Інтеграція України в Європу

Довгострокова мета зовнішньої політики України – це вступ до ЄС. У середньостроковому плані Україна прагне до створення зони вільної торгівлі і набуття асоційованого членства в ЄС. Основним інструментом, що регулює відносини ЄС з Україною, є угода про партнерство і співробітництво. Україна першою з країн СНД підписала такий документ. Угода спрямована на розширення торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва.

Для України європейська інтеграція – це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, підвищення конкурентної спроможності товарів, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС. До того ж, Україна не має капіталу для модернізації діючих та створення нових підприємств. А без модернізації навряд чи можна вийти на рівень стійкого економічного розвитку та подолати відставання від економічно розвинутих країн.

Основними політичними вигодами європейської інтеграції є зміцнення стабільності демократичної політичної системи, поглиблення культури демократії і повага до прав людини. Європейська інтеграція означає також зміцнення національної безпеки та безпеки громадян.

Соціальні вигоди інтеграції полягають у підвищенні рівня життя і добробуту, наближенні до європейських стандартів освіти, охорони здоров’я, екології, у вільному русі праці.

У культурно-цивілізаційному аспекті європейська інтеграція – це входження до єдиної сім’ї європейських народів, європейських політичних і культурних традицій. Отже, європейська інтеграція стає ключовою ланкою переходу до відкритого демократичного суспільства.

Європейське тяжіння України не означає згортання політичних й економічних зв’язків в інших напрямках. Наближаючись до Європи, Україна чіткіше оцінює свої традиційні зв’язки і прагнення ефективніше їх використовувати з державами-учасницями СНД.

Валютний ринок

Сучасний валютний ринок – це розгалужена система механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць та іноземних валют з метою використання їх для обслуговування міжнародних платежів.

Особливо суттєвим функціональним призначенням валютного ринку є забезпечення реальної свободи вибору і дій власника валюти. Виходячи з цього, ступінь зрілості валютного ринку визначається не тільки масштабами валютних операцій, а і його здатністю повною мірою реалізувати саме цю функцію.

Важливо враховувати і те, що свобода вибору суб’єктів ринку пов’язана з їхнім прагненням отримати для себе у процесі здійснення валютних операцій певні матеріальні вигоди. Ніхто не звертається до валютного ринку заради споглядального інтересу. Мотивацією тут є матеріальний інтерес, економічна потреба.

Валютному ринку властиві атрибути, що характерні будь-якому ринку. По-перше, валютний ринок виступає завжди як конкурентний ринок. Конкуренція є інструментом одержання доходу. Суб’єкти ринку конкурують між собою з приводу одержання якнайбільшого доходу. По-друге, будь-які обмінні операції на валютному ринку внутрішньо утримують в собі елементи валютного ризику. Валютний ризик органічно пов’язаний з конкуренцією, з дією стихійних сил, з елементами невизначеності економічної кон’юнктури, нарешті, з обов’язковою присутністю суб’єктивних начал у поведінці контрагентів, які не завжди з достатньою вірогідністю можна прогнозувати.

Отже, важливим атрибутом валютного ринку є запровадження функціональних елементів його регулювання. Уся система міжнародних валютних операцій, союзів й угод, що діють на міждержавних та регіональних засадах, є відповідними атрибутами регулювання валютно-ринкової діяльності.