- •1. Поняття та предмет мПрП.
- •2. Поняття та види джерел мПрП
- •3. Національні джерела мПрП
- •4. Національне законодавство як джерело мПрП
- •5. Судова та арбітражна практика як джерело мПрП
- •6. Міжнародні джерела мПрП
- •7. Звичай як джерело мПрП
- •8. Особливості міжнародного договору як джерела мПрП.
- •9. Сутність прямого (уніфікованого) методу правового регулювання у мПрП.
- •10. Органи уніфікації у МпрП
- •2 Форми органів уніфікації норм права:
- •11. Форми застосування наслідків процесу уніфікації в мПрП.
- •12. Значення процесу уніфікації мПрП.
- •13. Обставини, що обумовлюють необхідність застосування прямого методу правового регулювання мПрП.
- •14. Переваги прямого методу регулювання відносин у мПрП
- •15. Колізійний метод правового регулювання мПрП.
- •16. Колізійна норма та її побудова.
- •17. Типи колізійних прив’язок (формул прикріплення).
- •18. Принцип автономії волі. Обмеження, що покладаються на його дію в сучасному мПрП.
- •19. «Гнучке» колізійне регулювання. Причини, що обумовлюють необхідність застосування даного колізійного принципу.
- •20. Процедура застосування колізійних норм
- •21. Первинна та вторинна кваліфікація в МпрП
- •22. Знаходження та встановлення змісту норм застосовного іноземного права.
- •23. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої держави.
- •2 Види зворотного відсилання:
- •24. Застереження про публічний порядок.
- •25. Обхід закону в мПрП.
- •26. Взаємність і правові режими в мПрП.
- •2 Види взаємності:
- •2) Режим найбільшого сприяння
- •27. Фізичні особи як особи як суб’єкти мПрП.
- •28. Правовий статус іноземних громадян у мПрП.
- •29. Правовий статус біженця за сучасним мПрП.
- •30. Юридичні особи як суб’єкти мПрП. Національність юридичної особи.
- •31. Критерії встановлення національності юридичної особи за сучасним мПрП.
- •32. Специфічні види юридичних осіб у мПрП.
- •33. Держава як суб’єкт мПрП.
- •34. Інститут права власності в мПрП.
- •35. Класифікація речей в сучасному мПрП.
- •36. Колізійні питання права власності.
- •37. Іноземні інвестиції в мПрП.
- •38. Правове регулювання іноземних інвестицій.
- •39. Міжнародний інвестиційний клімат і його складові.
- •40. Поняття зовнішньоторговельного контракту.
- •41. Право, що підлягає застосуванню до контрактів.
- •42. Колізійні питання форм контрактів
- •43. Колізійні питання змісту контрактів.
- •44. Особливості та види міжнародних перевезень.
- •45. Міжнародні залізничні перевезення.
- •46. Міжнародні автомобільні перевезення.
- •47. Міжнародні повітряні перевезення.
- •48. Міжнародні морські перевезення.
- •49. Колізійні питання деліктних зобов’язань.
- •50. Міжнародно-правове регулювання деліктної відповідальності.
- •51. Поняття «абсолютної» вини та підстави звільнення від відповідальності передбачені цим інститутом.
- •52. Укладення шлюбу за мПрП.
- •53. Особисті майнові та немайнові відносини подружжя.
- •61. Зміст правочинну за законом від 23.06.2005
- •62. Колізійні норми речового права за законодавством України.
- •63. Інститут права власності за зу від 23.06.2005.
- •64. Колізійні норми зобов’язального права за законодавством України.
- •65. Гнучке колізійне регулювання за зу 23.06.2005.
- •66. Колізійні норми не договірних зобов’язань за законодавством України.
- •67. Колізійні норми трудових відносин в праві України.
- •68. Укладення шлюбу за законом від 23.06.2005 та його правові наслідки.
- •69. Дійсність шлюбу, укладеного за кордоном, за правом України.
- •70. Особисті немайнові і майнові відносини подружжя за законом від 23.06.2005.
- •71. Припинення шлюбу та визнання його недійсним за законом 23.06.2005.
- •72. Права і обов’язки батьків і дітей за законом від 23.06.2005.
- •73. Міжнародне усиновлення за правом України.
- •74. Колізійні норми щодо спадкування в Україні.
- •75. Цивільна правоздатність і цивільна дієздатність фізичної особи за законом від 23.06.2005.
- •76. Поняття та предмет мПрП згідно законом від 23.06.2005.
- •77. Визначення права, що підлягає застосуванню за українським законодавством.
- •78. Принцип автономії волі в праві України.
- •79. Обсяг застосування іноземного права за законодавством України.
- •80. Правова кваліфікація за законом від 23.06.2005.
- •81. Встановлення змісту норм права іноземної держави за законодавством України.
- •82. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої держави за законодавством України.
- •83. Обхід закону за правом України.
- •84. Інститут взаємності у праві України.
- •85. Застереження про публічний порядок в праві України.
- •86. Застосування імперативних норм за законом від 23.06.2005.
- •88. Опіка та піклування за законом від 23.06.2005.
- •89. Особистий закон юридичної особи за правом України.
- •90. Форма правочину за законом від 23.06.2005.
28. Правовий статус іноземних громадян у мПрП.
Питання правового статусу іноземців (іноземних фіз.. осіб) у межах того чи ін. правопорядку у кожному випадку вирішується відповідним сувереном, але з урахуванням тієї класифікації іноземців, яка в даному конкретному правопорядку запроваджена.
У сучасному МПрП притаманний диференційований підхід до фіз.. осіб, які перебувають у межах юрисдикції відповідної держави, що полягає, по-перше, у їх поділі на відповідні категорії і, по-друге,- у встановленні певного правового режиму для кожної із них .
Законодавства світу класифікують іноземних громадян на такі 3 категорії:
- іноземці, які постійно проживають на відповідній території;
- тимчасово прибулі іноземці та
- біженці.
1) Іноземці, які постійно проживають в державі перебування.
Дієздатність іноземних громадян визначається їх національними законами (законом громадянства), але це не значить, що під час перебування в іноземній державі він буде мати таку дієздатність яку він має у себе на батьківщині.
Останнє може мати місце лише у випадках встановлення у цьому національному законодавстві матеріальної взаємності (надання прав і обов’язків іноземцям в державі перебування таких же як вони мають на батьківщині), що буває рідко. Більш часто інозем. громадянин отримує за принципом формальної взаємності (мають такі ж права як і місцеві мешканці) та згідно з правилами національного режиму, дієздатність таку, як і громадяни держави перебування.
Саме у даному випадку і постає питання: як бути, коли обсяг дієздатності за законом громадянства не тотожний обсягу, що наданий іноземцю за законом місцезнаходження?
Для визначення дієздатності іноземних громадян в державі перебування діє правило, за яким, хоча дієздатність особи визначається правом держави його походження, в тих випадках, коли іноземець здійснює в державі перебування юридичну дію і якщо він є повністю дієздатним згідно з правом цієї держави, то навіть коли він може не мати дієздатності згідно з правом держави його громадянства, він розглядається як повністю дієздатна особа.
За загальним правилом вказаній групі іноземців надають національний режим , бо порушення принципу національного режиму з точки зору публічного права є дискримінацією. Але це загальне правило має обмеження : доступ до державної та військової служби, положення щодо права придбання земельних ділянок, право брати участь у політичному керуванні державою (голосування).
Складним і до кінця не вирішеним є питання про те, за яким правом повинна визначатись дієздатність іноземця у випадку, коли він має два або більше громадянств.
В деяких правових системах в тому числі і в Укр. визначено, що якщо фіз. особа є громадянином двох або більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа має найбільш тісний зв'язок, зокрема має місце проживання або займається основною діяльністю.
Поряд з цим в доктрині МПрП пропозиції про застосування у таких випадках суб'єктивного критерію, коли особа, що має подвійне громадянство, для визначення свого статусу повинна зробити вибір на користь одного з них.
Питання обмеження чи позбавлення дієздатності вирішується шляхом застосування до підстав обмеження чи позбавлення дієздатності закону громадянства, а до форми прийняття відповідного рішення - закону суду (принцип lex fori).
В Укр. визначено, що цивільна дієздатність фіз. особи визначається її особистим законом, так само, як і підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або такою, дієздатність якої є обмеженою.
Головний документ, який визначає правове становище іноземців в Україні - ЗУ «Про право-вий статус іноземців» (1994).
У ньому зазначено що іноземці мають ті ж права та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни Українії, якщо інше не передбачено Конституцією цим та ін. ЗУ чи міжнародними договорами України.
Враховуючи велику кількість обмежень, прав іноземців в порівнянні з українцями, які встановлюються в укр. законодавстві (іноземцям і особам без громадянства не передаються у власність земельні ділянки) можна дійти висновку, що в Укр. de jure встановлено національний режим, а de facto – спеціальний.
2. Тимчасово прибулі іноземці.
Класифікація тимчасово прибулих на територію відповідної держави іноземців, відповідно до яких і визначається їх правоздатність та дієздатність за спеціальними законами держави перебування:
- особи, що прибули з метою зайняття підприємницькою діяльністю (торгова діяльність, надання послуг тощо); ті, хто прибув у державу з метою отримання освіти;
- трудові мігранти;
- туристи.
А) особам, які прибули для підприємницької діяльності, як правило надають один з двох режимів: - національний- найбільшого сприйняття;
- особи, які прибули для освіти чи навчання. Специфічний статус, його кожен законодавець визначає сам. Статутні питання: вступ до навчального закладу, шлюб з резидентами, медична допомога для них.
В) туристи – слабка сторона у контракті, тому їм надають особливий захист. Турист має право вибору між правом тур фірми чи правом громадянства для відшкодування і вирішення процесуальних питань, а матеріальне право за національним законодавством;