114.Креньова і тягова деревина. 115.Епіксилія та гіпоксилія. 116.Серцевина, її типи та значення для рослини. 117.„Зимові” рухи рослин.

Гігроскопічні зимові рухи гілок зумовлені тим, що товстіші клітинні стінки містять більше води, яку втрачають у морозні дні, а тому вони більше вкорочуються, а з ними вкорочується і відповідна ділянка деревини.

118.Будова та функції різних зон кореневого чохлика.

Кореневий чохлик – спеціалізоване утворення кореня, основна ф-я якого захищати кореневу меристему та полегшувати проникнення кореня в ґрунт під час його росту. Інша ф-я пов’язана з геотропізмом (наявні крохмальні зерна, що викон. ф-ю статолітів). У кореневому чохлику більшості рослин за топографічною ознакою розрізняють медіанну зону – колонку, або колумелу і периферійну зону. За функціональною ознакою в колумелі виділяють центральну частину (корпус). Відповідальна за певні етапи геотропічної реакції кореня. Зовн. кл. колумели ств. захисний футляр. Периферійні клітини продукують слиз. в утв. якого бере участь А.Г. та амілопласти. Чохлика немає в рослин – паразитів (омела). Каліптроген – ініціальний шар клітин, який поновлює кореневий чохлик із середини, у міро того, як його зовн. частини відмирають. Чохлик може утв. з клітин меристеми кореня, або наростає поділом клітин дерматогену.

119.Колумела.

120.Первинна будова кореня. Кореневий волосок та його зональність.

Корінь перв. буд. ззовні вкритий перв. покрив. тк. ризодермою, або епіблемою. Одна з її ф-й – поглинання води і р-нів мінер. солей та передача їх кл. корової паренхіми. Скл. з двох типів кл.: які перетв. на кореневі волоски і які не перетв. на волоски. Далі знах. екзодерма, потім мезодерма і на кінець ендодерма, що в сукупності скл. перв. кору кореня. Кл. екзодерми живі, з потовщ. ст. та витягнуті по радіусу. Мезодерма, або паренхіма перв. кори – сукупність паренхімних кл., розташ. між екзо і ендодермою. Скл. з однакових вакуолізованих округлих клітин. За ендодермою розташ. перицикл і центральний циліндр з пров. Елем.

121.Перицикл. Його функції в стеблі та корені. 122.Значення перициклу кореня.

Перицикл – первинна латеральна меристема. Завдякі перициклу утв. бічні корені та адвентивні бруньки. В деяких випадках перицикл викон. запасаючу ф-ю а то і механічну.

123.Ендодерма. Будова та місця локалізації в рослині. 124.Закладання бічних коренів.

Бічні корені закл. в спеціалізованій меристематичній тканині – перициклі, часто проти груп ксилемних елем. осьового циліндра. У злаків проти флоемних елем. Спочатку кілька кл. видовж. в радіальному напр., через певний час відб. тангентальний поділ, внаслідок чого утв. коренерідна дуга, яка осн. апікальної меристеми бічного кореня. Кл. дуги діляться. Одночасно з цим поч. поділ кл. ендодерми (розташ. ззовні від дуги). З ціє частини форм. кореневий чохлик. Розв. у довж. бічний корін виділ. ферменти , які руйн. кл. кореня. Найчастіше вони утв. у внутр. тк. підземного органа і на відносно молодих ділянках, що має пристосувальне значення.

125.Перехід від первинної до вторинної будови кореня.

Втор. зміни у корені поч. вище зони бічних коренів, з моменту закл. камбіального кільця. Камбій форм. з паренхімних кл., розташ. між флоемою та ксилемою. В результаті між ними виникає дуга камбію, яка огинає ззовні ксилему а з внутр. частини флоему. З камбію утв. паренхімні клітини серцевинних променів, які мають вигляд прошарку між флоемою і ксилемою. Потім. відб. вирівнювання кільця камбію, утв. ним концентричних шарів лубу і деревини і втор. серц. променів зумовлює подібність вт. буд. кореня до вт. буд. стебла. Після формування втор. тканин перв. флоема кореня зміщ. до периф., а перв. ксилема – до центра. Отже характерні етапи переходу кореня від перв. до втор. будови такі: поява камбію між флоемою та ксилемою, утв. фелогену із перициклу за наступним формуваннями втор. кори, злущування перв. кори, заміна радіального розташування провідних елем. на колатеральне. Корінь вторинної будови не має первинної кори.