- •Витяг із Меморандуму про взаєморозуміння та співпрацю між Міністерством освіти і науки України та Міжнародним Альянсом з віл/снід (Великобританія)
- •Віл/снід: із року в рік
- •Інформація щодо проблем віл/снід в україні
- •Психологічний стан віл-позитивної людини
- •СніДофобія
- •Що відбувається при зараженні віл-інфекцією?
- •Як довго живе вірус поза організмом людини?
- •Про симптоми
- •Діагностика віл-інфекції
- •Шляхи інфікування віл
- •Ризик інфікування віл і вразливі групи
- •XIV міжнародна конференція по сніду
- •Законодавство україни про снід
- •Основні законодавчі та нормативно-правові документи з питань профілактики віл/сніДу в Україні
- •Права та обов’язки віл-інфікованих Закон України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (снід) та соціальний захист населення”
- •Кримінальний кодекс України від 01.09.01 року
- •Мета та основні завдання
- •Здійснення заходів, спрямованих на зміну ризикованої щодо віл-інфікування поведінки різних груп населення, особливо молоді у віці 15-24 років
- •Зниження рівня поширення віл-інфекції серед уразливих груп населення
- •Виключення можливості передачі віл-інфекції через донорську кров та її компоненти, а також під час надання медичної допомоги у лікувально-профілактичних закладах
- •Зниження рівня передачі віл-інфекції від матері до дитини
- •Забезпечення доступу до діагностики, лікування, догляду та підтримки віл-інфікованих і хворих на снід
- •Проведення наукових досліджень з питань вивчення особливостей розвитку і можливих наслідків
- •Профілактики, діагностики і лікування
- •Забезпечення високого рівня контролю, координації та оцінки ефективності здійснення заходів щодо боротьби з віл-інфекцією/сніДом
- •Очікувані результати
- •Мета та основні завдання
- •Строки виконання
- •Фінансове забезпечення
- •Очікувані результати
- •Заходи з виконання Програми
- •Інформаційно-просвітницька робота
- •Міжгалузеве співробітництво у боротьбі зі сніДом
- •Положення про Національну координаційну раду з питань запобігання поширенню віл-інфекції/сніДу
- •Посадовий склад Національної координаційної ради з питань запобігання поширенню віл-інфекції/сніДу
- •Презентація “люди та віл” для викладачів і студентів педагогічних внз
- •Перше знайомство
- •Від перших випадків до світової пандемії
- •Стадії розвитку епідемії
- •Віл/снід в Україні
- •Шляхи зараження віл:
- •Будова віл
- •Процеси життєдіяльності віл
- •Мінливість віл
- •Походження віл
- •Факти щодо походження віл
- •Гіпотези щодо походження віл-1
- •Коли з’явився віл
- •Взаємозв’язок віл і снід
- •Динаміка змін ставлення суспільства до епідемії віл/снід
- •Глобальні цілі світової спільноти щодо епідемії віл/снід
- •Законодавство України про снід
- •Шляхи зараження віл
- •Діагностика віл
- •Зняття віл-позитивного статусу
- •Симптоми віл
- •СніДофобія
- •Дискримінація і стигматизація людей, що живуть з віл в Україні
- •Лікування віл/снід
- •Замісна терапія для наркозалежних
- •Лікування віл/снід (продовження)
- •Профілактика віл-інфекції
- •Ефективність програм з профілактики віл/сніДу
- •Віл за шкільною партою
- •Роль сім’ї у профілактиці віл
- •Робота з формування здорового способу життя та попередження інфікування віл у вищих навчальних закладах
- •Особливості підготовки майбутнього вчителя
Віл за шкільною партою
Одна з головних проблем епідемії СНІДу – відчутна недостатність знань про ВІЛ серед населення, особливо серед найвразливішої групи, тобто молоді. У той же час існує надійний спосіб забезпечити дітей та підлітків необхідною інформацією – це шкільні заняття. Такий підхід до профілактики, безумовно, найефективніший і найдешевший для держави. Однак він потребує певного навчально-методичного забезпечення і підготовлених для такої діяльності вчителів.
Чому важливо говорити про ВІЛ у школі?
Більшість дітей і підлітків не наважуються обговорювати проблему ВІЛ ні вдома, ні з друзями. Друзі не володіють достатньою інформацією, а розмовляти з батьками незручно, та й батьки, у свою чергу, відчувають незручність і брак знань, що не сприяє спілкуванню. Врешті дітям і підліткам важко отримати достовірну інформацію про ризиковану поведінку, що може призвести до інфікування ВІЛ.
У багатьох країнах клініки по плануванню сім'ї проводять роз’яснювальну роботу лише з заміжніми жінками або подружжями. Крім того, молоді люди неохоче обговорюють питання, пов’язані з сексуальним життям з медичним персоналом через сором'язливість та невпевненість у конфіденційності розмови. Однак більшість молодих людей вчиться у школі, і саме школа виявляється тим місцем, де ці проблеми можна обговорити. Перевага школи полягає в тому, що в учнів є навчальні плани, програми, вчителі і однокласники. Школа може надавати їм не лише інформацію, але й формувати певні навички і в цілому захищену поведінку.
В Україні з 1994 року до навчальних планів загальноосвітньої школи були включені предмети, що стосуються проблем здоров'я. Серед питань, що розглядалися на уроках валеології, потім, безпеки життєдіяльності, а тепер вивчаються на уроках основ здоров'я певне місце відведене формуванню захищеної поведінки і профілактиці інфікування ВІЛ.
Однак існуюча організація уроків з проблематики ВІЛ/СНІДу має ряд недоліків:
інформація про ВІЛ здебільшого надається в контексті медичних і біологічних фактів поза реальними життєвими ситуаціями, в яких підлітки можуть уявити себе;
вчителі, незалежно від віку учнів, традиційно пропонують лише один варіант сексуальної поведінки – утримання;
школи не мають відповідних інформаційних матеріалів, адаптованих для різних вікових груп учнів;
практично немає вчителів, готових до організації занять за такими темами і до використання сучасних методів активізації пізнавальної діяльності учнів. Необхідно прискорити процес підготовки вчителів за спеціальністю “валеологія”;
школа не надає учням відомості про служби, пов'язані з ВІЛ/СНІДом, де вони можуть одержати додаткову інформацію (телефони довіри, кабінети тестування, клініки для лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом).
Рекомендації щодо організації занять з профілактики ВІЛ/СНІДу:
встановити, які особливості поведінки школярів пов'язані з ризиком передачі ВІЛ. Наприклад, можна визначити, який середній вік першого сексуального контакту, яка сексуальна поведінка характерна для підлітків, наскільки поширене вживання наркотиків і алкоголю. Така робота починається з опитування, при якому учням гарантується конфіденційність, що, в свою чергу, зумовлює чесність відповідей;
результати цих опитувань слід взяти за основу навчально-методичних розробок. Моніторинг, проведений у конкретному регіоні і навіть школі, дозволить уточнити зміст програм і привести їх у відповідність до регіональних потреб;
всебічне ознайомлення вчителів з проблематикою ВІЛ/СНІДу дозволить їм визначити основні цілі профілактичної роботи в цьому напрямку;
шкільні бібліотеки необхідно забезпечити в достатній кількості відповідними інформаційними матеріалами (наприклад, книгою “Люди і ВІЛ”) і постійно передплачувати періодичну літературу з даної проблематики;
розробити (замовити) посібники з організації роботи, спрямованої на формування захищеної поведінки і зниження ризику інфікування ВІЛ;
впроваджувати в практичну роботу вчителів основ здоров'я нові активні методи навчання, у тому числі і тематичні тренінги. Для цього необхідно передбачати в шкільному розкладі спарені уроки з основ здоров’я.
Ефективна навчальна програма, спрямована на формування основ здорового способу життя і профілактику ВІЛ/СНІДу, повинна відповідати наступним вимогам:
забезпечувати розвиток життєвих навичок, у тому числі утримання від сексу і знання основ безпечної сексуальної поведінки;
забезпечувати обговорення можливих наслідків незахищених сексуальних контактів і способів їх уникнення;
роз’яснювати і наголошувати на існуванні зв’язку між розповсюдженням ВІЛ і вживанням ін’єкційних наркотиків;
надавати можливість "приміряти" ризик передачі ВІЛ до свого життя за допомогою рольових ігор і дискусій;
давати пояснення, коли треба звертатися за допомогою і підтримкою до однолітків, шкільного персоналу та інших служб;
зміцнювати цінності і норми, що сприяють безпечній поведінці та допомагають протистояти негативному тиску.
Профілактична робота з формування основ здорового способу життя і профілактики девіантної поведінки повинна починатися в молодших класах і здійснюватись неперервно до закінчення школи.
Додаток 3.25