Тема 8.2. Припливи в гирлах річок.

Припливи в гирлах річок. Припливна хвиля, розповсюджуючись вверх по річці, викликає коливання рівня на велику відстань. Так, на річці Амазонка до 1400 км, на річці Північна Двіна до 120 км. На розповсюдження припливних хвиль по довжині річки впливає збудження русла річок, малі глибини, нахил дна, велика різниця в густині морської та річкової води.

Для розрахунків швидкості припливної хвилі використовують формулу Русселя:

С = , (8.2.1.)

де Н – глибина річки;

V - швидкість течії;

А – величина припливу;

Знак (+) відноситься до гребеня, а (-) до підошви хвилі. Особливо повільно рухається підошва хвилі. Тому відстань між гребенем та підошвою повільно зменшується, стає меншим і час росту, порівняно з часом падіння хвилі, що утворюється попереду.

Зближення гребня та підошви припливних хвиль утворюють явища, які називаються бора (Англія), маскаре (Франція), поророка-руйник (Бразилія), чау – дау (великий приплив, Китай) та ін.

Явище бора пояснюється тим, що крутий нахил припливної хвилі, яка входить в річку під впливом : зустрічного річного потоку, звудження русла, тертя об дно, становиться майже вертикальним і розповсюджується вверх по річці у вигляді крутого пінявого валу.

Після проходження бора рівень продовжує підніматися до максимального значення, потім знижується. Висота бора досягає 2-3 м, швидкість 4-5 м/с, вверх по річці бор розповсюджується на 70-80 км.

Свої особливості має бор на річці Амазонка, висота його досягає 7,5 м, швидкість 6 м/с, проходить більше, чим на 300 км з шумом, який відчувається на десятки кілометрів.

Характер та найбільша величина припливів біля берегів Світового океану.

В океані переважають півдобові припливи. Вони спостерігаються майже всюди біля берегів Атлантичного, Індійського та Північно - Льодовитого океанів. Для Тихого океану типовим є змішані та добові припливи. Величини припливів залежать від конфігурації берегової лінії, рельєфу дна, розмірів басейну. В морях, які слабо спілкуються з океанами (Балтійське, Середньоземне, Чорне, і ін.) величина припливів не перевищує 50 см. У відкритих районах, біля островів величина припливів відносно невелика (порядку 1 м). В міру приближення до берегів величина припливу зростає і стає різноманітною. Припливи, величина яких більша 6 м. має місце тільки в протоках, в вершинах заток, в гирлах річок.

Інтенсивне збільшення величини припливу до 13 м спостерігається в воронкоподібних затоках (Пенжинська губа в Охотському морі) і особливо там, де період особистих коливань басейну близький до періоду припливної хвилі, що утворює явище резонансу (до 18 м в затоці Фанді, Атлантичний океан) .

Питання для самоконтролю:

1. Що називається приливними явищами?

2. Назвіть основні елементи припливу?

3. Які сили є припливоутворюючими? Як вони визначаються?

4. Що впливає на припливи в гирлах річок?

5. З якою швидкістю розповсюджується припливна хвиля в річках?

6. Яка найбільша величина припливів?

7. В яких місцях Світового океану спостерігається найбільша величина припливів?.