Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
pavluk_podatkov_menedzh_2011.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
21.11.2019
Размер:
5.56 Mб
Скачать

Приклад 1

Підприємство у звітному періоді 2011 року перерахувало до бюджету податок на прибуток підприємств в сумі 48875 грн. Визначте правомірність нарахування та сплати суми податку якщо виручка від реалізації продукції у звітному періоді склала 630 тис грн. (з ПДВ). Виплачена заробітня плата в сумі 100  тис. грн., виплачено постачальникам за придбані матеріали і сировину в сумі 240 тис. грн.. (з ПДВ). На балансі підприємства є будівля балансова вартість якої склала 1 млн.грн., мінімальній строк її використання 20 років.

Рішення:

Об’єктом оподаткування є прибуток який визначається шляхом зменшення суми отриманих доходів на собівартість та інші витрати, без ПДВ.

  1. Вилучаємо ПДВ з виручки і визначаємо суму доходу:

  1. Сума доходу складе:

  1. Визначаємо суму витрат за матеріали без ПДВ:

  1. Розраховуємо амортизаційні відрахуваня за квартал:

5. Загальна кількість витрат складе:

6. Сума оподаткованого прибутку складе:

7. Сума податку на прибуток:

в в

Тема 14

СВІТОВИЙ ДОСВІД ПОДАТКОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

В ЕКОНОМІЧНО-РОЗВИНУТИХ КРАЇНАХ

14.1. Основні риси сучасних податкових систем

розвинутих країн

1. Важливою характеристикою сучасних податкових систем розвину-тих країн є їхня структура, дослідження якої почнемо з аналізу співвід-ношення прямих та непрямих податків. Так, у США, Японії, Канаді, Анг-лії переважають прямі податки, у Франції – непрямі, 56,6%; Німеччина, Італія мають урівноважену структуру податків (частка непрямих подат-ків в Німеччині – 45,2%, в Італії – 48,9%).

Еволюція структури податкових систем розвинутих країн свідчить про закономірну залежність співвідношення прямих і непрямих податків від таких чинників: життєвого рівня переважної частини населення, дос-коналості механізму стягнення податків, його здатності звести до міні-муму ухилення від оподаткування; рівня податкової культури, розв’язан-ня найгостріших соціальних проблем; традиції оподаткування.

Переважання на початку і в середині ХХ ст. непрямих податків зумовлене низьким рівнем доходів більшості населення, що об’єктивно обмежувало масштаби прямих податкових надходжень, а також віднос-но простого збирання непрямих податків, адже форма прямого оподат-кування потребує складного механізму обліку платників, об’єкта оподат-кування, механізму стягнення податків.

Очевидним є зв’язок між співвідношенням прямих та непрямих по-датків і рівнем податкової культури, яка впливає на ефективність зби-рання податків, масштаби ухилення від сплати, разом з іншими чинни-ками створює сприятливі умови для підвищення ролі прямих податків. Пояснюється це тим, що надходження від основних видів прямих подат-ків – податків на прибуток, та особистого прибуткового податку – зале-жать від правильності декларування доходів, а остання – як від рівня оподаткування, так і від податкової культури.

Зміна співвідношення між прямими і непрямими податками на ко-ристь перших стала також наслідком зростання орієнтованості західних суспільств на соціальний компроміс, що зумовило підпорядкування по-даткових систем принципу соціальної справедливості. Реалізація цього принципу потребує встановлення оптимальної структури податкової системи. Адже, прямі податки, що ставлять рівень оподаткування в пря-му залежність від рівня доходів вважаються справедливими, ніж непря-мі, оскільки вони не тільки не залежать від розміру доходів, а й мають регресивний характер.

Значні масштаби непрямого оподаткування у Франції, Італії, Німеч-чині зумовлені особливостями соціально-економічної політики урядів цих країн, спрямованої на стимулювання за допомогою податків від гос-подарської діяльності, що потребує застосування широкого спектра по-даткових пільг для корпорацій. З другого боку, соціально-економічна по-літика цих країн спрямована на розв’язання найважливіших соціальних проблем.

Значна роль непрямих податків у багатьох західних країнах виклика-на їхньою високою фіскальною ефективністю і використанням цих по-датків для збалансування місцевих бюджетів (зокрема в Німеччині).

2. Наступним важливим аспектом структури податкових систем роз-винутих країн є структура прямих податків, яка характеризується залеж-ністю співвідношення між податком на прибуток корпорацій і особистим прибутковим податком від структури національного доходу. В країнах з розвинутою економікою частка особистого прибуткового податку значно вища, податок на прибуток корпорацій не має великого фіскального значення. Його питома вага у податкових надходженнях порівняно низька. От тільки в Японії податки на прибуток становлять 21,5% і від-різняються від частки особистого прибуткового податку лише на 5,3%.

3. Структура непрямих податків розвинутих країн характеризується закономірним зменшенням питомої ваги специфічних і збільшенням пи-томої ваги універсальних акцизів. Так, середня частка специфічних ак-цизів у сукупних податкових надходженнях країн ОЕСР скоротилася з 20,2% у 1965 році до 12,4% у 1990 році, а по універсальних акцизах зросла з 13,5% до 15,6%. Це сталося внаслідок політики ЄЕС, спрямо-ваної на поширення використання універсального акцизу у формі ПДВ.

Розглянемо досвід податкового регулювання у США, оскільки там податкова політика як інструмент антициклічного регулювання викорис-товується з кінця 30-х років нашого століття.

Процес розвитку податкового регулювання в США пройшов чотири етапи. Перший етап (1946 – початок 60-х років) характеризувався пану-ванням пасивної стратегії регулювання, коли дія вбудованих стабіліза-торів лише доповнювалася діями уряду в напрямку зміни політики дохо-дів і видатків бюджету з метою впливу на сукупний попит. У 1949 році відбувається падіння промислового виробництва і водночас зростають видатки уряду більш ніж на 18%. Циклічне піднесення з кінця 1949 до середини 1953 року супроводжувалося спробами зберегти приблизний баланс бюджету з метою недопущення значної інфляції і збільшення державного боргу.

Другий етап “бюджетного активізму” (початок 60-х – середина 70-х років) характеризувався значним збільшенням державних видатків, передусім за рахунок військових статей бюджету. Другим кроком було введення в 1962 році нових правил регулювання амортизаційних спи-сань, а також 7-% інвестиційного податкового кредиту, що дало змогу корпораціям економити значні кошти для виробничих інвестицій. Прово-диться податкова реформа, яка передбачала поетапне скорочення осо-бистих прибуткових податків і знижувався на 10% рівень оподаткування корпорацій. Це привело до зростання ВНП і скорочення безробіття.

Третій етап почався на початку 80-х років із приходом до влади Р. Рейгана. У цей період спостерігається скорочення податкових ставок на 23%, вживаються заходи щодо скорочення оподаткування заощад-жень і різних доходів, значні податкові пільги отримують корпорації, збільшуються інвестиційні податкові знижки, знижувалися податки на корпорації з низьким рівнем доходів, скорочення бюджетних видатків, основна частина яких припадала на соціальні програми. Це була подат-кова реформа 1981 року і після цього намітилася тенденція до еконо-мічного росту у 1983, 1984, 1985 роках. Подальше вдосконалення по-даткової системи продовжується у 1986 році. Були визначені три нап-рямки реформування: спрощення системи оподаткування, упорядкуван-ня системи податкових пільг, підняття ступеня справедливості податко-вої системи. За результатами цієї реформи податкове навантаження певною мірою зміщується від громадян до корпорацій. за період ре-форм встановилася чітка тенденція до зниження рівня інфляції, зрос-тання реального ВВП відбувалося нормальними темпами (в середньо-му за рік – 3,5%), спостерігалася певна тенденція до зниження безробіт-тя. Це супроводжувалося проблемами: зростаючий дефіцит бюджету (1983 рік – 20 млрд. дол.) і від’ємне сальдо поточного рахунку платіжно-го балансу.

Четвертий етап починається в 90-ті роки. Для якого характерна ін-теграція кейнсіанських і неоліберальних рецептів впливу на економічну кон’юнктуру. Нові підходи до податкової політики проявилися у діяль-ності адміністрації Б. Клінтона. Було прийнято закон про врегулювання бюджету, який містив пакет заходів, що збільшували податки і зменшу-вали видатки з метою скорочення дефіциту на 500 млрд. дол. за 5 ро-ків. Це закон 1990 року. Це уповільнило зростання дефіцитів, але вони залишилися досить високими. Тому у 1993 році ухвалено новий закон про зменшення дефіциту бюджету, який передбачав збільшити подат-кові надходження на 250 млрд. дол. і зменшити на таку ж суму феде-ральні видатки за рахунок збільшення максимальної граничної податко-вої ставки для особистого прибуткового податку з 31% до 39,6%; підви-щення граничної податкової ставки на прибуток корпорацій з 34% до 39,6%; підвищення федерального акцизного збору з бензину від 14,1 цента за галон до 18,4 цента тобто зростання бюджетного дефіци-ту спричиняє підвищення граничних ставок оподаткування, незважаючи на крайню непопулярність цього заходу.

Аналіз принципів проведення податкових реформ у розвинутих краї-нах дає змогу сформулювати певні висновки, які є важливими для пост-соціалістичних країн.

1. Успішними бувають тільки ті податкові реформи, які передбача-ють зміни в системі оподаткування, що відповідають умовам і потребам соціально-економічного розвитку країни.

2. Результативність податкової реформи залежить від того, в якій фазі економічного циклу вона проводиться. Найкращою є фаза еконо-мічного піднесення.

3. Реакція економічних суб’єктів на зниження рівня податків не є швидкою і однозначною.

4. Вплив податкових реформ на економічне зростання проявляється в довгостроковій перспективі. У короткостроковому періоді, особливо в країнах із високим рівнем державного втручання в економіку можливі негативні ефекти скорочення податків внаслідок зменшення надход-жень до бюджету й ускладнення фінансування державних видатків або зростання бюджетного дефіциту.

5. Вплив податкової політики на соціально-економічні процеси.

6. Засоби стимулюючої податкової політики мають суперечливий вплив на економічний розвиток. З одного боку, вони активізують інвес-тиційні процеси, структурні зміни, прогресивні соціальні явища. З друго-го боку, вони впливають на умови конкуренції, відкривають додаткові можливості для зловживань, ухилення від сплати податків. Найприйнят-нішими є інвестиційні та соціальні податкові пільги.

7. Висота податкових ставок – явище відносне. Ті самі податки в од-них країнах вважаються високими і викликають протест, в інших – нор-мальними і сприймаються спокійно. Розмір податкової ставки залежить від загального добробуту в країні; традицій оподаткування; ступеня рів-номірності розподілу податкового тягаря; характеру використання по-даткових надходжень.

8. Зниження рівня податкового тягаря не може бути самоціллю. Во-но має сенс тільки тоді, коли ґрунтується на такому зниженні державних видатків, яке позитивно впливає на соціально-економічні процеси, не стримує розв’язання стратегічно важливих завдань, яких не в змозі роз-в’язати ринок і мусить брати на себе держава.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]