українського зовнішнього боргу між Паризьким клубом кредиторів та Урядом України. Рішення було прийнято після відновлення кредитування МВФ за програмою розширеного фінансування. Загальна сума реструктурованого зовнішнього боргу становила 580 млн дол. США. Внаслідок проведеної реструктуризації Паризьким клубом кредиторів було передбачено скорочення витрат з 800 млн дол. до 285 протягом 2001 – 2002 рр.

Реструктуризація в значній мірі послабляє боргову проблему, однак її кардинальне рішення залежить насамперед від обґрунтованості заходів уряду усієї сукупності боргових зобов'язань.

Протягом 2006 р. відбулося збільшення частки державного прямого та гарантованого боргів, за якого сплата відсотків здійснюється за фіксованими ставками, на 3,70 %, що пов’язано в основному з випусками ОЗДП 2006 р., які здійснювалися за фіксованими ставками.

Відповідно до структури плаваючих ставок нарахування відсотків 30,86 % державного прямого та гарантованого боргів здійснюється за ставкою LIBOR; 5,21 % – за плаваючою ставкою МВФ; 1,16 % – за обліковою ставкою НБУ; 0,83 % – за плаваючою ставкою Казначейства США; 0,38 % – за плаваючою ставкою банків ФРН та 0,36 % – за плаваючою ставкою PIBOR.

Одним із найважливіших показників, що характеризує ефективність боргової політики країни та її спроможність виконувати боргові зобов'язання, є співвідношення сумарних виплат з обслуговування й погашення державного боргу до загальних доходів державного бюджету та ВВП. Після боргової кризи 1998 р., коли сумарні боргові виплати сягнули 71,4 % річного обсягу дохідної частини державного бюджету, здійснення протягом 1999 – 2002 рр. реструктуризації боргових зобов'язань дає змогу суттєво знизити навантаження на державний бюджет.

Рис. 11.2. Платежі за державним боргом до ВВП

Незважаючи на те, що протягом останніх років спостерігалося поступове зростання обсягів платежів за державним боргом в абсолютній величині, бюджетні витрати на погашення та обслуговування державного боргу стабілізувались у межах 3,8 – 4,0 % від ВВП, а на кінець 2006 р. зазначений показник становив 2,36 % від ВВП.

Співвідношення платежів з погашення та обслуговування державного боргу до доходів загального фонду державного бюджету на кінець 2006 р. очікується на рівні 12,30 %, порівняно з 20 % на кінець 2005 р. та 22,67 % – на кінець 2004 р.