Тема 5.2. Сталість води, водні маси.

5.2.1. Сталість шарів води.

Сталість – одна з характеристик водних мас. Сталість водних мас характеризує їх здібність чинити опір перемішуванню.

Якщо верхній шар володіє меншою густиною порівняно з шаром, який лежить нижче, то вся водна маса знаходиться в стійкому стані

Сталість тим більша, чим більше вертикальний позитивний градієнт густини. При переміщенні частинки води з меншої глибини на більшу густина частинки води збільшується внаслідок збільшення тиску і незначно зменшується за рахунок її стиснення.

1. Якщо густина частинки, води що перемістилась буде менше густини оточуючих частинок, то вона повернеться в попередній стан. В такому випадку водні маси знаходяться в стійкому стані.

2. Якщо густина переміщеної частинки буде більше густини оточуючих частинок, то частинка буде опускатися – рівновага буде не стійка.

3. Якщо густина переміщеної частинки води буде дорівнювати густині оточуючої частинки, то настає стан байдужий.

Найбільша сталість спостерігається в шарі стрибка густини, де позитивний вертикальний градієнт досягає найбільшого значення.

5.2.2. Водні маси і їх характеристика.

Водною масою називається порівняно великий об’єм води, який володіє на протязі тривалого часу постійним і безперервним розподілом фізичних, хімічних і біологічних характеристик.

Водні маси в більшості випадків утворюються на поверхні в результаті процесів їх переміщення. А перемішування залежить від солоності і температури води, тому на процес формування водних мас впливає клімат.

Сформовані водні маси течіями переносяться в інші райони Світового океану і на різні глибини. При переміщені одні водні маси зустрічаються з іншими водними масами. При їх зустрічі відбувається змішування води і занурення більш густих вод на глибину.

Області, де відбувається таке змішування різнорідних водних мас називаються зонами конвергенції.

Область , де відбувається розходження поверхневих водних мас в протилежні сторони, яке супроводжується підйомом води з глибини, називається зонами дивергенції.

Зона з найбільшим градієнтом океанологічних елементів називається фронтальною зоною.

Розрізняють: первинні водні маси, які сформувалися на поверхні Світового океану під впливом кліматичних факторів і в результаті конвективного перемішування. Вторинні – водні маси, які сформувались в фронтальній зоні при взаємодії двох або декількох водних мас.

5.2.3. Методи виділення водних мас.

Існує декілька методів виділення та аналізу водних мас, це – комплексний ,

TS – діаграми, ТS – криві.

1) комплексний – приймається до уваги велика кількість біо-фізико-хімічних властивостей морської води, температура, солоність, зміст кисню, оптичні властивості та інші.

2) ТS- діаграма, це графік, по вісі ординат відкладається солоність, по вісі абсцис – температура води.

На графік наносять точку для всіх горизонтів і для всіх станцій гідрологічного знімання. Точки розташовуються так, що по ним проводять трикутник. Вершини трикутника показують

характерні властивості первинних водних мас.