3. Мистецтво виголошування лекцій

Лекція – це вид ораторського мистецтва, що несе слухачам певну суму знань, забезпечує живий процес спілкування між промовцем і слухачами.

Виділяють такі етапи спілкування з аудиторією: докомунікативний (формування методологічних принципів діяльності лектора, визначення позицій, добір і оцінювання матеріалу, що стане основою лекції); передкомунікативний (підготовка виступу з певної теми, визначення стратегії майбутнього виступу та його основної ідеї, вирішення питань щодо створення й оформлення майбутньої лекції, відпрацювання змісту лекції та прийомів його передавання); комунікативний (творча праця лектора в аудиторії з метою вирішення основного завдання); посткомунікативний (визначення результативності виступу лектора перед аудиторією для усунення помилок, врахування запитів людей).

Найважливішим у проведенні лекції є комунікативний процес, який складається зі вступної частини, основної і заключної. У вступній частині слід переконливо, дохідливо і цікаво пояснити актуальність теми та необхідність її вивчення. Знайшовши потрібні для виступу слова і зацікавивши аудиторію, дуже важливо утримати протягом усієї лекції викликаний інтерес і довір’я. В основній частині важливим є виклад стрижневого питання, послідовне й логічне розкриття його, увиразнення причиново-наслідкових зв’язків. Не менш важлива ясність думки й послідовність викладу при переході від однієї смислової частини до іншої, чітке оформлення зачину й кінцівки кожної частини. У процесі читання лекції і в кінці виступу лектор має оцінити те, про що говорить, стисло й аргументовано висловити своє ставлення до теми.

Для того, щоб проведення лекції дало позитивний результат, промовець повинен уміти орієнтуватися в умовах спілкування, визначити цілі й мотиви аудиторії, з’ясувати її специфіку, знати час і місце проведення зустрічі, встановити мотив, який переважає у спілкуванні з аудиторією, цілеспрямовано викладати матеріал.

Отже, виголошування лекції, що реалізується говорінням промовця та слуханням аудиторії, передбачає активну мисленнєву діяльність людей, концентрацію і спрямованість їхньої уваги, інтерес до процесу прийняття та обробки інформації.

Рекомендована література

Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990.

Ботвина Н.В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділов. комунікації. – К., 2002.

Коваль А.П. Ділове спілкування. – К., 1992. – С.

Корніяка О. М. Мистецтво гречності: Чи вміємо ми себе поводити? – К., 1995.

Культура української мови / За ред. В.М.Русанівського. – К., 1990.

Палеха Ю.І. Ділова етика. – К., 2000.

Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. – Львів, 2001.

Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика спілкування. – К., 2002.

Шеломенцев В.М. Етикет і сучасна культура спілкування. – К., 2003.

Завдання

Обговорити питання:

Яка роль бесіди у нашому житті? Які функції виконують індивідуальні бесіди у міжособистісному спілкуванні? У чому полягає відмінність між глибинно-особистісною та діловою бесідами? Чому іноді бесіди закінчуються, ледве розпочавшись? Як встановити контакт зі співрозмовником? Як під час бесіди утримати ініціативу в своїх руках? Як потрібно приймати спільне рішення? Яких правил службового етикету необхідно дотримуватися під час ділової бесіди?

Розглянути питання:

Якими особливостями характеризується лекція як прилюдний виступ? Чим спілкування в аудиторії відрізняється від інших його форм? Яку роль відіграє контакт у спілкуванні лектора з аудиторією? Що є моральною основою спілкування в аудиторії? Що повинен знати промовець для забезпення ефективного спілкування в аудиторії і досягнення поставленої мети? У чому полягає ораторське мистецтво лектора? Які особливості має суперечка в аудиторії?

3. Продумати заздалегідь і провести групову або індивідуальну бесіду.

Приклад індивідуальної бесіди