- •1. Поняття та предмет мПрП.
- •2. Поняття та види джерел мПрП
- •3. Національні джерела мПрП
- •4. Національне законодавство як джерело мПрП
- •5. Судова та арбітражна практика як джерело мПрП
- •6. Міжнародні джерела мПрП
- •7. Звичай як джерело мПрП
- •8. Особливості міжнародного договору як джерела мПрП.
- •9. Сутність прямого (уніфікованого) методу правового регулювання у мПрП.
- •10. Органи уніфікації у МпрП
- •2 Форми органів уніфікації норм права:
- •11. Форми застосування наслідків процесу уніфікації в мПрП.
- •12. Значення процесу уніфікації мПрП.
- •13. Обставини, що обумовлюють необхідність застосування прямого методу правового регулювання мПрП.
- •14. Переваги прямого методу регулювання відносин у мПрП
- •15. Колізійний метод правового регулювання мПрП.
- •16. Колізійна норма та її побудова.
- •17. Типи колізійних прив’язок (формул прикріплення).
- •18. Принцип автономії волі. Обмеження, що покладаються на його дію в сучасному мПрП.
- •19. «Гнучке» колізійне регулювання. Причини, що обумовлюють необхідність застосування даного колізійного принципу.
- •20. Процедура застосування колізійних норм
- •21. Первинна та вторинна кваліфікація в МпрП
- •22. Знаходження та встановлення змісту норм застосовного іноземного права.
- •23. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої держави.
- •2 Види зворотного відсилання:
- •24. Застереження про публічний порядок.
- •25. Обхід закону в мПрП.
- •26. Взаємність і правові режими в мПрП.
- •2 Види взаємності:
- •2) Режим найбільшого сприяння
- •27. Фізичні особи як особи як суб’єкти мПрП.
- •28. Правовий статус іноземних громадян у мПрП.
- •29. Правовий статус біженця за сучасним мПрП.
- •30. Юридичні особи як суб’єкти мПрП. Національність юридичної особи.
- •31. Критерії встановлення національності юридичної особи за сучасним мПрП.
- •32. Специфічні види юридичних осіб у мПрП.
- •33. Держава як суб’єкт мПрП.
- •34. Інститут права власності в мПрП.
- •35. Класифікація речей в сучасному мПрП.
- •36. Колізійні питання права власності.
- •37. Іноземні інвестиції в мПрП.
- •38. Правове регулювання іноземних інвестицій.
- •39. Міжнародний інвестиційний клімат і його складові.
- •40. Поняття зовнішньоторговельного контракту.
- •41. Право, що підлягає застосуванню до контрактів.
- •42. Колізійні питання форм контрактів
- •43. Колізійні питання змісту контрактів.
- •44. Особливості та види міжнародних перевезень.
- •45. Міжнародні залізничні перевезення.
- •46. Міжнародні автомобільні перевезення.
- •47. Міжнародні повітряні перевезення.
- •48. Міжнародні морські перевезення.
- •49. Колізійні питання деліктних зобов’язань.
- •50. Міжнародно-правове регулювання деліктної відповідальності.
- •51. Поняття «абсолютної» вини та підстави звільнення від відповідальності передбачені цим інститутом.
- •52. Укладення шлюбу за мПрП.
- •53. Особисті майнові та немайнові відносини подружжя.
- •61. Зміст правочинну за законом від 23.06.2005
- •62. Колізійні норми речового права за законодавством України.
- •63. Інститут права власності за зу від 23.06.2005.
- •64. Колізійні норми зобов’язального права за законодавством України.
- •65. Гнучке колізійне регулювання за зу 23.06.2005.
- •66. Колізійні норми не договірних зобов’язань за законодавством України.
- •67. Колізійні норми трудових відносин в праві України.
- •68. Укладення шлюбу за законом від 23.06.2005 та його правові наслідки.
- •69. Дійсність шлюбу, укладеного за кордоном, за правом України.
- •70. Особисті немайнові і майнові відносини подружжя за законом від 23.06.2005.
- •71. Припинення шлюбу та визнання його недійсним за законом 23.06.2005.
- •72. Права і обов’язки батьків і дітей за законом від 23.06.2005.
- •73. Міжнародне усиновлення за правом України.
- •74. Колізійні норми щодо спадкування в Україні.
- •75. Цивільна правоздатність і цивільна дієздатність фізичної особи за законом від 23.06.2005.
- •76. Поняття та предмет мПрП згідно законом від 23.06.2005.
- •77. Визначення права, що підлягає застосуванню за українським законодавством.
- •78. Принцип автономії волі в праві України.
- •79. Обсяг застосування іноземного права за законодавством України.
- •80. Правова кваліфікація за законом від 23.06.2005.
- •81. Встановлення змісту норм права іноземної держави за законодавством України.
- •82. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої держави за законодавством України.
- •83. Обхід закону за правом України.
- •84. Інститут взаємності у праві України.
- •85. Застереження про публічний порядок в праві України.
- •86. Застосування імперативних норм за законом від 23.06.2005.
- •88. Опіка та піклування за законом від 23.06.2005.
- •89. Особистий закон юридичної особи за правом України.
- •90. Форма правочину за законом від 23.06.2005.
73. Міжнародне усиновлення за правом України.
Регулювання цього питання питань у чинному сімейному законодавстві відрізняється певною неординарністю і не тільки з огляду на чисельність статей, що йому присвячено.
Поряд з великою кількістю матеріальних і процесуальних норм стосовно усиновлення, в ньому міститься і цілий ряд колізійних норм.
Взагалі у розділі VI Сімейного кодексу України, який має назву «Особливості усиновлення за участю іноземців та осіб без громадянства» запроваджена вкрай складна класифікація як усиновлювачів, так і усиновлюваних. Це випадки, коли:
2.1. Має місце усиновлення громадянином України дитини, яка теж є громадянином України, але проживає за межами України. Це усиновлення здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України. Хоча у такому випадку не зазначено право, якому це усиновлення підкоряється, є всі підстави вважати, що ним буде право України.
2.2. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України, якщо усиновлювач не є громадянином України.
Для такого усиновлення точно не зазначено орган, який його здійснює. Проте вказано, що для такого усиновлення потрібен дозвіл Центру з усиновлення дітей. Наскільки можна зрозуміти законодавця, мова йде про Центр з усиновлення дітей при спеціально уповноваженому центральному органові виконавчої влади в галузі освіти.
2.3. Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України, здійснене у відповідних органах держави, на території якої проживає дитина.
Тут ситуація стає ще більш складною. У законі сказано, що таке усиновлення «є дійсним за умови попереднього одержання дозволу Центру з усиновлення дітей». Якби мова йшла про визнання в Україні рішення відповідного органу іноземної держави, ще можна було б висувати подібну вимогу. Але обумовлення у такий спосіб недійсності зазначеного рішення компетентного іноземного органу, який приймає його за принципом lex fori, може бути розціненим відповідною державою як втручання в її внутрішні справи або як недружній акт.
2.4. Усиновлення в Україні дитини, яка є громадянином України.
Таке усиновлення здійснюється на загальних підставах, встановлених гл. 18 цього Кодексу, з урахуванням таких спеціальних правил:
- дитина повинна перебувати не менш як один рік на обліку у Центрі з усиновлення дітей (якщо усиновлювач є родичем дитини або дитина страждає на хворобу, що внесена до спеціального переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України, усиновлення може бути здійснено до спливу цього строку);
- дитина може бути усиновлена іноземцем, якщо протягом одного року з моменту взяття її на облік у Центрі з усиновлення дітей не виявилося громадянина України, який бажав би її усиновити або взяти під опіку чи піклування до себе в сім'ю;
- переважне право на усиновлення дитини - громадянина України мають іноземці, які є родичами дитини або громадянами держав, з якими Україна уклала договір про надання правової допомоги;
- на усиновлення дитини іноземцем потрібна згода Центру з усиновлення дітей, і воно проводиться за умови забезпечення дитині прав в обсязі не меншому, ніж це встановлено законами України.
За усиновленою дитиною зберігається громадянство України до досягнення нею вісімнадцяти років.
2.5. Усиновлення дитини, яка є іноземцем і проживає в Україні здійснюється громадянами України або іноземцями, які проживають в Україні, на загальних підставах.
2.6. Усиновлення іноземцем дитини, яка є іноземцем або особою без громадянства здійснюється в Україні відповідно до законів України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.
Незважаючи на подібну ретельність правового регулювання усиновлення, законом, тим не менш, не встановлено правило усиновлення громадянином України дитини, яка є іноземцем або особою без громадянства, коли така особа проживає за кордоном. Можливо, законодавець керувався при цьому міркуванням, за яким подібні ситуації не є реальними.
3. Законодавцем сформульовано загальне правило, згідно з яким, за відсутності міжнародного договору України про надання правової допомоги з державою громадянства усиновлювача, якщо усиновлювач постійно в Україні не проживає, але здійснив усиновлення, останнє не є таємним. Більш того, якщо діти усиновлені іноземцями і проживають за кордоном, відповідна консульська установа за дорученням МЗС України веде облік цих дітей і здійснює нагляд за дотриманням їхніх прав до досягнення ними вісімнадцяти років, порядок здійснення якого встановлюється Кабінетом Міністрів України1.
Не важко зрозуміти, що навіть коли відповідна держава не розцінить ці положення як втручання у свої внутрішні справи, то й тоді вони приречені на незастосування на підставі застереження про публічний порядок, яким, безумовно, скористається суд цієї держави.
4. Щодо питань усиновлення у Законі від 23.06.2005 р. міститься ст. 69, за якою усиновлення та його скасування регулюються особистим законом дитини та особистим законом усиновлювача. Якщо усиновлювач - подружжя, яке не має спільного особистого закону, то застосовується право, що визначає правові наслідки шлюбу. Здатність особи бути усиновлювачем визнача-
Такий порядок затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.1996 р. № 775. ється відповідно до її особистого закону. Правові наслідки усиновлення або його припинення визначаються особистим законом усиновлювача, а нагляд та облік дітей, усиновлених відповідно до положень цієї статті, здійснюється відповідно до особистого закону дитини.