Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Додаток 3.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
21.11.2019
Размер:
160.17 Кб
Скачать

Перше знайомство

Перші відомості про збудника нової хвороби, пов’язаної з тяжкими розладами імунної системи людини, з’явилися у травні 1983 року. Фахівці лабораторії Люка Монтаньє з Інституту Пастера у Парижі та Роберта Галло з Національного інституту раку в Бетесдє (США) описали один і той же вірус, що викликає синдром набутого імунодефіциту (СНІД).

Вірус, що викликає СНІД, у 1986 році було вирішено називати вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).

(Ніколи відкриття вірусу не викликало такого широкого суспільного резонансу. По-перше, це породило міф про особливо небезпечну інфекційну хворобу, яка отримала побутову назву “Чума ХХ століття”, і викликало швидке формування певних стереотипів по відношенню до ВІЛ-інфікованих. По-друге, - зумовило надзвичайно велике фінансування наукових розробок з проблематики ВІЛ. Внаслідок цього нам сьогодні відомо про цей вірус значно більше, ніж про інших збудників хвороб.

Та, незважаючи на активні дослідження, СНІД і сьогодні залишається хворобою, що неодмінно призводить до смерті хворого.)

Від перших випадків до світової пандемії

За період з 1983 р. до цього часу у світі інфіковано різними шляхами понад 60 млн людей.

Понад 20 млн з них померло, залишивши понад 14 млн дітей-сиріт, частина з яких також ВІЛ-позитивні, або хворі на СНІД.

Кількість дітей, які живуть з ВІЛ/СНІД перевищує 2,5 млн.

Кожного дня інфікується приблизно 6 тисяч молодих людей віком від 15 до 24 років.

За прогнозами фахівців до 2020 року в 45 країнах світу, які найбільш уражені епідемією, від СНІДу передчасно загине майже 70 млн людей.

Стадії розвитку епідемії

  1. Початкова стадія хвороба реєструється в основному серед людей з високим рівнем ризику інфікування.

  2. Концентрована або локалізована стадія – розповсюдження ВІЛ серед груп населення з високим рівнем ризику інфікування.

  3. Генералізована стадія – ВІЛ-інфекція укорінюється серед усіх прошарків населення і основним шляхом її передачі стає статевий.

Віл/снід в Україні

У 1987 році було вперше виявлено 6 українців та 70 іноземців, інфікованих ВІЛ.

До 1994 року було зареєстровано 183 ВІЛ-інфікованих.

У 1994 році серед інфікованих ВІЛ вперше були виявлені споживачі ін’єкційних наркотиків (СІН).

До середини 2005 року діагноз "ВІЛ-інфекція" підтверджено майже у 77 тис українців.

Майже 9 тис ВІЛ-інфікованих - діти, 98% з них народжені ВІЛ-інфікова­ними матерями.

Понад 5,5 тис людей уже померли від СНІД, серед них - 156 дітей.

Щомісяця в Україні реєструється 800-900 нових випадків інфікування ВІЛ.

За прогнозами кількість ВІЛ-інфікованих в Україні до 2010 року може становити понад 500 тис осіб.

Шляхи зараження віл:

1. Статевий.

2. Перинатальний

(від матері до дитини).

3. Ін’єкційне споживання наркотиків.

4. Інші.

у світі – світлим

в Україні – темним

Переважання статевого шляху інфікування свідчить про генералізовану стадію розвитку епідемії ВІЛ/СНІД у більшості країн світу.

Співвідношення шляхів зараження ВІЛ в Україні вказує на концентровану стадію розвитку епідемії.

Якщо за кумулятивним показником з 1987 року на початок 2004 року кількість ВІЛ-інфікованих споживачів ін’єкційних наркотиків становила 77,2%, то у лютому 2005 року цей показник знизився до 69,2%. А серед вперше зареєстрованих у 2005 році випадків інфікування ВІЛ - СІН становлять лише 55-56%.

Зменшення відсотку СІН серед ВІЛ-інфікованих та зростання кількості випадків зараження статевим шляхом вказує на перехід до генералізованої стадії розвитку епідемії в Україні.