3.2.4. Розподіл температури води в Світовому океані

На основі тривалих спостережень за Світовим океаном установлено, що 1/5 частину поверхні Світового океану займають води екваторіально-тропічного поясу з температурами 26-28^оС, а 1/10 частину – прохолодні антарктичні води з температурою нижче 4^оС. Самий теплий Тихий океан, його середня температура 19,5^оС, холодний - Північно-Льодовитий з середньою температурою - 0,75^оС. Середня температура поверхні Світового океану складає біля 18,75 ^оС .

Розрізняють основні особливості в розподілені температури по площині: зона самих високих температур - термічний екватор, зсунута на північ відносно географічного екватора і знаходиться між 5^о та10^о пн.ш., максимальна температура складає 27-28^оС, а в Персидській затоці до 35,6^о.

Сама низька температура спостерігається в замерзаючих морях – Карському, Лаптєвих ,

(t_ор= -1,8^оС).

Якщо б вся поверхня Землі була покрита водним океаном, то розподіл температури залежав би тільки від широти місцевості. Ізотерми співпадали б в цьому випадку з паралелями. Така картина спостерігається на поверхні океану на широтах 40-65^оС пд. ш. , там, де океан охоплює суцільним кільцем земну кулю.

В розподілі температури на поверхні океану виділяють три особливості:

1.Протилежність між західними та східними частинами океанів у низьких та середніх широтах. Ця особливість пояснюється розвитком в океанах субтропічного антициклонічного руху, дякуючи чому західні частини океанів більш теплі, ніж східні. Крім цього, в східній частині в результаті дій пасатів відбувається постійний підйом глибинних вод (апвелінг).

2. Різниця між Атлантично-Індійським та Тихоокеанським секторами Антарктиди. Це пояснюється несиметричним положенням Антарктиди по відношенню до Північного полюса. В Атлантичному та Індійському океанах Антарктида розташовується на 65-66^опд.ш., а в Тихому – 73^о пд. ш. Тому південна частина Тихого океану більш тепла.

3. Доволі висока температура в північній Атлантиці. В Північну частину переноситься течіями велика кількість теплих вод.

Нагрівання води в глибину відбувається зверху, потім, дякуючи інтенсивному перемішуванню, верхній шар, товщиною в 30-50 м, стає однорідним. Нижче цього однорідного шару знаходиться сезонний термоклин. Це шар, в якому відбувається різка зміна температури. Верхня частина сезонного термоклина називається шаром стрибком. Нижче шару стрибка температура знижується і шар завтовшки 1000-1500 м. називається головним термоклином. На великих глибинах температура знижується досягає 1-2^оС в придонному шарі. Але, в деяких частинах Світового океану в придонному шарі спостерігається аномально висока температура, це пов’язано зі зниженням внутрішнього тепла Землі. Так, в Червоному морі, на глибині більше 2 км знайдено дві котловини, де температура складає 64,8^оС.

5. Теплова взаємодія Світового океану та атмосфери.

Світовий океан та атмосфера знаходяться в постійній взаємодії. Океан впливає на

атмосферу тим, що постачає її вологою та теплом. Швидкість цього впливу залежить від температури поверхні океану, вологості повітря, температури повітря та швидкості вітру.

Тепло, яке постачає Сонце із-за перемішування, розподіляється в діючому шарі, що сприяє поступовому збільшенню температури влітку і поступовому її охолодженню взимку. Вода володіє великою теплоємністю і тому океан називають акумулятором тепла. Навіть крига не повністю перешкоджає океану нагрівати нижні шари атмосфери. З цієї причини в районі Північного полюса взимку температура рідко знижується до –30^оС, в той час , коли в східній частині Сибіру вона досягає –60^оС.

Атмосфера отримує від океану велику кількість тепла і сама робить великий тепловий вплив на океан. Хмарність атмосфери впливає на океан, а штормова погода в океані впливає на атмосферу.

Так, в низьких широтах, при температурі поверхні океану 28^оС та вище збільшується випаровування. В атмосфері накопичується велика кількість теплової енергії, що приводить до утворення сильних тропічних ураганів. Чим вище температура океану, тим сильніші урагани.

Вченні вважають, що в атмосфері та океані “працюють” своєрідні теплові машини першого та другого роду.

Для машин першого роду нагрівачем є тропічна зона, а холодильником Антарктида і Арктика. Робота машин полягає в пасатній циркуляції тропічного повітря. В машині другого роду в холодний період року нагрівачем є повітря океану, а холодильником – повітря материків. В теплий період – навпаки. Взимку температура повітря над океаном вища – виникає потік повітря з суші на океан (зимовий мусон), влітку навпаки. Північна частина Індійського океану називається морем мусонів.

Різниця в особливостях нагрівання поверхні океану та суші впливає на температурний режим, хмарність та опади, що утворює морський та континентальний тип клімату. Континентальний клімат розповсюджений в помірних широтах , характеризується великою амплітудою річного ходу температури повітря, низькою вологістю. В Євразії континентальність збільшується з заходу на схід. Так, у Великобританії, на широті 52^оС пн. ш. річна амплітуда дорівнює 8^оС, на тій же широті в Північному Казахстані – більше 45^оС.

Питання для самоконтролю:

1. На які групи підрозділяються речовини, які визначають хімічний склад морської води?

2. Що називається солоністю морської води?

3. Як формується соляний склад морської води?

4. Що називають тепловим балансом моря?

5. Назвіть типи річного ходу температури води.

6. Які основні особливості в розподілі температури по поверхні океану?

7. В чому проявляється теплова взаємодія океану й атмосфери ?