Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника

Марія Брус

УКРАЇНСЬКЕ

ДІЛОВЕ МОВЛЕННЯ

Навчальний посібник

для студентів економічних спеціальностей

Івано-Франківськ

Тіповіт

2004

Брус М. П. Українське ділове мовлення: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. – Івано-Франківськ: Тіповіт, 2004. – 230 с.

Навчальний посібник є теоретично-практичним курсом з українського ділового мовлення. У ньому вміщено матеріал з культури писемного й усного ділового мовлення, відображено основні норми сучасної української мови, правила написання й оформлення документації, подано практичні завдання, приклади документів, словник економічних термінів, що сприятиме виробленню навичок самостійного грамотного укладання документів.

Для осіб, які здобувають економічну спеціальність, працюють у галузі економіки чи вивчають економіку (викладачів, студентів, економістів, ділових людей різних сфер суспільного життя).

Відповідальний редактор

Ґрещук Василь Васильович, доктор філологічних наук, професор

Рецензенти

Полюга Левко Михайлович, доктор філологічних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу української мови Інституту українознавства імені І.Крип’якевича НАН України

Скаб Мар’ян Степанович, доктор філологічних наук, завідувач кафедри історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича

Пахомов Володимир Миколайович, кандидат філологічних наук, доцент кафедри документознавства та інформаційної діяльності Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу

ISBN

© Марія Брус

Передмова

У процесі економічного розвитку України, що відбувається в час переходу від адміністративно-командної форми управління до ринкової економіки і характеризується докорінними змінами економічного базису та його надбудови, утворенням підприємств з різними формами власності, проведенням зовнішньоекономічної діяльності та інтеграції у структури світової спільності, формується новий тип економічного мислення, економічних відносин. Перебудова структури економічного мислення, економічних взаємин вимагає володіння сучасною, систематизованою, конкретною економічною інформацією.

Сьогодні економічний розвиток України значною мірою залежить від нагромадження знань, досвіду, досягнень та їх обміну, що здійснюється в діловому спілкуванні. Процес комунікації забезпечує встановлення внутрішньоекономічних і зовнішньоекономічних зв’язків, налагодження ділових партнерських стосунків, вирішення важливих економічних проблем, підвищення ефективності управління, підтримання доброзичливих товариських взаємин. Успішність його залежить від культури спілкування – дотримання моральних та комунікативних установок, знання з етики та психології, вміння застосовувати їх на практиці. Основою культури ділового спілкування є культура ділового мовлення – володіння мистецтвом усного і писемного ділового висловлювання.

У посібнику викладено науково-теоретичний матеріал з культури української мови, писемного й усного ділового мовлення, визначено орфоепічні, акцентуаційні, лексичні, морфологічні, синтаксичні, правописні, пунктуаційні, стилістичні мовні норми. Розкрито особливості ведення документації, подано відомості про документи і їх приклади. Підготовлено практичні завдання з використанням економічної термінології, поданої у кінці книжки.

Навчальний посібник може використовуватися для вивчення культури ділового мовлення, правил документування, для набуття практичних навичок у діловому усному й писемному мовленні.

ВСТУП

1. Поняття мови і мовлення

Мова – це суспільне явище, засіб формування, становлення особистості, пізнання й освоєння світу, засіб спілкування між людьми, передання і набуття досвіду. За тлумачним словником української мови мова – “сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об’єктивно існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил їх комбінування у процесі вираження думок” [111, IV, 768].

Як суспільне явище мова виконує комунікативну функцію (спілкування) і мислетворчу (формування і формулювання думок), що є основними, загальними функціями мови. З комунікативною пов’язані такі функції: контактоустановлювальна (налагодження контакту), номінативна (позначення речей), емотивна (вираження почуттів, емоцій), експресивна (самовираження), естетична (вираження смаків, уподобань), волюнтативна (волевиявлення), прагматична (вираження ставлення мовця до висловленого), метамовна (використання мови для опису спеціальної наукової мови). З мислетворчою пов’язані функції: пізнавальна (пізнання світу), акумулятивна (нагромадження знань про світ), культуроносна (засвоєння культури свого народу), ідентифікаційна (усвідомлення своєї належності до певної спільності). Функції тісно пов’язані, відсутність чи неповнота використання якоїсь згубно впливає на мову в цілому.

Мова є загальним, абстрактним поняттям. Вона реалізується у мовленні, без якого стає мертвою. Мовлення – це “спілкування людей між собою за допомогою мови, мовна діяльність” [111, IV, 770]. Мовлення має індивідуальний характер, залежить від віку, статі мовця, його виховання, освіти, становища у суспільстві, темпераменту, стану здоров’я та інших ознак, властивих конкретній людині.

У мові переважає системність, упорядкованість, без чого не можна було б ні засвоїти її, ні користуватися нею. У мовленні можливі різні випадковості, помилки, відхилення. Але будь-які зміни, новації спочатку виникають у мовленні, а потім потрапляють або не потрапляють у мову, тобто з окремого факту стають або не стають явищем соціальним.