- •1. Поняття та предмет мПрП.
- •2. Поняття та види джерел мПрП
- •3. Національні джерела мПрП
- •4. Національне законодавство як джерело мПрП
- •5. Судова та арбітражна практика як джерело мПрП
- •6. Міжнародні джерела мПрП
- •7. Звичай як джерело мПрП
- •8. Особливості міжнародного договору як джерела мПрП.
- •9. Сутність прямого (уніфікованого) методу правового регулювання у мПрП.
- •10. Органи уніфікації у МпрП
- •2 Форми органів уніфікації норм права:
- •11. Форми застосування наслідків процесу уніфікації в мПрП.
- •12. Значення процесу уніфікації мПрП.
- •13. Обставини, що обумовлюють необхідність застосування прямого методу правового регулювання мПрП.
- •14. Переваги прямого методу регулювання відносин у мПрП
- •15. Колізійний метод правового регулювання мПрП.
- •16. Колізійна норма та її побудова.
- •17. Типи колізійних прив’язок (формул прикріплення).
- •18. Принцип автономії волі. Обмеження, що покладаються на його дію в сучасному мПрП.
- •19. «Гнучке» колізійне регулювання. Причини, що обумовлюють необхідність застосування даного колізійного принципу.
- •20. Процедура застосування колізійних норм
- •21. Первинна та вторинна кваліфікація в МпрП
- •22. Знаходження та встановлення змісту норм застосовного іноземного права.
- •23. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої держави.
- •2 Види зворотного відсилання:
- •24. Застереження про публічний порядок.
- •25. Обхід закону в мПрП.
- •26. Взаємність і правові режими в мПрП.
- •2 Види взаємності:
- •2) Режим найбільшого сприяння
- •27. Фізичні особи як особи як суб’єкти мПрП.
- •28. Правовий статус іноземних громадян у мПрП.
- •29. Правовий статус біженця за сучасним мПрП.
- •30. Юридичні особи як суб’єкти мПрП. Національність юридичної особи.
- •31. Критерії встановлення національності юридичної особи за сучасним мПрП.
- •32. Специфічні види юридичних осіб у мПрП.
- •33. Держава як суб’єкт мПрП.
- •34. Інститут права власності в мПрП.
- •35. Класифікація речей в сучасному мПрП.
- •36. Колізійні питання права власності.
- •37. Іноземні інвестиції в мПрП.
- •38. Правове регулювання іноземних інвестицій.
- •39. Міжнародний інвестиційний клімат і його складові.
- •40. Поняття зовнішньоторговельного контракту.
- •41. Право, що підлягає застосуванню до контрактів.
- •42. Колізійні питання форм контрактів
- •43. Колізійні питання змісту контрактів.
- •44. Особливості та види міжнародних перевезень.
- •45. Міжнародні залізничні перевезення.
- •46. Міжнародні автомобільні перевезення.
- •47. Міжнародні повітряні перевезення.
- •48. Міжнародні морські перевезення.
- •49. Колізійні питання деліктних зобов’язань.
- •50. Міжнародно-правове регулювання деліктної відповідальності.
- •51. Поняття «абсолютної» вини та підстави звільнення від відповідальності передбачені цим інститутом.
- •52. Укладення шлюбу за мПрП.
- •53. Особисті майнові та немайнові відносини подружжя.
- •61. Зміст правочинну за законом від 23.06.2005
- •62. Колізійні норми речового права за законодавством України.
- •63. Інститут права власності за зу від 23.06.2005.
- •64. Колізійні норми зобов’язального права за законодавством України.
- •65. Гнучке колізійне регулювання за зу 23.06.2005.
- •66. Колізійні норми не договірних зобов’язань за законодавством України.
- •67. Колізійні норми трудових відносин в праві України.
- •68. Укладення шлюбу за законом від 23.06.2005 та його правові наслідки.
- •69. Дійсність шлюбу, укладеного за кордоном, за правом України.
- •70. Особисті немайнові і майнові відносини подружжя за законом від 23.06.2005.
- •71. Припинення шлюбу та визнання його недійсним за законом 23.06.2005.
- •72. Права і обов’язки батьків і дітей за законом від 23.06.2005.
- •73. Міжнародне усиновлення за правом України.
- •74. Колізійні норми щодо спадкування в Україні.
- •75. Цивільна правоздатність і цивільна дієздатність фізичної особи за законом від 23.06.2005.
- •76. Поняття та предмет мПрП згідно законом від 23.06.2005.
- •77. Визначення права, що підлягає застосуванню за українським законодавством.
- •78. Принцип автономії волі в праві України.
- •79. Обсяг застосування іноземного права за законодавством України.
- •80. Правова кваліфікація за законом від 23.06.2005.
- •81. Встановлення змісту норм права іноземної держави за законодавством України.
- •82. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої держави за законодавством України.
- •83. Обхід закону за правом України.
- •84. Інститут взаємності у праві України.
- •85. Застереження про публічний порядок в праві України.
- •86. Застосування імперативних норм за законом від 23.06.2005.
- •88. Опіка та піклування за законом від 23.06.2005.
- •89. Особистий закон юридичної особи за правом України.
- •90. Форма правочину за законом від 23.06.2005.
34. Інститут права власності в мПрП.
Власність – головний інститут речового права і центральний інститут будь-якої правової системи взагалі.
Власність – право конкретних суб'єктів (окремих осіб або колективів) користуватися привласненим майном у своїх інтересах на підставі і в межах встановлених в державі правопорядку.
В свою чергу комплекс норм, принципів, правил і установок, які мають захищати права і підтримувати інтереси власника, утворюють інститут права власності .
Право власності є абсолютним. Це означає, що межею їх здійснення може бути лише закон. Таким чином в цих встановлених межах власник має право на свій розсуд вчинити щодо належного йому майна будь-які дії, що не суперечать законові і не порушують інтересів ін. осіб. В свою черг всі інші суб'єкти зобов'язані не вчиняти дій, які б порушили право власника.
Абсолютні права ґрунтуються на 2 принципах:
1) право слідування
Основою цього права є презумпція, за якою право на річ «прикріплено» до самої речі, і при переміщенні речі права на неї слідують за самою річчю, яка, тим самим, стає уособленням відповідного права. Тому, якщо річ украдено у власника, право на неї слідує за річчю точно так, як і у випадку добровільної передачі прав на неї. Звідси випливає право переваги
2) Право переваги: вважається, що власником речі є та особа, яка нею володіє, до тих пір доки не буде доведено протилежне. Оскільки абсолютні права виникають, як правило, незалежно від волі ін. осіб, вони мають перевагу перед відносними правами, що виникають лише в результаті прямого або непрямого волевиявлення сторін (наприклад, сторін договору). Тому у випадку колізії абсолютного права з відносним, перше має перевагу. Це означає, що коли на одну й ту саму річ заявлено дві вимоги, з яких одна заснована на абсолютному праві (наприклад, віндікаційний позов– примусове витребування власником свого майна с чужого незаконного володіння), а інша - на відносному (наприклад, невиконання зобов'язань за договором купівлі цієї речі добросовісним володарем), остання з вимог поступається першій, тобто завжди спочатку повинна бути розглянута перша із зазначених вимог.
35. Класифікація речей в сучасному мПрП.
За сучасними уявленнями речі класифікуються на:
1) матеріальні блага;
2) продукти духовної творчості;
3) особисті немайнові права;
4) дії суб'єктів та
5) результати таких дій.
У даному випадку ми розглядаємо лише матеріальні речі.
Для кожної з класифікацій може бути введений свій режим правового регулювання.
Крім цього будь-яке національне законодавство ділить речі за їх можливістю брати участь у цивільному обороті на:
1) вилучені з обороту;
2) обмеженого обігу;
3) вільного обігу.
Наркотичні речовини, наприклад, є речами, що вилучені з цивільного обороту, тоді як автотранспортні засоби, які вимагають державної реєстрації, є речами обмеженого обігу. Зрозуміло, що більшість речей належить до категорії речей вільного обігу.
Ще одна класифікація - розподіл речей на:
1) нерухомі (такі, які можна вільно переміщувати у просторі. Нерухомими визнаються такі, що міцно пов'язані із земельною ділянкою, а також сама земельна ділянка. Іншими словами, нерухомі речі вільно переміщувати у просторі неможливо без надмірного збитку їх призначенню.
2) рухомі;
Правовий режим рухомих і нерухомих речей є різним. Причому режим нерухомих речей може бути поширений законом і на такі речі, які фактично є рухомими (наприклад, повітряні та морські судна), проте підлягають державній реєстрації.
Поділ речей на:
1) подільні (подільною визнається річ, внаслідок користування якою кожна її частина зберігає свої властивості цілого та не втрачає при цьому свого господарського призначення) У противному разі річ стає неподільною.
2) неподільні.
Суттєве значення, з точки зору МПрП, має поділ речей на:
1) складні; (Якщо різнорідні речі утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, яке визначається сутністю з'єднання, вони вважаються за одну річ).
Всі інші речі, з цієї точки зору, вважаються простими.
2) прості;
У складних речах розрізняють головну річ та приналежності до неї. Головною річчю визнається самостійна річ, пов'язана з іншою річчю (приналежністю), що покликана слугувати головній речі та пов'язана з нею спільним господарським призначенням. Цінність головної речі значно перевищує цінність приналежності. Цей розподіл дав зміст цілому ряду цивільно-правових інститутів (таких, наприклад, як сервітут).
Серед багатьох інших класифікацій речей зазначимо ще їх поділ на:
1) споживні споживними визнаються речі, які внаслідок одноразового їх використання знищуються або припиняють своє існування в первісному стані, наприклад, харчові продукти, в той час як неспоживні призначені для неодноразового використання, зберігаючи при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.
2) неспоживні.