![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1. Поняття та предмет мПрП.
- •2. Поняття та види джерел мПрП
- •3. Національні джерела мПрП
- •4. Національне законодавство як джерело мПрП
- •5. Судова та арбітражна практика як джерело мПрП
- •6. Міжнародні джерела мПрП
- •7. Звичай як джерело мПрП
- •8. Особливості міжнародного договору як джерела мПрП.
- •9. Сутність прямого (уніфікованого) методу правового регулювання у мПрП.
- •10. Органи уніфікації у МпрП
- •2 Форми органів уніфікації норм права:
- •11. Форми застосування наслідків процесу уніфікації в мПрП.
- •12. Значення процесу уніфікації мПрП.
- •13. Обставини, що обумовлюють необхідність застосування прямого методу правового регулювання мПрП.
- •14. Переваги прямого методу регулювання відносин у мПрП
- •15. Колізійний метод правового регулювання мПрП.
- •16. Колізійна норма та її побудова.
- •17. Типи колізійних прив’язок (формул прикріплення).
- •18. Принцип автономії волі. Обмеження, що покладаються на його дію в сучасному мПрП.
- •19. «Гнучке» колізійне регулювання. Причини, що обумовлюють необхідність застосування даного колізійного принципу.
- •20. Процедура застосування колізійних норм
- •21. Первинна та вторинна кваліфікація в МпрП
- •22. Знаходження та встановлення змісту норм застосовного іноземного права.
- •23. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої держави.
- •2 Види зворотного відсилання:
- •24. Застереження про публічний порядок.
- •25. Обхід закону в мПрП.
- •26. Взаємність і правові режими в мПрП.
- •2 Види взаємності:
- •2) Режим найбільшого сприяння
- •27. Фізичні особи як особи як суб’єкти мПрП.
- •28. Правовий статус іноземних громадян у мПрП.
- •29. Правовий статус біженця за сучасним мПрП.
- •30. Юридичні особи як суб’єкти мПрП. Національність юридичної особи.
- •31. Критерії встановлення національності юридичної особи за сучасним мПрП.
- •32. Специфічні види юридичних осіб у мПрП.
- •33. Держава як суб’єкт мПрП.
- •34. Інститут права власності в мПрП.
- •35. Класифікація речей в сучасному мПрП.
- •36. Колізійні питання права власності.
- •37. Іноземні інвестиції в мПрП.
- •38. Правове регулювання іноземних інвестицій.
- •39. Міжнародний інвестиційний клімат і його складові.
- •40. Поняття зовнішньоторговельного контракту.
- •41. Право, що підлягає застосуванню до контрактів.
- •42. Колізійні питання форм контрактів
- •43. Колізійні питання змісту контрактів.
- •44. Особливості та види міжнародних перевезень.
- •45. Міжнародні залізничні перевезення.
- •46. Міжнародні автомобільні перевезення.
- •47. Міжнародні повітряні перевезення.
- •48. Міжнародні морські перевезення.
- •49. Колізійні питання деліктних зобов’язань.
- •50. Міжнародно-правове регулювання деліктної відповідальності.
- •51. Поняття «абсолютної» вини та підстави звільнення від відповідальності передбачені цим інститутом.
- •52. Укладення шлюбу за мПрП.
- •53. Особисті майнові та немайнові відносини подружжя.
- •61. Зміст правочинну за законом від 23.06.2005
- •62. Колізійні норми речового права за законодавством України.
- •63. Інститут права власності за зу від 23.06.2005.
- •64. Колізійні норми зобов’язального права за законодавством України.
- •65. Гнучке колізійне регулювання за зу 23.06.2005.
- •66. Колізійні норми не договірних зобов’язань за законодавством України.
- •67. Колізійні норми трудових відносин в праві України.
- •68. Укладення шлюбу за законом від 23.06.2005 та його правові наслідки.
- •69. Дійсність шлюбу, укладеного за кордоном, за правом України.
- •70. Особисті немайнові і майнові відносини подружжя за законом від 23.06.2005.
- •71. Припинення шлюбу та визнання його недійсним за законом 23.06.2005.
- •72. Права і обов’язки батьків і дітей за законом від 23.06.2005.
- •73. Міжнародне усиновлення за правом України.
- •74. Колізійні норми щодо спадкування в Україні.
- •75. Цивільна правоздатність і цивільна дієздатність фізичної особи за законом від 23.06.2005.
- •76. Поняття та предмет мПрП згідно законом від 23.06.2005.
- •77. Визначення права, що підлягає застосуванню за українським законодавством.
- •78. Принцип автономії волі в праві України.
- •79. Обсяг застосування іноземного права за законодавством України.
- •80. Правова кваліфікація за законом від 23.06.2005.
- •81. Встановлення змісту норм права іноземної держави за законодавством України.
- •82. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої держави за законодавством України.
- •83. Обхід закону за правом України.
- •84. Інститут взаємності у праві України.
- •85. Застереження про публічний порядок в праві України.
- •86. Застосування імперативних норм за законом від 23.06.2005.
- •88. Опіка та піклування за законом від 23.06.2005.
- •89. Особистий закон юридичної особи за правом України.
- •90. Форма правочину за законом від 23.06.2005.
51. Поняття «абсолютної» вини та підстави звільнення від відповідальності передбачені цим інститутом.
52. Укладення шлюбу за мПрП.
При укладенні шлюбу слід розрізняти матеріальні вимоги щодо вступу до шлюбу та формальні умови дійсності шлюбу.
1) Матеріальні вимоги вступу до шлюбу - шлюбна дієздатність, а також існуючі обмеження на можливість укладення шлюбу.
Повна шлюбна дієздатність виникає з моменту досягнення певного віку, який, зазвичай, є різним для чоловіків і жінок в різних країнах. Це викликає певну складність. Якщо законодавці двох країн притримуються у цьому питанні принципово різних точок зору, суд не повинен забувати про інститут застереження про публічний порядок.
Слід мати на увазі й те, що як положення стосовно шлюбної дієздатності, так і обмеження стосовно можливостей на укладення шлюбу, про які мова піде нижче, встановлюються у національних законодавствах імперативно, внаслідок чого, аби уникнути небажаних правових наслідків, що можуть мати місце, слід використовувати положення про дію імперативних норм у МПрП.
Інші вимоги щодо вступу в шлюб:
- вимога за якою особи, які мають намір його укласти, не повинні знаходитися у іншому законному (зареєстрованому) шлюбі (єдина вимога, яка формулюється майже в усіх правопорядках однаково).
- вимога до осіб не бути родичами або свояками. (відома всім країнам, але визначається по різному всими правопорядками);
- добровільна і належним чином висловлена згода на укладення шлюбу (у більшості країн, в Йемені відсутня); Специфічні вимоги в окремих країнах – в Іспанії не можуть укладати шлюб особи, які визнані винними у смерті подружжя; за законами деяких держав встановлено «траурний строк», протягом якого жінка не може вийти заміж після смерті чоловіка чи розірвання шлюбу з ним, низкою законодавств передбачено більш або менш широке коло хвороб, які перешкоджають укладенню шлюбу, деякими законодавствами забороняється укладення шлюбу між особами похилого віку й молодими людьми, між особами різної конфесійної приналежності, між співучасниками перелюбства
У більшості держав під шлюбом розуміється «союз чоловіка і жінки», хоча в деяких державах це не є обов'язковим (у Голландії дозволеними одностаттєві шлюби).
2) Формальними умовами дійсності шлюбу - вимоги, які є обов'язковими для процедури його здійснення. За цими умовами всі держави світу можуть бути розподіленими на такі групи:
- держави, в яких офіційно визнається тільки шлюб, зареєстрований у державних органах (Франція, Бельгія, Голландія тощо);
- держави, де офіційно визнається як громадянський, так і церковний шлюб, коли право вибору форми укладення шлюбу залишено на розсуд осіб, що укладають шлюб (Австралія, Англія, Бразилія та ін.);
- держави, в яких укладення шлюбу можливе лише у церковній формі (Греція, Кіпр та деякі інші);
- держави, де визнаються шлюби лише за волевиявленням стати подружжям та фактичного початку виконання шлюбних відносин. (за загальним правом - деякі штати США, ряд провінцій Канади).
У названих групах держав діють різні правила укладення шлюбу. В Англії шлюб можливий після спливу 48 годин з моменту подання заяви, у Франції - після 10 днів. В одних правопорядках після подання заяви необхідне оголошення про майбутній шлюб, в інших - це не вимагається; одні законодавства передбачають інститут заручин, інші - ні; в одних правопорядках має місце попередня перевірка заяви з видачею відповідним чиновником дозволу (сертифікату) на укладення шлюбу, в інших цього не вимагається; за одними правилами необхідним є попереднє медичне обстеження, за іншими воно не потрібне; нарешті, в одних законодавствах на шлюб з іноземцями необхідним є попередній дозвіл органів державної влади (Індія, Ірак, Італія, Швеція тощо), в інших цього не вимагається.
З наведених даних випливає, що умови укладення шлюбу в різних державах досить часто можуть не співпадати, внаслідок чого шлюб, укладений з дотриманням всіх вимог в межах певного правопорядку, зовсім не обов'язково буде визнаним в іншому, а це призводить до виникнення явища, яке отримало назву «шкутильгаючих шлюбів», що, з міжнародно-правової точки зору, вкрай небажано.
За очевидною неможливістю створення матеріально-правових уніфікацій щодо всіх зазначених та інших особливостей процесу укладання шлюбу, міжнародне приватне право зосередило свою увагу на уніфікації колізійного регулювання відповідних питань.
У зв'язку з цим можна назвати такі універсальні конвенції:
- Нью-Йоркська конвенція про згоду на вступ у шлюб, мінімальний шлюбний вік, реєстрацію шлюбу (1962);
- Гаазьку конвенцію про укладення і визнання дійсності шлюбів (1978);
Ці конвенції не знайшли широкого розповсюдження і зокрема Україна не бере в них участі.
- Регіональні уніфікації - Кодекс Бустаманте (учасники 15 латиноамериканських держав); - Мінська конвенція (10 держав СНД).
Виділяють три системи законодавчих актів, які по різному вирішують питання визначення колізійної норми, яка підлягає застосуванню щодо укладення шлюбу:
1) система lex loci celebrationis (найпоширеніша), за якою вирішальне значення надається місцю укладення шлюбу. Принципи системи зводяться до 2 положень:
- шлюб, дійсний у місці його укладення, є дійсним у будь-якому іншому місці;
- навпаки, шлюб, недійсний у місці його укладення, повинен бути визнаним недійсним будь-де.
2) Система підкоряє шлюб особистому закону особи, що його укладає.
Має недолік, бо залишається не зовсім зрозумілим, який саме закон повинен застосовуватись у випадку змішаних шлюбів.
Щоб усунути це непорозуміння, останнім часом національні законодавці формулюють правило: якщо особисті закони осіб, які укладають шлюб, є різними, шлюб буде дійсним лише у тому випадку, коли дотримані матеріально-правові умови його укладення за особистим законом кожної з цих осіб. Що стосується формальних вимог дійсності шлюбу, то вони визначаються за правом, яке є дійсним у місці та під час укладення шлюбу.
3) Так звана змішана система визнання шлюбу, коли застосовним вважається або закон громадянства, або закон доміцилію, або, нарешті, комбінація одного з цих законів та закону місця укладення шлюбу.
Серед змішаних шлюбів окремо виділяють різновид - закордонний шлюб. Шлюб громадянина відповідної держави з іноземною особою, та шлюб громадян цієї держави між собою, які укладені поза межами території відповідної держави. В багатьох законодавствах такі випадки регулюються спеціально.
Найбільш поширеною формою укладання подібних шлюбів є так звані консульські шлюби, тобто шлюби, що укладаються в дипломатичних або консульських установах відповідних держав за кордоном. Для того щоб такі шлюби отримали визнання на території держави перебування консула, необхідно щоб консул мав на це повноваження своєї держави та згоду держави акредитації на те, щоб консул укладав ці шлюби на її території як між громадянами держав, які досягли відповідної згоди, так і громадянином своєї держави з особою із третьої держави. Подібна «легалізація» діяльності консула забезпечується шляхом укладення між відповідними державами консульських конвенцій.