- •1. Поняття та предмет мПрП.
- •2. Поняття та види джерел мПрП
- •3. Національні джерела мПрП
- •4. Національне законодавство як джерело мПрП
- •5. Судова та арбітражна практика як джерело мПрП
- •6. Міжнародні джерела мПрП
- •7. Звичай як джерело мПрП
- •8. Особливості міжнародного договору як джерела мПрП.
- •9. Сутність прямого (уніфікованого) методу правового регулювання у мПрП.
- •10. Органи уніфікації у МпрП
- •2 Форми органів уніфікації норм права:
- •11. Форми застосування наслідків процесу уніфікації в мПрП.
- •12. Значення процесу уніфікації мПрП.
- •13. Обставини, що обумовлюють необхідність застосування прямого методу правового регулювання мПрП.
- •14. Переваги прямого методу регулювання відносин у мПрП
- •15. Колізійний метод правового регулювання мПрП.
- •16. Колізійна норма та її побудова.
- •17. Типи колізійних прив’язок (формул прикріплення).
- •18. Принцип автономії волі. Обмеження, що покладаються на його дію в сучасному мПрП.
- •19. «Гнучке» колізійне регулювання. Причини, що обумовлюють необхідність застосування даного колізійного принципу.
- •20. Процедура застосування колізійних норм
- •21. Первинна та вторинна кваліфікація в МпрП
- •22. Знаходження та встановлення змісту норм застосовного іноземного права.
- •23. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої держави.
- •2 Види зворотного відсилання:
- •24. Застереження про публічний порядок.
- •25. Обхід закону в мПрП.
- •26. Взаємність і правові режими в мПрП.
- •2 Види взаємності:
- •2) Режим найбільшого сприяння
- •27. Фізичні особи як особи як суб’єкти мПрП.
- •28. Правовий статус іноземних громадян у мПрП.
- •29. Правовий статус біженця за сучасним мПрП.
- •30. Юридичні особи як суб’єкти мПрП. Національність юридичної особи.
- •31. Критерії встановлення національності юридичної особи за сучасним мПрП.
- •32. Специфічні види юридичних осіб у мПрП.
- •33. Держава як суб’єкт мПрП.
- •34. Інститут права власності в мПрП.
- •35. Класифікація речей в сучасному мПрП.
- •36. Колізійні питання права власності.
- •37. Іноземні інвестиції в мПрП.
- •38. Правове регулювання іноземних інвестицій.
- •39. Міжнародний інвестиційний клімат і його складові.
- •40. Поняття зовнішньоторговельного контракту.
- •41. Право, що підлягає застосуванню до контрактів.
- •42. Колізійні питання форм контрактів
- •43. Колізійні питання змісту контрактів.
- •44. Особливості та види міжнародних перевезень.
- •45. Міжнародні залізничні перевезення.
- •46. Міжнародні автомобільні перевезення.
- •47. Міжнародні повітряні перевезення.
- •48. Міжнародні морські перевезення.
- •49. Колізійні питання деліктних зобов’язань.
- •50. Міжнародно-правове регулювання деліктної відповідальності.
- •51. Поняття «абсолютної» вини та підстави звільнення від відповідальності передбачені цим інститутом.
- •52. Укладення шлюбу за мПрП.
- •53. Особисті майнові та немайнові відносини подружжя.
- •61. Зміст правочинну за законом від 23.06.2005
- •62. Колізійні норми речового права за законодавством України.
- •63. Інститут права власності за зу від 23.06.2005.
- •64. Колізійні норми зобов’язального права за законодавством України.
- •65. Гнучке колізійне регулювання за зу 23.06.2005.
- •66. Колізійні норми не договірних зобов’язань за законодавством України.
- •67. Колізійні норми трудових відносин в праві України.
- •68. Укладення шлюбу за законом від 23.06.2005 та його правові наслідки.
- •69. Дійсність шлюбу, укладеного за кордоном, за правом України.
- •70. Особисті немайнові і майнові відносини подружжя за законом від 23.06.2005.
- •71. Припинення шлюбу та визнання його недійсним за законом 23.06.2005.
- •72. Права і обов’язки батьків і дітей за законом від 23.06.2005.
- •73. Міжнародне усиновлення за правом України.
- •74. Колізійні норми щодо спадкування в Україні.
- •75. Цивільна правоздатність і цивільна дієздатність фізичної особи за законом від 23.06.2005.
- •76. Поняття та предмет мПрП згідно законом від 23.06.2005.
- •77. Визначення права, що підлягає застосуванню за українським законодавством.
- •78. Принцип автономії волі в праві України.
- •79. Обсяг застосування іноземного права за законодавством України.
- •80. Правова кваліфікація за законом від 23.06.2005.
- •81. Встановлення змісту норм права іноземної держави за законодавством України.
- •82. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої держави за законодавством України.
- •83. Обхід закону за правом України.
- •84. Інститут взаємності у праві України.
- •85. Застереження про публічний порядок в праві України.
- •86. Застосування імперативних норм за законом від 23.06.2005.
- •88. Опіка та піклування за законом від 23.06.2005.
- •89. Особистий закон юридичної особи за правом України.
- •90. Форма правочину за законом від 23.06.2005.
44. Особливості та види міжнародних перевезень.
Міжнародне перевезення - перевезення вантажу, пасажирів або їх багажу, що здійснюється між двома чи більше державами на умовах, встановлених укладеними між цими державами міжнародними договорами.
Споч. міжнар. перевез. підкор. націонал. праву (в першу чергу морські і автомобільним транспортом), але згодом виявилось, що колізійний метод не здатний вирішити всіх питань, які виникають у випадку перевезень. Тому держ. почали укладати між собою спочатку відповідні двохсторонні договори, а згодом більш зручні багатосторонні договори (так звані транспортні конвенції) головною метою яких було створення єдиних умов перевезення вантажу територіями країн учасників договорів. Таким чином поступово знижується сферу застосування національного права і колізійного методу регулювання стосовно міжнародних перевезень.
Сьогодні на всіх видах транспорту діють ті чи інші багатосторонні угоди, які, разом з відповідними двосторонніми домовленостями держав, регулюють процес організації та здійснення міжнародних перевезень. Ці угоди в багатьох випадках застосовуються і тими державами, які формально в цих угодах участі не беруть, проте вимушені з тих чи інших причин імплементувати їх положення в національне законодавство.
Зазвичай міжнародне перевезення пов'язане з переміщенням вантажу, пасажира або багажу з території однієї держави на територію іншої (перетинання державних кордонів). Проте ця вимога сьогодні не обов’язковою. Оскільки, якщо таке переміщення здійснюється на умовах транспортної конвенції, проте вантаж було втрачено до початку перевезення або наслідком перевезення стало спричинення тілесного ушкодження пасажиру ще на території держави відправлення, ці перевезення не втрачають характеру міжнародних, хоча фактично перетинання вантажем або пасажиром державного кордону ще не мало місця.
Діюча система транспортних конвенцій, що регулюють міжнародні перевезення будь-яким з існуючих видів транспорту, включає міжнародні угоди 3 типів:
1) про загальні принципи та організацію відповідних міжнародних сполучень;
2) про встановлення єдиних умов (протягом всього перевезення) переміщення вантажів, пасажирів та їх багажу;
3) про полегшення транспортних зв'язків між державами (стосовно порядку користування та повернення залізничних вагонів або контейнерів, щодо уніфікації митних процедур, податкового режиму і т. ін.).
Ці угоди зазвичай розробляються під егідою відповідних спеціалізованих установ ООН, таких, як Міжнародна організація цивільної організації (ІСАО), Міжнародна морська організація (ІМО) і ін.
В угодах 1-го і 2-го типу, як правило, містяться однакові (уніфіковані) матеріально-правові норми, що визначають порядок організації та здійснення відповідних міжнародних сполучень, головні умови перевезень на всьому шляху прямування вантажу, пасажирів чи їх багажу. Вони включають:
- загальні вимоги щодо перевізної документації;
- правила стосовно порядку прийому та видачі вантажів або багажу;
- умови відповідальності перевізника та
- норми щодо процедур пред'явлення до перевізника претензій та позовів.
Ці угоди як правило є міждержавними або міжурядовими, тоді як деякі з угод 2-го типу та майже всі – 3-го укладаються, як правило, на міжвідомчому рівні.
Особливість транспортних конвенцій - встановлене ними правове регулювання перевезень має імперативний характер. При цьому в конвенціях дуже рідко передбачаються спеціальні вказівки про застосовні колізійні норми. Тому у випадках відсутності конвенційного регулювання застосовне право визначається переважно у такі способи:
- у спорах, пов'язаних з відправленням вантажу або пасажира, застосовується право держави відправлення;
- у справах, пов'язаних з отриманням вантажу у кінцевому пункті чи прибуттям пасажира - право держави призначення;
- у всіх інших випадках - право держави перевізника або закон прапору (lexflagi).
Класифікація міжнародних перевезень: міжнародні перевезення мають певні відмінності залежно від того, що перевозиться за - вантаж, пасажир чи його багаж. Окрім цієї класифікації, у МПрП використовуються і деякі інші, бо вони теж впливають на зміст договору перевезення.
1) Перевезення може здійснюватись лише одним перевізником, а може бути здійсненим декількома перевізниками. В останньому випадку розрізняють перевезення:
- у прямому сполученні (укладається один договір, який є обов’язковим для усіх співпервізників, видається один транспортний документ, умови перевезення залишаються незмінними);
- у непрямому сполученні (з кожним із співперевізників укладається окрема угода, застосовується своя транспортна документація й свої умови перевезення. Укладення подальших договорів між співперевізників здійснює перший перевізник або всі угоди укладає сторона (пасажир, або особа яка відправляє вантаж) у договорі перевезення.
- декількома послідовними перевізниками (хоча кожен із співпервізників застосовує свою транспортну документацію і встановлює свої умови перевезення, все ж це робиться в межах «генеральної» угоди перевезення в цілому в результаті чого деякі важливі умови перевезення залишаються незмінними (відповідальність сторін).
2) Деякі особливості властиві міжнародним перевезенням:
- у сусідському сполученні, тобто у сполученнях між державами, що мають спільні кордони;
- у транзитному сполученні (коли частина сполучення здійснюється територією однієї чи більше третіх країн);
- у наскрізному сполученні, тобто коли хоча і має місце перетинання території третьої країни, пункти відправлення та призначення знаходяться, все ж, на території однієї і тієї самої держави.
Певне значення має розподіл перевезень на безпересадочні (безперевантажувальні) і такі, за якими на кордоні держави відправлення чи призначення мають місце пересадка пасажира або перевантаження вантажу чи багажу.