46.Бічні меристеми. 47.Перицикл. Етапи його еволюції. 48.Камбій та його типи. 49.Інтеркалярні меристеми. Що їх відрізняє від всіх інших типів меристем?

Активно ростучі меристематичні ділянки, що відділяються від верхівкової зони і розмежовані прошарками постійних тканин. Формує первинні структури стебла. Ці меристеми пронизані диференційованими елементами (провідними пучками) і в них немає ініціалей. Васильєв (1988) пропонує називати інтеркалярні меристеми залишковими, походять від апікальних, перетворення на постійні тканини затримується.

50.Маргінальні та базальні меристеми.

51.Раневі меристеми. Калюс. 52.Групи покривних тканин та їхні функції.

Забезпечують захист рослин, газообмін тканин з середовищем. Класифікують на: • групу зовнішніх тканин з переважаючою ф-єю регуляції газообміну, транспірації, механічного захисту (епідерма, перидерма, кірка) • Гр. зовн. тканин з домін. ф-єю поглинання (епіблема коренів, веламен) • гр. зовн. ткан. з домін. ф-ми розмежування та регуляції проходження речовин (ендодерма, екзодерма, кліт. обкл. пров. пучків).

53.Загальна характеристика епідерми та епіблеми.

Зовнішній шар клітин тіла рослини, що має первинну, а, інколи, і вторинну будову. Вона утворюється із зовнішнього шару апікальної меристеми пагонів – протодерми. Як правило скл. з одно шару клітин, у деяких сукулентів зустрічається дво – і багатошарова епідерма. Щільно з’єднані клітини. Тривалий час зберігає здатність до поділу. Ізолюючи внутр. тканини рослин вона є і проникною для вуглецю, кисню, парів води завдяки наявним продихам. Зовнішні стінки основних епідермальних клітин потовщені вкриті кутикулою, восковим шаром. Ядра округлі, пластиди зі зниж. фотосинтетичною активністю, наявний ЕПС (в одних слабо, в інших навпаки), є А.Г., відсутні хлоропласти. Виконують роль світлових волокон.

54.Кутин. Кутикула. Воск.

Кутикула: Безперервна плівка, яка головним чином скл. з кутину – жироподібної речовини. Розрізняють два шари: внутр. (пронизаний дендритами) та зовн.. Дендрити – щільні прожилки, що скл. переважно з пектинів, якими може досить легко пересуватися вода з розчиненими в ній речовинами.

55.Гіподерма.

Шар клітин, що прилягає з середини до епідерми, але виникає незалежно від неї і відрізняється за будовою від глибше розташованих тканин.

56.Будова продиху.

Продиховий апарат скл. з двох спеціалізованих клітин-замикачів, між якими знаходиться щілиноподібний міжклітинник – продихова щілина. Клітини замикачі багаті на цитоплазму, багато органел, в ядрі конденсований хроматин (більш відкритий продих-більше хроматину). Є зелені пластиди для накопичення речовин необхідних для функц. продихового апарату. Чисельні мітохондрії з розвиненими кристами. Є побічні клітини продиху (оточують замикачі). Є передній і задній дворики (останній зв’яз. з під продиховою щілиною).

57.Будова продихів однодольних та дводольних рослин.

У деяких ксерофітів, наявні двоповерхові продихи з двома парами кліт. замикачів. Своєрідну будову мають продихи злаків. Клітини замикачі в них гантелеподібної форми. Стінки розширених ділянок тонкі, а в середній частині сильно потовщені. До кліт.зам. прилягають дві побічні клітини. У злаків кінцеві ділянки обох замикаючих клітин сполучені наскрізними отворами в стінках, крізь які протопласти сполучені між собою.