73. Міжнародне усиновлення за правом України.

Регулювання цього питання питань у чинному сімейному законодавстві відрізняється певною неординарністю і не тільки з огляду на чисельність статей, що йому присвячено.

Поряд з великою кількістю матеріальних і процесуальних норм стосовно усиновлення, в ньому міститься і цілий ряд колізійних норм.

Взагалі у розділі VI Сімейного кодексу України, який має назву «Особливості усиновлення за участю іноземців та осіб без громадянства» запроваджена вкрай складна класифікація як усиновлювачів, так і усиновлюваних. Це випадки, коли:

2.1. Має місце усиновлення громадянином України дитини, яка теж є громадянином України, але проживає за межами України. Це усиновлення здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України. Хоча у такому випадку не зазначено право, якому це усиновлення підкоряється, є всі підстави вважати, що ним буде право України.

2.2. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України, якщо усиновлювач не є громадянином України.

Для такого усиновлення точно не зазначено орган, який його здійснює. Проте вказано, що для такого усиновлення потрібен дозвіл Центру з усиновлення дітей. Наскільки можна зрозуміти законодавця, мова йде про Центр з усиновлення дітей при спеціально уповноваженому центральному органові виконавчої влади в галузі освіти.

2.3. Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України, здійснене у відповідних органах держави, на території якої проживає дитина.

Тут ситуація стає ще більш складною. У законі сказано, що таке усиновлення «є дійсним за умови попереднього одержання дозволу Центру з усиновлення дітей». Якби мова йшла про визнання в Україні рішення відповідного органу іноземної держави, ще можна було б висувати подібну вимогу. Але обумовлення у такий спосіб недійсності зазначеного рішення компетентного іноземного органу, який приймає його за принципом lex fori, може бути розціненим відповідною державою як втручання в її внутрішні справи або як недружній акт.

2.4. Усиновлення в Україні дитини, яка є громадянином України.

Таке усиновлення здійснюється на загальних підставах, встановлених гл. 18 цього Кодексу, з урахуванням таких спеціальних правил:

- дитина повинна перебувати не менш як один рік на обліку у Центрі з усиновлення дітей (якщо усиновлювач є родичем дитини або дитина страждає на хворобу, що внесена до спеціального переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України, усиновлення може бути здійснено до спливу цього строку);

- дитина може бути усиновлена іноземцем, якщо протягом одного року з моменту взяття її на облік у Центрі з усиновлення дітей не виявилося громадянина України, який бажав би її усиновити або взяти під опіку чи піклування до себе в сім'ю;

- переважне право на усиновлення дитини - громадянина України мають іноземці, які є родичами дитини або громадянами держав, з якими Україна уклала договір про надання правової допомоги;

- на усиновлення дитини іноземцем потрібна згода Центру з усиновлення дітей, і воно проводиться за умови забезпечення дитині прав в обсязі не меншому, ніж це встановлено законами України.

За усиновленою дитиною зберігається громадянство України до досягнення нею вісімнадцяти років.

2.5. Усиновлення дитини, яка є іноземцем і проживає в Україні здійснюється громадянами України або іноземцями, які проживають в Україні, на загальних підставах.

2.6. Усиновлення іноземцем дитини, яка є іноземцем або особою без громадянства здійснюється в Україні відповідно до законів України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.

Незважаючи на подібну ретельність правового регулювання усиновлення, законом, тим не менш, не встановлено правило усиновлення громадянином України дитини, яка є іноземцем або особою без громадянства, коли така особа проживає за кордоном. Можливо, законодавець керувався при цьому міркуванням, за яким подібні ситуації не є реальними.

3. Законодавцем сформульовано загальне правило, згідно з яким, за відсутності міжнародного договору України про надання правової допомоги з державою громадянства усиновлювача, якщо усиновлювач постійно в Україні не проживає, але здійснив усиновлення, останнє не є таємним. Більш того, якщо діти усиновлені іноземцями і проживають за кордоном, відповідна консульська установа за дорученням МЗС України веде облік цих дітей і здійснює нагляд за дотриманням їхніх прав до досягнення ними вісімнадцяти років, порядок здійснення якого встановлюється Кабінетом Міністрів України1.

Не важко зрозуміти, що навіть коли відповідна держава не розцінить ці положення як втручання у свої внутрішні справи, то й тоді вони приречені на незастосування на підставі застереження про публічний порядок, яким, безумовно, скористається суд цієї держави.

4. Щодо питань усиновлення у Законі від 23.06.2005 р. міститься ст. 69, за якою усиновлення та його скасування регулюються особистим законом дитини та особистим законом усиновлювача. Якщо усиновлювач - подружжя, яке не має спільного особистого закону, то застосовується право, що визначає правові наслідки шлюбу. Здатність особи бути усиновлювачем визнача-

Такий порядок затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.1996 р. № 775. ється відповідно до її особистого закону. Правові наслідки усиновлення або його припинення визначаються особистим законом усиновлювача, а нагляд та облік дітей, усиновлених відповідно до положень цієї статті, здійснюється відповідно до особистого закону дитини.