13.Будова, функції та теорії походження мітохондрій.

Мітохондріям властива мембранна структура. Їх вкриває подвійна мембранна оболонка. Між зовн. і внутр. мембранами знах. перимітохондріальний простір. Зовнішня гладка, а внутрішня мембрана утворює кристи. Кристи є трьох типів: трубчасті, пластинчасті та дископодібні. Простір між кристами заповнений матриксом. Мітохондрії – щільні утворення до складу яких входять білки, ліпіди, насамперед фосфоліпіди, специфічні дрібні рибосоми, нуклеїнові кислоти ( ДНК та РНК ). Генетично мітохондрії автономні (частково). Синтезує АТФ за рахунок ферментів які знаходяться в мембранах і матриксі. Контролюють концентрація і якісний склад іонів у цитоплазмі. Здатні до активного руху.

14.Типи пластид та їхня будова.

Пластиди – цитоплазматичні структури рослинних клітин, які мають специфічну будову і є носіями пігментного світло поглинального комплексу. Є три типи пластид: 1) Лейкопласти (безбарвні). 2) Хлоропласти (зелені). 3) Хромопласти (оранжеві, червоні). Лейкопласти часто є центрами формування крохмальних зерен. Виконують запасаючу ф-ю. і залежно від типів речовин які вони запасають їх поділ. на : Олеопласти (запас. Жири)., Амілопласти (крохмаль, вуглеводи) та Протеопласти (білок). Хлоропласти є основними органелами біологічного синтезу в процесі фотосинтезу. Колір хлоропластів зумовлений наявністю в них двох зелених пігментів – хлорофілу а та хлорофілу b. Зосередженні в мембранних структурах, утворюючи хлорофіл-білково-ліпоїдний комплекс. Тіло пластиди склад. з безбарвної строми, пронизаної системою двомембранних ламел, які групуючись утвор. тилакоїди. Локальні скупчення гран утвор. грани. У хлоропластах виявлені міктротрубочки, пластоглобули (у стромі), ДНК, рибосоми, РНК. Вони самовідновлювальні (хлоропласти), генетично напівавтономні структури. Активно рухаються. Хромопласти ділять на: Глобулярні (пігменти пластоглобул), фібрилярні (пігм. Білкових ниток), кристалічні.

15.Диморфізм хлоропластів, функції різних типів хлоропластів.

Хлоропласти є гранальні (клітини хлоренхіми) та агранальні (клітини обкладинок Судинно-волокнистих пучків). Такий диморфізм характерний для рослин С4 типу асиміляції СО2 (кукурудза, просо, цукрова тростина, сорго, щириця та ін.). Є прикладом успішного пристосування до фотосинтезу в умовах жаркого клімату і дефіциту вологи в ґрунті.

16.Гранальні та агранальні хлоропласти.

Гіпотези походження хлоропластів.

Існує теорія симбіотичного походження хлоропластів і мітохондрій. Вважають, що їх попередниками були прокаріоти, які спочатку містилися за плазмалемою еукаріотичної клітини, поза протопластом в його заглибинах. Потім плазмалема немов обгорнула їх і замкнулася утворюючи ще одну мембрану для попередника. Так виникли двомембранні органели. Попередниками хлоропластів могли бути фотосинтезуючі ціанобактерії. Симбіонти перетворилися на напівавтономні органели.

17.Двомембранні органели рослинної клітини, їхні спільні ознаки, будова та функції.

ЯДРО, МІТОХОДРІЇ, ПЛАСТИДИ

Ядро – обов’язковий компонент усіх еукаріотів. В молодих клітинах воно знаходиться в центрі клітини, коли ж формуються вакуолі ядро займає пристінне положення. Хімічний склад: ДНК(що входить до складу хроматину), РНК, нуклеопроеїни (основні білки+нуклеїнові кислоти), гістони. Основні компоненти ядра: ядерна оболонка(подвійна), ядерний сік (нуклеоплазма), ядерце, хроматин(основна ядерна речовина). Ядерна оболонка : утворена зовн і внутр мембранами(типові за будовою до біомембран), між якими знаходиться перинуклеарний простір. Ядерна оболонка – пориста.

В ядерці відбувається синтез рРНК. Хромосоми ядра у сукупності складають каріотип.

Мітоходрії.- «енергетичні станції» Будова: зовн і внутр. мембрани, між ними – матрикс. Зовн – гладенька, внутр. – має вгинання - - кристи. Простір між кристами виповнений матриксом. Хімічний склад: білки (70%),

ліпіди (25%), рибосоми, РНК та ДНК. Наявність рибосом, РНК та ДНК зумовлює генетичну автономність. У мітоходріальних мембранах та матриксі містяться ферменти, які беруть участь у процесах окислення пож речовин. У мітохондріях здійснюється перетворення енергії хімічних зв’язків у зв’язки АТФ. (саме тут окислення вуглеводів, жирних кислот, амінокислот).

Пластиди – носії свтлопоглинального комплексу. Властиві ЛИШЕ рослинним клітинам. Існує 3 типи пластид: лейкопласти (безбарвні), хромопласти (жовтий-помаранчевий колір, каротиноїди), хлоропласти.

Лейкопласти. Частіше групуються біля ядра. Зустрічаються в молодих меристематичних клітинах конуса наростання, бульб, кореневищ, епідермі листків. В лейкопластах формуються крохмальні зерна. Так вони поділяються за відкладанням пож речовин на: амілопласти – накопичують крохмаль, протопласти – білок, олеопласти – жири.

Хлоропласти. Хлоропласти поглинають сонячне світло і використовують його разом з водою та вуглекислим газом для отримання енергії для рослини (у формі АТФ) шляхом фотосинтезу. У клітині їх міститься від 20 до 50. Хлоропласт має дві мембранні оболонки — внутрішню і зовнішню мембрани. Між ними знаходиться міжмембранний простір. Рідина у хлоропласті - строма.  Декілька шарів тілакоїдів разом називаються граною. Реакція фотосинтезу протікає на тилакоїдній мембрані, а темнові реакції – у матриксі хлоропласта. Хімічний склад: 50% - білки, 25% - ліпіди, 10-15% - пігменти (хлорофіл a,b),

3% - нуклеїнових кислот. Хлоропласти в клітині рухаються, для них характерний фототаксис. Хлоропласти володіють певною автономією в системі клітини.

Хромопласти. Хромопласти відрізняються від інших пластид своєрідною формою (дисковидною, зубчастою, серповидною, трикутною та ін.) і забарвленням (помаранчеві, жовті, червоні). Хромопласти позбавлені хлорофілу і тому не здатні до фотосинтезу. Хромопласти є присутніми в клітинах пелюсток багатьох рослин (жовтців, калюжниці, нарцисів, кульбаб та ін.), зрілих плодів (томати, горобина, конвалія, шипшина) і коренеплодів (морква, буряк), а також листя в осінню пору. Яскравий колір цих органів обумовлений різними пігментами, що відносяться до групи каротиноїдів(каротин, ксантофіли), які зосереджені в хромопластах. Внутрішня мембранна структура їх слабо виражена.