86.Волокна склеренхіми.

Волокна утв. із меристематичних клітин, як правило, рано детермінуються, мають прозенхімну форму, мало пор, які розташ. Групами.

87.Механічні волокна.

Це прозенхімні клітини з загостреними кінцями. Забезпечують міцність органів рослин на розтягнення, стиснення та згинання. Зустріч. у вегет. орг. судинних рослин. За походженнями розрізняють: • склеренхімні волокна (формуються прокамбіальними тяжами) • перициклічні • луб’яні • деревні. За локалізацією волокна склеренхіми поділяють на волокна лубу (флоемні, або екстраксилярні) і волокна деревини (ксилемні), до яких належать волокна лібриформу і волокнисті трахеїди.

88.Луб’яні волокна та лібриформ.

Луб’яні волокна – це відносно довгі ниткоподібні клітини з рівномірно потовщеними клітинними стінками, від кліт. порожнини залишається вузенький поздовжній канал. Є первинні (дводольні) та вторинні (однодольні). Вторинні коротші за первинні і частіше дерев’яніють. Початок первинним дає протофлоема (форм. у тих част. рослин які інтенсивно ростуть). Вторинні утв. внаслідок діяльності кл. камбію – вторинної латеральної меристеми. Луб’яні волокна викор. у текстильній промисловості. Волокна склеренхіми, сформовані камбієм і розташовані у ксилемі (деревині) називають лібриформом, або деревними волокнами. Рівномірно потовщені й лігніфіковані, здерев’янілі стінки, пори щілиноподібні, клітини прозенхімні, коротші від луб’яних волокон. Зосереджені у центрі осьового органа, отже його головною механічною ф-єю є опорна ф-я.

89.Первинні і вторинні луб’яні волокна.

Початок первинним дає протофлоема, що формується у тих част. рослин, які інтенсивно ростуть. Серед її елем. диференціюються сильно видовжені поодинокі, або розташовані групами клітини – зачатки майбутніх волокон. Втор. луб’яні волокна утв. внаслідок діяльності камбію – втор. латеральної меристеми. Вони утворюються у корі стебел і коренів, у плодоніжках багатьох трав’янистих і особливо деревних рослин.

90.Механічні елементи провідних тканин.

91.Роботи з анатомії рослин в стінах університету св.Володимира. 92.Луб’яні волокна та їхнє промислове значення. 93.Асиміляційні тканини.

Мезофіл –це асиміляційна паренхіма, що розташована між верхн. і нижн. епідермою листка. Як правило, багатошарова, досить пухка, скл. з подібних клітин. Дуже багато хлоропластів. Значний розвиток вакуолей і с-ми міжклітинників. Мезофіл часто диференційований (покритонасінні) на палісадну і губчасту паренхіми. Палісадна скл. з стовпчастих клітин, які перпендикулярні (до поверхні листка). Губчаста скл. з кл. різноманітної форми і без певної їх орієнтації. Багато міжклітинників (великі). Відмінності в структурі кл. палісадної та губчастої паренхіми (інколи відмінностей немає) в особливості топографії і структурі хлоропластів. В кл. губчастої паренхіми хл-ти (хлоропласти) рівномірно розподілені вздовж кліт. поверхні. Багато крохмалю в губчастій паренхімі. В кл. палісадної паренхіми хл-ти при надмірному освітленні рух. до бічних стінок і розміщ. вузьким боком до найбільш освітл. Частини.