Історія хутрофірми “Тисмениця”

Хутрофірма “Тисмениця” – одне з найбільш старих підприємств Івано-Франківщини, яке веде свою історію ще з XVI століття, з вільної федерації ремісників. Перший статут кушнірського цеху у Тисмениці був зареєстрований на підставі Магдебурзького права 21 листопада 1637 року. Згодом Тисмениця стала одним із найпотужніших центрів кушнірської справи. Уже на початку XVIII століття у Тисмениці діяли три кушнірські цехи. У кінці XIX століття за підтримки Віденської торгово-промислової палати було збудовано фабрику, на якій працювало більше півтисячі фахівців високої кваліфікації.

Катаклізми першої половини ХХ століття негативно позначилися на хутровому виробництві “Тисмениця”, але воно швидко відновилося і досить розвинулося. Пізніше ця фабрика була відзначена на міжнародних виставках у Брюсселі 1965 року та Мюнхені 1967 року.

24 січня 1989 року виробниче хутрове об’єднання “Тисмениця” та фірми з Нідерланд, Німеччини і Мальти підписали угоду про створення і діяльність спільного підприємства під назвою “Тикаферлюкс”, яка означає “Хутро класу люкс із Тисмениці”.

Однією з перших вийшовши з державного сектору економіки, хутрофірма “Тисмениця” стала єдиним підприємством колишнього СРСР, яке представило у квітні 1993 року свою колекцію виробів на Міжнародному хутровому ярмарку у Франкфурті-на-Майні, що стало основою для її подальшого інтегрування у світову економіку. З року в рік збільшується кількість престижних міжнародних призів, які отримує хутрове об’єднання “Тисмениця” за високий комерційний імідж та відмінну якість. Лише у 2000 році хутрофірма стала лауреатом XXVIII Міжнародного призу “За якість” (Іспанія), удостоєна нагороди “Лідер в послугах і якості – Європа 2000” (Португалія), у 2001 році – нагород “Кришталевий дракон” (Гон-Конг), “За кращу торгову марку” (Франція).

Сьогодні хутрофірма “Тисмениця” – це широкопрофільна динамічна структура, яка забезпечує вичинку і фарбування шкірок, пошиття різних хутрових виробів. Одяг з маркою “Тисмениця” – це елегантність, зручність, шарм і престиж.

Магічні властивості хутра

Задовго до того, як люди навчилися виробляти одяг з різноманітних тканин, перші примітивні хутряні вироби уже допомагали їм у нелегкому доісторичному бутті. В хутро одягалися, на ньому спали, ним завішували вхід до печери. Навряд чи первісні красуні дуже слідкували за тенденціями моди, але глибокі знання про магічні властивості цього матеріалу людство накопичувало упродовж тисячоліть і дбайливо донесло до наших часів. У середньовіччя, коли усі вірили в існування чаклунів та відьом, люди намагалися якомога надійніше захистити свої родини та оселі від злих духів. Спальні молодят обов’язково прикрашали шкуркою соболя – вона мала очистити помешкання від негативного зовнішнього втручання. Навіть зараз цю “соболину” властивість використовують сучасні екстрасенси та цілителі. За допомогою різних клаптиків хутра, зав’язаних у тканину, дівчата ворожили на майбутніх наречених.

Учені відзначають, що вироби з хутра дуже активні з енергетичної точки зору та індивідуальні для кожної людини. Хутро має свої специфічні властивості та по-різному впливає на власників. Довгий ворс несе надзвичайно сильний заряд енергії та еротики. Коли бракує агресії, рішучості та темпераменту – це добрий вибір. Якщо емоцій людині і так вистачає, спеціалісти рекомендують коротковорсяне хутро. Воно здатне додати власнику стриманості, благородства і почуття власної гідності. Людям замкнутим, яким важко спілкуватися з оточуючими, добре підходить хутро домашніх тварин. Хутро водяних тварин має певний очищаючий вплив, захищає від вроків, віддаючи людям отримані від води очисні властивості.

Хутро завжди називали м’яким золотом. Шкірки соболя на вагу коштували дорожче, ніж справжнє золото, їх використовували замість грошей, ними сплачували податки та штрафи, а королі нагороджували підданих за вірну службу та особливі заслуги.

Добре пошита з якісного хутра шуба – вершина кушнірського мистецтва. У давніх писемних пам’ятках шуби вперше згадуються у XIV столітті, а слово “шуба” походить від арабської чи татарської “джубби” – довгої та широкої безрукавки. Багатії у ті часи хизувалися у соболях, а бідним людям достатньо було одягу із зайця та овчини.