3. Місце промови у діловому спілкуванні

Промова – прилюдний виступ, що виголошується перед аудиторією з якоїсь нагоди, з приводу якоїсь події. Оратор, виступаючи перед слухачами, завжди повинен проголошувати щось вагоме і, по можливості, нове.

Виступ має бути актуальним, змістовним. Тільки за таких умов його слухатимуть. Тому промова потребує попередньої підготовки, і чим вона ґрунтовніша, тим вагоміше й переконливіше виглядатиме виклад. “Промова повинна виростати й розвиватися із знання речей: якщо оратор не проник у речі, не пізнав їх, мова його беззмістовна…” – відзначав Ціцерон.

Промова характеризується певними особливостями виголошування. Вона повинна звучати чітко, виразно. Голос промовця може посилюватися, підвищуватися або, навпаки, послаблюватися, понижуватися. Оратор не просто говорить, а ніби посилає фразу слухачам, орієнтуючись на найбільш віддалених. Сила впливу промови зростає, якщо у ній наявний ритм. Це досягається витримуванням рівномірно розміщених пауз протягом усього виступу. У промовах використовуються логічні, психологічні, фізіологічні паузи. Темп промови тим повільніший, чим більше слухачів. Вибір мовної манери залежить від ситуації мовлення, характеру, емоційного змісту промови.

Рекомендована література

Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990.

Ботвина Н.В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділов. комунікації. – К., 2002.

Коваль А.П. Ділове спілкування. – К., 1992. – С.

Корніяка О. М. Мистецтво гречності: Чи вміємо ми себе поводити? – К., 1995.

Культура української мови / За ред. В.М.Русанівського. – К., 1990.

Палеха Ю.І. Ділова етика. – К., 2000.

Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. – Львів, 2001.

Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика спілкування. – К., 2002.

Шеломенцев В.М. Етикет і сучасна культура спілкування. – К., 2003.

Завдання

1. Обговорити питання:

З якою метою використовується повідомлення у діловому спілкуванні? Якими способами можна передавати повідомлення? Як забезпечити ефективність спілкування під час обміну інформацією? Для чого використовуються доповіді у діловому спілкуванні? Які обов’язкові складові частини доповіді? Які умови забезпечують вдале виголошування доповіді? Чим характеризується ділова промова? Коли і за яких обставин виголошується ділова промова? Яких вимог слід дотримуватися під час промови?

2. Підготувати повідомлення і донести його до слухачів.

Приклад повідомлення

Ксенія Ляпіна

Інститут конкурентного суспільства

Державна інноваційна політика: оцінка експерта

Закон України “Про інноваційну діяльність”, що в повному обсязі вступає в силу з 1 січня 2003 року, дає досить широке і сучасне розуміня того, що є інноваційною діяльністю. Він визнає інноваційними не тільки технічні та технологічні “ноу-хау”, але й організаційно-технічні рішення адміністративного, комерційного або іншого характеру та механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції. Закон також визнає суб’єктами інноваційної діяльності фізичних і юридичних осіб та об’єднання цих суб’єктів. Він закладає дійсно сучасні механізми державної підтримки інноваційної діяльності, такі як страхування ризиків, погашення відсотків по кредитах, пільгове кредитування спеціальними кредитно-фінансовими установами. Нарешті, є суттєві податкові пільги – можливість залишити 50% ПДВ та 50% податку на прибуток, а в окремих випадках – не сплачувати ввізне мито та ПДВ на обладнання і матеріали для інноваційних проектів. Усе це є суттєвим стимулом для розвитку інноваційної діяльності в Україні, однак існують і серйозні бар’єри, які можуть звести нанівець всі здобутки закону.

Щоб мати податкові пільги, треба зареєструвати певний інноваційний проект. Реєструвати та кваліфікувати його буде спеціально уповноважений на це орган державної влади, який створить для цього окремий підрозділ – “установу”. Тобто маємо отримати нову виконавчу структуру та ще й з територіальними підрозділами. Як відомо, бюджет в Україні маленький, а “установа” зі своїми територіальними підрозділами потребує фінансування. Чіткої процедури реєстрації та кваліфікації в законі немає, все віддано на розсуд Кабміну. Зате чітко вказано, що “установа” буде організовувати експертизу проекту, а ця експертиза проводитиметься за кошти заявника, тобто суб’єкта інноваційної діяльності. Як бачимо, ось тут і закладено механізм для того, щоб “установа” заробляла собі на прожиток.

Можна спрогнозувати, що під час реєстрації інноваційних проектів виникне й велика кількість інших бюрократичних бар’єрів, так що до стимулів з боку держави долучаться не всі інноватори, а лише деякі “обрані”. Принаймні малому або середньому підприємству складно буде знайти кошти та подолати бар’єри для реєстрації інноваційного проекту.

Якщо подивитися на проект Закону України “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні на період до 2005 року”, то стає зрозумілим, що державна влада бачить такими “обраними” інноваторами лише великі підприємства базових галузей. Складається враження, що сьогодні розуміння того, що лише незалежна підприємницька діяльність у всіх сферах економіки є джерелом реального економічного зростання, немає. Інноваційа сфера не повинна ставати “годівницею” для неефективних та негнучких пострадянських великих підприємств. Відтак державна політика в цій сфері має бути спрямована на сприяння інноваційній діяльності середніх та малих підприємств. А для цього треба вже з початку її реалізації створювати не бюрократичні бар’єри, а механізми, що працювали б мимо волі чиновників.

Цілеспрямована політика в інноваційній сфері фактично реалізовуватиметься з початку 2003 року, тому є ще можливість скоригувати ситуацію, вплинути на законодавство...

Пріоритети: Вісник національної

бізнес-програми. – 2002. – № 2. – С. 18.

3. Написати доповідь і виступити з нею перед аудиторією.

Приклад доповіді

Лібанова Є.М.,

доктор економічних наук, професор