Інформація щодо проблем віл/снід в україні

Станом на 1 березня 2005 року в Україні офіційно зареєстровано 76875 ВІЛ-інфікованих громадян України і 314 іноземців. Серед ВІЛ-інфікованих громадян України 8894 дітей, серед яких 8740 – народжені ВІЛ-інфікованими матерями. У 2839 дітей діагноз "ВІЛ-інфекція" знятий. Інші знаходяться під наглядом лікаря, у частини з них діагноз підтверджений. 9065 дорослих та 329 дітей захворіли на СНІД, 5504 дорослих та 156 дітей померли від СНІДу. Якщо у 2003 році було зареєстровано 10009 випадків ВІЛ-інфекції, то у 2004 році на 2 тисячі більше – 12491. Має значення те, що кількість наркоманів, серед тих, у кого зареєстровано ВІЛ, поступово зменшується. Наприклад, якщо у 2002 році вони становили 62,18%, то у 2004 – 56,66%. За такої ситуації актуальними залишаються питання профілактично-просвітницьких заходів та лікування хворих на СНІД.

Не меншої уваги потребує й реалізація прав людей, що живуть з ВІЛ. Згідно з дослідженням "Доступність послуг та права людей, які живуть з ВІЛ в Україні", що було реалізовано всеукраїнською мережею ЛЖВ та Міжнародним Альянсом з ВІЛ/СНІД в Україні, опитані мало ознайомлені зі змістом Закону України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту та соціальний захист населення", наприклад лише 7,3% з 686 опитаних заявили, що вони добре знають всі або майже всі положення цього Закону. В свою чергу, пільгами користується незначна частина респондентів. За даними дослідження, найбільше користуються пільгою щодо права безкоштовного отримання ліків – 22,3%, користувалися в минулому – 11%. В той же час, не знають про відповідні безкоштовні пільги більше третини респондентів – 36,6%, недоступна ця пільга – для 23,4% від загальної кількості респондентів.

Не менш складною проблемою є й ставлення суспільства до людей, що живуть з ВІЛ. За даними вищезгаданого дослідження ВІЛ-позитивні не схильні повідомляти про свій статус, при цьому ставлення українського суспільства більшість опитаних (майже 60%) оцінюють як негативне. За отриманими даними, жодне з кіл оточення ВІЛ-позитивної людини незалежно від близькості зв’язків, не є абсолютно толерантним. Відповідну ситуацію мають вирішити довгострокові інформаційно-просвітницькі програми з різними категоріями українських громадян. Адже з часом, подібна проблема, як демонструє статистика та дані досліджень, буде актуалізуватися. Також на неабияку увагу сьогодні заслуговує не лише профілактика та лікування, але й питання, пов’язані з економічними загрозами, які може зумовити збільшення кількості хворих та інфікованих. Відповідні питання обговорюються і вирішуються в усьому світі і, зокрема, для деяких африканських країн вони вже стали серйозною проблемою, що оцінюється як економічний ризик для потенційних інвесторів.

За даними дослідження "Соціально-економічний прогноз наслідків епідемії ВІЛ/СНІД в Україні", яке було презентовано 29 квітня 2005 року і здійснено за участі членів Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з проблем ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та наркоманії, Міністерства охорони здоров`я України, Світового банку, Об`єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС), Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД, було розглянуто два сценарії розвитку епідемії - оптимістичний і песимістичний. Відповідні сценарії відрізняє: динаміка поширення ВІЛ, профілактика передачі від матері до дитини тощо, швидкість переходу до СНІДу з моменту інфікування ВІЛ, а також рівень доступності антиретровірусної терапії для тих, хто її потребуватиме.

Отже, за матеріалами дослідження, яке базується на офіційних даних, епідемія продовжується з тенденцією до подальшого зростання в усіх регіонах України, але ВІЛ-інфекція розповсюджена по країні нерівномірно. За сумною офіційною статистикою найураженішими є економічно розвинені промислові області: Дніпропетровська (захворюваність у 2004 році на 100 тис. населення – 59,8), Одеська (58,9), Миколаївська (57,5) і Донецька (52,9). Відповідно до песимістичного сценарію, загальні щорічні витрати на лікування СНІДу можуть досягти у 2014 році 630 млн. грн. За цим же сценарієм "ВІЛ/СНІД справлятиме відчутний негативний вплив і на баланс державного бюджету: зменшаться податкові надходження і зростатимуть соціальні видатки". Щоб запобігти реалізації зазначених сценаріїв, констатується у дослідженні, потрібно реалізовувати консолідовані кроки на "засадах міжсекторального підходу, спільними зусиллями держави, громадськості та приватного сектора. Часу обмаль, діяти слід негайно".

Додаток 3.4