69. Дійсність шлюбу, укладеного за кордоном, за правом України.

Стаття 58. Дійсність шлюбу, укладеного за межами України

1. Шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.

2. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.

Підставами недійсності шлюбу в Україні є порушення вимог, встановленних Сімейним кодексом

Стаття 22. Шлюбний вік 1. Шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка - у вісімнадцять років. 2. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу. Стаття 24. Добровільність шлюбу 1. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. 2. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними вважається недійсним.

Стаття 25. Одношлюбність 1. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. 2. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу. Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою 1. У шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення. 2. У шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька. 3. У шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця. 4. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним. 5. У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.

70. Особисті немайнові і майнові відносини подружжя за законом від 23.06.2005.

За українським законодавством встановлений принцип рівності прав і обов'язків подружжя шляхом встановлення рівності прав на материнство і батьківство, на повагу до своєї індивідуальності, на фізичний і духовний розвиток, на зміну прізвища, на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї, рівний обов'язок турбуватися про сім'ю. У ст. 56 Сімейного кодексу України виокремлено право дружини та чоловіка на особисту свободу. Згідно з нею дружина та чоловік мають право на вибір місця свого проживання, на припинення шлюбних відносин, а примушування до припинення шлюбних відносин або до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства вважається порушенням цього права і може мати наслідки, встановлені законом.

Колізійним регулюванням зазначених відносин можна вважати ст. 22 Закону від 23.06.2005.

Стаття 22. Особисті немайнові права 1. До особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.

У нашому сімейному законодавстві викладено загальну норму, за якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом прав спільної сумісної власності подружжя. При чому, об'єктами цього права можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені із цивільного обороту.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджаються вони цим майном теж за взаємною згодою, як можуть за такою ж згодою розділити це майно.

Стаття 61. Майнові відносини подружжя 1. Подружжя може обрати для регулювання майнових наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя або право держави, у якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право держави, у якій це майно знаходиться.

2. Право, вибране згідно з частиною першою цієї статті, припиняє застосовуватися або змінюється за згодою сторін у разі зміни особистого закону або звичайного місця перебування того з подружжя, до особистого закону або звичайного місця перебування якого було прив'язане обране право. Нове право застосовується до правових відносин з моменту укладення шлюбу, якщо інше письмово не встановлено подружжям. 3. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом, яке застосовується до правових наслідків шлюбу.