Ремесла давнього Станіслава

Станіслав з перших років свого існування став важливим ремісничим осередком. Ремісники – ковалі, бондарі, ткачі, стельмахи – ще до заснування міста жили у Заболотті, на території якого локалізувалося місто. З виникненням міста розвинулися інші види ремесел: шевське, кравецьке, різницьке, кушнірське, слюсарське, римарське, котлярське, пушкарське. Поступово організовувалися ремісничі цехи, яких згодом налічувалося близько 20. Така інтенсивність виникнення цехів пояснюється не лише “міським добробутом”, а й розвитком продуктивних сил, поглибленням суспільного поділу праці.

За сигналами ратушевого дзвону у Станіславі в XVII-XVIII століттях починався відомий у всьому прикарпатському краї ярмарок. Торги, ярмарки і взагалі торгівля набирали широкого розмаху. Цьому сприяло і те, що місто було розташоване на вигідних торговельних шляхах. Крім того, місто втягувалося у сферу обміну з передмістям і приміськими селами. Навколо ратуші розміщувалися за профілями ремесла – ларки, крамниці і склади. У переписі Станіслава 1720 року згадано 27 крамниць і склепів під ратушею.

Особливо оживало місто з проведенням трьох річних ярмарків. Тут збувалася реміснича продукція. На станіславських ярмарках, крім місцевих торговців, постійно бували купці з Молдавії, Польщі, Угорщини і з великих міст України. Станіславські купці, переважно вірмени, спеціалізувалися на відгодівлі великої рогатої худоби та коней, яких збували у Молдавії, Бесарабії, Гданську, Вроцлаві і Баварії. З південних слов’янських країн вірмени привозили в’ялену рибу – білугу, у Вроцлаві закуповували вироби із золота й срібла та перли.

Міська ратуша на площі Ринок

Ратуша як будинок для самоврядування міської влади за традицією європейських середньовічних міст завжди будувалася у центрі квадратної площі і мала назву „Ринок”. Тут відбувалися щоденні торги продуктовими товарами, які доставляли люди з навколишніх сіл.

У 1675 році в історично-географічному центрі міста Станіслава замість дерев’яного спостережного пункту було збудовано тимчасове приміщення першої ратуші, вежа якої постійно використовувалася як військово-пожежний спостережний пункт міста. Уже в той час усі військові споруди і ратуша були з’єднані між собою системою підземних пререходів і запасних виходів, які у зруйнованому вигляді збереглися до наших часів.

Дерев’яне приміщення цієї ратуші простояло заледве 20 років, бо у 1699 році було завершено будівництво другої ратуші, яка довше прослужила місту. Від цього часу у ній засідав магістрат, відбувалися суди і приймалися найважливіші рішення.

У 1871 році на місці ратуші, яка була знищена пожежею у вересні 1868 року, збудовану нову будівлю, де на п’ятому поверсі було встановлено годинник, а на даху вежі у 1825 році – австрійський орел.

Під час Першої світової війни, з восьмого лютого по дев’ятнадцяте лютого 1915 року, тривали важкі бої за Станіслав, у ході яких найбільше потерпіла центральна частина міста, зокрема ущент була зруйнована ратуша, що використовувалася тоді як артилерійський спостережний пункт.

У 1928 році розпочалося будівництво четвертої за рахунком ратуші на місці зруйнованої у роки війни. Зводилася сучасна ратуша з використанням залізобетону за проектом інженера Треля і набула рис польського військового ордену „Віртуті мілітарі”. Будівництво ратуші закінчилося у 1932 році. З 1959 року тут розмістилася експозиція Обласного краєзнавчого музею.