80.Формування флоемних елементів.

Структура ситоподібного елем. формується поступово. • період росту з усіма закономірностями розвитку, як у більш. клітин • поздовжні бічні ст. потовщ., в поперечних ст. поч. процес, який потім зумовлює форм. ситоподібних пластинок • кл. ст. продовжує потовщення, в місцях розташування плазмодесм форм. ситоподібні пластинки і поля • ситоподібна пластинка поч. розвиватися з диференціації облямованої поверхні плазмодесм • плазмодесмові канали розширюються за рахунок видалення, або ущільнення калозного облямування (калоза подібна до целюлози).

81.Камбіформ. Будова і функції. 82.Клітини Страсбургера, їхнє фізіологічне значення. 83.Провідні пучки.

Флоема та ксилема здебільшого утворюють у комплексі з іншими тканинами рослин провідні пучки, які проходять по всіх органах рослин. Вони утв. з прокамбію, а ростуть за рахунок камбію. Поділяють на закриті та відкриті. У відкритих між флоемою і ксилемою є прошарок камбію, що утв. з прокамбію. Закриті пучки не мають камбію. У разі форм. пучків такого типу прокамбіальний тяж повн. перетвор. на елем. пучка без збереження меристематичних потенцій. Залежно від характеру сполучення і к-ті складових комп. розрізняють: прості (неповні) і складні (повні). Якщо осн. елем. є провідні елем., то такі пучки наз. простими (флоемні або ксилемні). Коли тк. пров. пучка з’єдн. між собою та іншими елем., їх наз. складними. Залежно від розміщення в суд. пучку флоеми та ксилеми розрізняють колатеральні, біколатеральні, концентричні та радіальні типи пучків. В колатеральних ксилема і флоема прилягають одне до одного. В біколатеральних до колатеральних пучків приляг. з внутр. боку стебла, тяжі флоеми. У концентричних один комп. оточує інший. В радіальних між ділянками ксилеми (розт. по радіусу органа) лежить стільки ж ділянок флоеми (власт. кореням).

84.Загальна характеристика склеренхіми.

Основна механічна тканина органів деревних дводольних і трав’янистих однодольних. Скл. з видовжених клітин з загостреними кінцями, які закінчили ріст у довжину і мають рівномірно потовщені, та здебільшого здерев’янілі, не здатні до розтягування вторинні кл. ст.. Мають найбільш потовщ. кл. ст.. За походженнями розрізняють перв. і втор.. Перв. склеренхіма утв. з клітин прокамбію, або перициклу, в втор. склеренхіму форм. камбій. За походженням, розташування, формою і будовою клітин склеренхіми різноманітні, їх умовно поділяють на: волокна і склереїди.

85.Загальна характеристика коленхіми.

Механічна тканина, що характерна для листків і ростучих в довжину стебел, а також для деяких інших органів дводольних трав’янистих рослин. Як правило, коленхіма склад. із видовжених кл., часто загострених, за потовщ. кл. ст., інколи з септами. Нерівномірне потовщення клітин і відсутність здерев’яніння. Залежно потовщення стінок розрізняють типи коленхіми: • Кутову (потовщення в кутах, у стеблі гарбуза) • пластинчасту (потовщення на тангентальних стінках, у стеблі соняшника) • пухку (потовщення стінок які приляг. до міжклітинників, в черешку листка лопуха). Стінки кл. коленхіми мають багато целюлози та геміцелюлози, без лігніну та мало пектинових р-н.. У стінках багато води. Особл. Стінок коленхім них клітин є багатошаровість їхніх потовщених частин. Концентричні шари (ламели). Можливо здійснюється фотосинтез. Кл. коленхіми можуть видозмінюватись, переходити в стан меристематичної активності під час закладання коркового камбію, чи у відповідь на поранення тканини.