18.Ендоплазматичний ретикулум.

ЕПС – розгалужена і взаємопов’язана система канальців, трубочок, пухирців і плоских цистерн різних розмірів та форми, заповнених безструктурним матриксом. Виявлений за доп. електр. мікроскопу у 1945-1946 рр. Є зоною фізіологічної активності. В ній синтез. ліпопротеїди та інші речовини. Є два типи ЕПС: Гладкий (без рибосом) та Шорсткий (з рибосомами). Гладкий у функціональному відношенні ГлЕПС розглядають як апарат синтезу, акумуляції і транспортування білка. Полірибосоми (які знах. на поверхні ГрЕПС) синтез. секреторні і мембранні білки. ГлЕПС бере участь у ліпідному обміні (синтез терпеноїдів). Є ще особлива форма ретикулума (знах. в ситоподібних трубках) – ЕПС ситоподібних елементів. Утвор. коли відб. дегенеративні зміни в ядрі і спостерігається прогресуючий лізис компонентів цитоплазми. Скупч. в пристінній зоні цитоплазми. Вважають, що ЕПС забезпечує клітину великою внутрішньою мембранною поверхнею, яка сприяє оптимальному перебігу реакцій. Бере участь в трансп. Полісахаридів до ділянок формув. нових шарів клітинної стінки. ЕПС – основне місце синтезу клітинних мембран.

19.Плазмодесми та їхнє значення.

Плазмодесми – системи тоненьких тяжів якими сполучаються суміжні клітини через пори в їх оболонках. Зумовлюють функціональну єдність живих клітин організму. Є в вищих рослинах та деяких нижчих (вольвокс та бурі водорості). Через плазмодесми речовини рух. від клітини до клітини.

21.Симпласт та апопласт.

Симпласт – сукупність всіх протопластів живих клітин організму, що сполучені плазмодесмами. Апопласт – вільний простір, віднесений до поза цитоплазматичних компонентів тканини рослин (до клітинних стінок і міжклітинників), якими відбувається вільна дифузія речовин.

22.Доведіть функціональний взаємозв’язок одномембранних органел клітини.

До одномембранних відносяться органели вакуолярної системи — ендоплазматичний ретикулум, комплекс Гольджі, лізосоми, вакуолі рослинних клітин.

ЕПС. ЕПС являє собою розгалужену систему з оточених мембраною сплющених порожнин, бульбашок і канальців. Мембрана ЕПР морфологічно ідентична оболонці клітинного ядра і складає з нею одне ціле. Таким чином, порожнини ЕПС відкриваються в міжмембранну порожнину ядерної оболонки. 

Виділяють два типи ЕПР:

• Шорсткий (гранулярний) ЕПР ---більші цистерни.

• Гладкий (агранулярний) ЕПР --- у вигляді ажурної сіточки з тоненьких трубочок.

За участю ЕПС відбувається трансляція і транспорт мембранних білків, що сектеруються, синтез і транспорт ліпідів і стероїдів. Для ЕПС характерний також накопичення продуктів синтезу.

Функції глЕПС ---синетз ліпідів та глікопроїдів, функції грЕПС --- синтез білків біомембран.

АГ(центр внутрішньоклітинного транспорту). Апарат Гольджі розташований біля клітинного центру та ядра. Апарат Гольджи має форму кубка. Апарат гольджі має три функціонально різних компаненти: цис-, проміжного та транс- компартменти.У росл клітинх буває до 15 АГ. Це система паралельно розташованих та сплющених цистерн і трубочок, до яких прикріплюються мембранні міхурці, що транспортують речовини від ендоплазматичної сітки. Основна функція комплексу Ґольджі — це гліколізація та фосфоризація речовин з ЕПС, а також модифікація, накопичення, сортування та направлення різних речовин у відповідні внутрішньоклітинні компартменти. У рослинних клітинах виявляється ряд окремих стопок, який називають диктіосомою. 

Вакуоля. виконує різні функції (секреція, екскреція і зберігання запасних речовин). Вакуоля та її вміст розглядається, як відокремлена від цитоплазми частина. Вакуолі містять велику кількість гідролітичних ферментів. Зокрема цей компартмент може використовуватись для зберігання, як поживних речовин так і відходів метаболізму. Вакуолі рослин необхідні для регулювання тургорного тиску та pH цитоплазми. Також вакуолі можуть накопичувати пігменти, такі як антоціанін. У вакуолях зберігаються найрізноманітніші речовини, деякі із яких можуть мати поживну цінність. Так у насінні квасолі і гороху вакуолі містять велику кількість білків. Вакуоля відмежована від цитоплазми мембраною –ТОНОПЛАСТОМ.

Лізосоми -  одномембранна органела, що містить гідролітичні ферменти, і виконує функцію внутрішньоклітинного розщеплення макромолекул. 

(---За класифікацією де Дюва лізосоми можнаподілити на три великі підгрупи : прелізосоми; власне лізосоми; постлізосоми.) **До прелізосом відносять утворені шляхом ендоцитозу гетерофагосоми (фагосоми, ендоцитозні вакуолі, периферійні ендосоми, ранні ендосоми, фагоцитозні, піноцитозні і травні вакуолів одноклітинних та утворені в процесі аутофагії аутофагосоми (аутофагічні та аутолітичні вакуолі, аутофагічні тільця, сегресомия, цитосегресоми, цитолізосоми, ділянки вогнища розпаду). ***Їхньою характерною рисою є відсутність лізосомних ферментів: як гетеро так і аутофагосоми містять лише речовини, призначені для перетравлення, але не мають у своєму складі гідралаз.*** **Власне лізосоми поділять да дві великі підгрупи — первинні і вторинні лізосоми.

*Первинні лізосоми (протолізосоми, перинуклеарні ендосоми, гранули накопичення, щільні тільця, цитоплазматичні гранули лейкоцитів, кортикальні гранули ооцитів, інколи пухирці Гольджі) є новоутвореними структурами, які містять лише недавно синтезовані ферменти (гідралази) але не залучені до процесу перетравлення певних речовин. *Вторинні лізосоми мають у своєму складі як і гідралази, так і речовини, призначені для перетравлення, частково перетравленні речовини або іх рештки. Оскільки речовини, що залучаються для перетравлення, можуть бути і екзогенного і ендогенного походження, то й вторинні лізосоми поділяють на вторинні лізосоми гетерофагічного типу ( гетеролізосоми, гетерофаголізосоми, фаголізосоми, перетравлювальні вакуолі) і аутофагічного типу (аутолізосоми, аутофаголізосоми, цитолізосоми, аутофагічні вакуолі). ***До постлізосом (третинних лізосом, мультивезикулярних тілець) відносяться вакуолеподібні структури, які мають у своєму складі лише неперетравлений матеріал як екзогенного так і ендогенного походження й не містять гідролітичних ферментів (залишкові тільця, інколи — щільні тільця, мієлінові структури, ліпофусцинові гранули).

Лізосоми виконують у клітині такі функції: розщеплення внутрішньо- та позаклітинних відходів, та старих органел, знищення патогеннихмікроорганізмів, забезпечення клітини поживними речовинами.

Пероксисоми. — невеликі кулеподібні одномембранні органели, які мають вигляд мембранних пухирців діаметром до 0,5 мкм. Характерною особливістю цих органел, що на електронограмі відрізняє їх від лізосом, є наявність нуклеоїда — електрощільної кристалоїдної структури всередині органели, що складається з ферменту уратоксидази та мікротрубочок. Свою назву ці органели одержали від перекису водню (Н₂О₂), який утворюється в клітині в біохімічних реакціях. Ферменти пероксисом, перш за все каталаза, нейтралізують цю токсичну сполуку, викликаючи її розщеплення з виділенням води і кисню (2Н₂О₂ → 2Н₂О + О₂↑). До основних функцій пероксисом належить окиснення багатьох органічних речовин, беруть участь у фото диханні.

Сферосоми. — округлі тільця, мають мембранну оболонку. Це — центри синтезу і накопичення рослинних жирів. Сферосоми утворюються з елементів ЕПС.

******Функціональний взаємозв’язок одномембранних органел: усі вище перераховані органели відносяться до органел вакуолярної системи. ЕПС та АГ дають початок формуванню лізосомам, пероксисомам, сферо сомам. Безпосередньо, всі ці органели виконують травні функції у клітині, внутрішньоклітинного травлення та транспорту, запасу поживних речовин.