12.3. Кошториси бюджетних установ

З метою запровадження ефективного державного контролю за витрачанням бюджетних коштів державними установами, що фінансу­ються з Державного і місцевих бюджетів з 1997 р., було здійснено перехід на фінансування цих установ на основі кошторису. Визна­чення кошторису подано в ст. 51 Бюджетного кодексу України.

Кошторис – фінансовий документ, який містить інформацію про створення і використання грошових коштів відповідно до їх цільового призначення. Кошторис є основним плановим документом, що визначає обсяг, цільове спрямування і покварталь­ний розподіл бюджетних коштів, які використовую­ться на утримання установи.

Установи й організації, що утримуються за рахунок коштів бюджетів, для забезпечення своєї діяльності та виконання функцій складають та затверджують кошторис доходів і видатків згідно з бюджетними призначеннями, встановленими Законом України “Про Державний бюджет”.

Кошторис доходів та витрат – фінансовий план установи, яка здійснює некомерційну діяльність.

Установи й організації, які утримуються за рахунок бюджетних коштів, складають такі види кошторисів (рис. 12.2).

Рис. 12.2. Види кошторисів бюджетних установ

Кошторис бюджетної установи має дві складові:

1) загальний фонд, що містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету і розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;

2) спеціальний фонд, що містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету і їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою головних функцій.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, вста­новлених кошторисами.

Після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов узя­того бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів прий­має рішення про їх оплату і подає доручення на здійснення плате­жу органу Державного казначейства України, якщо інше не перед­бачено нормативно-правовими актами.

Державне казначейство України здійснює платежі за доручення­ми розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності бюджетного зобов'язання для платежу в бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України;

2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів до бю­джетного асигнування;

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

У кошторисі визначається загальний обсяг, цільове надходження, використання за статтями з поквартальною регламентацією. Форми кошторису і супровідні документи розробляють і затверджують Міністерство фінансів України та Державне казначейство України.

Затвердженню кошторисів передує процес формування лімітів і витрат у підпорядкованих установах. Вищі організації мають вра­ховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи з огляду на основні її виробничих показники, обсяг виконаної роботи, штат­ну чисельність і передбачені заходи щодо скорочення витрат у пла­новий період.

Кошторис складають усі бюджетні установи на кален­дарний рік, його затверджують в установленому порядку.

Кошторисно-бюджетне фінансування – це метод безповоротного, безоплатного надання коштів на ут­римання установ, що перебувають на повному фінан­суванні з бюджету, на основі фінансових планів-кошторисів витрат.

Кошторисне фінансування – метод покриття ви­трат установ і організацій згідно із затвер­дженим кошторисом.

Оскільки кошторис є плановим документом, за допомогою якого бюджетна установа отримує фінансування і на основі якого проводить видатки, від правильності його складання залежить ефективність діяльності бюджетних установ і раціональне використання бюджетних коштів. З огляду на це, кошториси бюджетних установ мають розроблятися з урахуванням таких принципів кошторисного фінансування:

• органічний зв'язок кошторисів із планом соціально-економічного розвитку регіону – витрати бюджетних установ визначаються економічним планом тієї адміністративно-територіальної одиниці, де розміщена ця установа;

• цільове призначення бюджетних асигнувань – усі витрати бюджетних установ згруповано відповідно до статей бюджетної класифікації. Перевищення ліміту ресурсів за кожною окремою статтею не допускається;

• дотримання умов режиму економії у витрачанні коштів – цей принцип передбачає таке використання коштів, за якого досягається максимальна ефективність діяльності установи за мінімуму грошових витрат;

• проведення вищими за рівнем організаціями та фінансовими органами, зокрема Державним казначейством, систематичного контролю за фінансовою діяльністю бюджетних установ.

Підставою для затвердження кошторисів є бюджетні асигнування, які одержують розпорядники бюджетних коштів згідно із затвердженим бюджетним розписом.

Територіальні органи Державного казначейства України здійснюють контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису державного або місцевого бюджету.

Розпорядники бюджетних установ несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур і вимог, встановлених нормативно-правовими актами.

Здійснення видатків установ і одержувачів без затверджених у встановленому порядку кошторисів і планів асигнувань, планів використання бюджетних коштів одержувачами припиняється через 30 календарних днів після затвердження річного розпису призначень і помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів.