12. Значення процесу уніфікації мПрП.

1) Цим процесом створюється єдине регулювання цивільних та інших відносин, ускладнених іноземним елементом, зокрема, зовнішньоторговельних відносин. Враховуються особливі міжнародно-економічні зв’язки, які не завжди можуть бути відображені у нормах внутрішнього права. Так у різних державах ці відносини регулюються однаково.;

2) У процесі уніфікації враховуються різні інтереси учасників зовнішньоторгового обігу з різних країн (продавців-покупців, перевізників-власників, а також строки давності, ризик випадкової загибелі речі та інше);

3) уніфіковані норми міжнародного цивільного процесу посилюють охорону прав учасників зовнішньоторгового обігу, поліпшують діяльність суду та міжнародного комерційного арбітражу.

13. Обставини, що обумовлюють необхідність застосування прямого методу правового регулювання мПрП.

Обставини, що обумовлюють необхідність уніфікації:

- розходження, які мають місце у регулюванні одного і того ж питання у національних законодавствах та особливості певних правових систем. (одні і тіж інститути відносяться до різних галузей);

- прогалини у національних законодавствах;

- збільшення торгового обороту та непідготовленість до цього національних законодавств.

14. Переваги прямого методу регулювання відносин у мПрП

1) Уніфікована норма збільшує адекватність правового регулювання (нова норма міжнародного права і виникає, і підлягає застосуванню за згодою кожного із суверенних держав, чим знімаються всі питання, пов'язанні з «чужерідністю» норми, яка застосовується внаслідок виконання колізійного припису у тому чи іншому окремому випадку).

2) Уніфікована норма у всіх державах застосовується однаково «заміщує» відповідні національні норми і повинна однаково застосовуватись у всіх державах-учасницях зазначеної угоди.

3) Прямий метод дозволяє більшою мірою уникнути односторонності при оформленні правового регулювання. Такі домовленості держав враховують інтереси усіх учасників цивільних відносин, як резидентів так і не резидентів. („іноземний елемент”).

4) використання прямого методу створює більшу передбачуваність (визначеність) для учасників правовідносин – норми права є наперед відомі сторонам договору. Кожна зі сторін, ознайомившись з доступною для неї міжнародно-правсвою нормою, може з великим ступенем ймовірності чекати, що інша сторона буде належним чином використовувати свої (передбачені цією нормою) права та виконувати відповідні обов'язки. Причому, завдяки загальній відомості, застосування уніфікованої міжнародно-правової норми певною мірою посилює визначеність ситуації і для правозастосовних органів.

Недоліком прямого методу є те, що створення уніфікованої норми не завжди можливе (наприклад створити уніфіковане питання шлюбу).

15. Колізійний метод правового регулювання мПрП.

Зміст колізійного методу зводиться до вирішення питання право якої держави підлягає застосуванню для врегулювання тих чи інших конкретних відносин, пов'язаних з наявністю в них іноземного елементу.

При цьому дозвіл на застосування іноземного права надається національним законодавством і міжнародними договорами.

Необхідність застосування колізійного методу:

- сфери МПрП, в яких прямий метод не можливо застосувати.( правоздатність та дієздатність осіб, сімейне, спадкове, трудові відносини, зобов’язальне право);

- прогалини в уніфікаціях та проблема не приєднання;

- прогалини у національному законодавстві;

- постійний розвиток права.

Принципова різниця між прямим(1) та колізійним(2) методами регулювання полягає у тому, що при (1) уніфіковані норми (міжнародне право) діють замість національного законодавства, а при (2) – діє одне (іноземне) законодавство замість національного.