Збалансування державного бюджету можливе за рахунок:
а) прийняття бюджетного дефіциту з установленням джерел його покриття (державні позики або грошова емісія);
б) збільшення доходів і скорочення видатків;
в) створення системи дієвого фінансового контролю за ефективним і цілеспрямованим використанням державних видатків
Основна робота в сфері бюджетного контролю здійснюється на стадії:
а) виконання бюджету;
б) складання бюджету;
в) розгляду і затвердження бюджету.
Запитання та завдання
Яку роль відіграє державний бюджет у соціально-економічному розвиткові держави?
Охарактеризуйте чинники, що визначають центральне місце бюджету в системі фінансових планів держави.
Назвіть специфічні ознаки бюджетних відносин.
Розкрийте головні функції державного бюджету.
Визначте завдання бюджетної політики України.
Охарактеризуйте методи планування показників державного бюджету.
Визначте послідовність робіт при прогнозуванні показників державного бюджету.
В чому полягає сутність і механізм реалізації бюджетного контролю?
Рекомендована література: 1, 5, 6, 8-10, 15, 16, 21, 24, 26, 30, 31, 34, 37, 41–44, 48, 51, 54, 55, 62–64, 79, 74, 78, 90, 94-96, 99-103
РОЗДІЛ 3.
БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ І ДЖЕРЕЛА ЙОГО ФІНАНСУВАННЯ
3.1. Збалансованість бюджетів як принцип бюджетної системи України.
3.2. Економічна природа бюджетного дефіциту і його причини.
3.3. Джерела покриття бюджетного дефіциту.
Основні терміни та поняття
Активний бюджетний дефіцит. Вимушений бюджетний дефіцит. Відкритий бюджетний дефіцит. Дефіцит (державного) бюджету. Пасивний бюджетний дефіцит. Прихований бюджетний дефіцит. Профіцит бюджету. Свідомий бюджетний дефіцит. Тимчасовий касовий розрив. Трансферт. Чисте кредитування.
3.1. Збалансованість бюджетів як принцип бюджетної системи України
Загальновідомо, що у період формування в Україні власної моделі економічного розвитку як держави в цілому, так і окремого регіону одним із найактуальніших питань залишається пошук шляхів збалансування фінансової системи держави.
На загальнодержавному рівні вже робили спроби збалансувати фінансову систему щодо затвердження і виконання зрівноваженого бюджету держави. Однак, варто зауважити, що ці заходи призводили лише до формальної відповідності запланованих доходів і видатків, а на практиці виникав відчутний дефіцит бюджетних коштів, зростав державний борг.
На регіональному рівні спостерігається аналогічна ситуація. Внаслідок відмінностей у фінансовому розвиткові кожного регіону дохідна частина одних регіонів значно перевищує видаткову, а інших, навпаки, ледве покриває половину видатків. Держава збалансовує регіональні бюджети лише за допомогою міжбюджетних трансфертів – надання дотацій і субвенцій, щоправда, останніми роками у визначених за допомогою ґрунтовних розрахунків обсягах.
Однак Україна не є винятком, адже практично неможливо уявити державу, в якій ідеально працюють усі фінансово–економічні важелі, стимулюючи надходження коштів до бюджету, а державні видатки не перевищують доходів. Як свідчить світовий досвід, існує небагато прикладів оптимального розв’язання проблеми збалансованості бюджету – слід звернути увагу на Німеччину, Японію, Швейцарію. Навіть Сполучені Штати Америки протягом тривалого періоду мали відчутний дефіцит державного бюджету, який в окремі роки досягав 200 млрд дол., або 3 – 6 % ВВП країни.
В економічній літературі є декілька підходів до проблеми дисбалансу бюджету, що істотно відрізняються один від одного. Однак останнім часом більшість економістів погодилися з позицією Дж. М. Кейнса, завдяки якому з середини 30-х років дефіцит державного бюджету почали застосовувати як важіль державного регулювання економіки. Наприкінці ХХ ст. не залишилося практично жодної країни, в якій би не було бюджетного дефіциту.
Отже, з погляду кейнсіанців, бюджетний дефіцит – звичайний наслідок проведення фіскальної політики, а збалансований бюджет має право на існування лише тоді, коли економіка перебуває в стані повної зайнятості.
Видатки державного бюджету тісно взаємозв’язані з його доходами. Цей взаємозв’язок виражається у кількісній відповідності видатків до доходів, а також у їхньому двосторонньому впливі. З одного боку, обсяг видатків бюджету лімітується жорсткими межами надходжень бюджетних доходів, причому останні, в свою чергу, визначаються економічними можливостями держави. Тому дуже важливо встановити такий обсяг бюджетних видатків і такі терміни використання бюджетних коштів, які б забезпечували вирішення соціально-економічних завдань із максимальним економічним ефектом за мінімальних витрат. З іншого боку, видатки при ефективному використанні бюджетних коштів можуть здійснювати зворотний вплив на доходи, сприяючи зростанню виробництва, розвитку науки, вдосконаленню кадрового потенціалу тощо.
Отже, збалансованість бюджету є необхідною умовою подолання економічного спаду української економіки. Для дотримання такого принципу бюджетної системи вітчизняні економісти рекомендують:
ввести сувору фінансову дисципліну в усіх ланках державних фінансів;
розширити дерегуляційні та приватизаційні процеси, що сприятимуть зняттю економічних і адміністративних бар’єрів для розвитку підприємництва;
формувати державний бюджет з метою досягнення визначених результатів і сприяння зацікавленості всіх ланок державного управління у цих результатах;
започаткувати нову ідеологію визначення державних завдань і пріоритетів;
припинити збільшення соціальних заборгованостей;
скоротити державний борг;
поступово знизити частку перерозподілу ВВП через бюджет.
До найважливіших напрямів збалансування належать також: зниження податкового навантаження на виробництво при одночасному розширенні податкової бази шляхом зменшення привілеїв і податкових пільг, розробка додаткових заходів, спрямованих на зменшення податкової заборгованості для бюджетів усіх рівнів.
Державна політика у сфері державних фінансів має бути спрямована на формування соціально орієнтованої системи, стабілізацію економічного середовища, що створить необхідні умови для досягнення довготривалого економічного зростання, підвищення життєвого рівня населення, розширення можливостей розвитку бізнесу. Збалансованість бюджету України може істотно вплинути на поліпшення макроекономічної ситуації і забезпечення фінансової стабільності держави.
Згідно з Бюджетним кодексом України принцип збалансованості означає, що повноваження на здійснення видатків бюджету мають відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період. Тобто ідеальне виконання бюджету передбачає повне покриття видатків доходами. Але на практиці, як правило, обсяги видатків і доходів бюджету не збігаються.
Сальдо державного бюджету відповідно до рекомендацій Міжнародного валютного фонду визначається за такою формулою:
Трансферт – це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній і безповоротній основі.
Чисте кредитування (кредитування за вирахуванням погашення) – операції, пов’язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності і терміновості, в результаті яких з’являються зобов’язання перед бюджетом, та операції щодо повернення цих коштів до бюджету.
Перебільшення доходів над видатками формує активне сальдо або профіцит бюджету. Якщо в процесі складання або розглядання бюджету спостерігається перебільшення доходів над видатками, до затвердження бюджету слід здійснити скорочення профіциту в такій послідовності:
скоротити залучення доходів від продажу державної власності;
зменшити залучення доходів від реалізації державних запасів і резервів;
передбачити спрямування бюджетних коштів на додаткове погашення боргових зобов’язань;
збільшити видатки бюджету, в тому числі за рахунок передачі частини доходів бюджетам інших рівнів.
При недоцільному здійсненні цих заходів, варто скоротити податкові доходи бюджету шляхом внесення змін і доповнень у податкове законодавство.
Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу.
Найскладнішою ситуацією, що найчастіше спостерігається в економічній практиці, є дефіцит бюджету – перебільшення видатків бюджету над його доходами.